Стареча неплідність (клімактерій)

Це розлади відтворної здатності тварин внаслідок старечих атрофічних змін у ста­тевих та інших органах.

З віком, як відомо, знижується активність всіх життєвих функцій, в тому числ: і статевої, знижується і призупиняється генеративна функція яєчників, у них від­буваються гіпопластичні та фібринозні процеси; заміщення фолікулярного шар\ фіброзною тканиною, сповільнюється ріст, розвиток та овуляція фолікулів, слаб­шають прояви статевих циклів. Внаслідок розтягування зв'зкового апарату мат­ки, у старих тварин вона опускається з тазової порожнини в черевну, тягнучи за собою краніальну частину піхви, що сприяє затіканню сечі в навколошийковиГ: простір, створюючи несприятливі умови тут для сперміїв, сприяючи розвитку за­пального процесу.

Стареча атрофія геніталій обумовлює зниження гормонально]'активності гіпофіза та яєчників, розлади рефлексів, ослаблення статевої функцій, атрофію маткових за­лоз, різко знижується запліднюваність тварин.

Стареча неплідність наступає у корів у 12-15 років (хоча в окремих випадках вона зберігається і в 20 років. У Голландії зареєстровано рекордний випадок три­валого збереження відтворної зданості у корови, яка померла у віці 43 років; в останнє вона отелилася у 39 років); у овець- в 6-8 років, коней -17 27 років свиней- 5-6, собак- 10-11, кішок- 8-10, кролиць- 4-5 років. Проте потрібне мати на увазі, що у старих тварин зростає процент хромосомних аномалій, хромо­сомних, генних та гсномних мутацій, у самців зростає кількість сперміїв з інвес­тованим чи транслокованим одним сегментом. Більшим довголіттям і плодючість: відзначаються аборигенні тварини. На великих фермах стадо високопродуктивних корів оновлюється переважно за 5-6 років, а якщо метою господарювання є отри­мання молока, то за 4-5 років. Середній термін використання корів у лісостепових зонах України коливався в межах 7,5-9 років і за віком характеризувався таки:.:,: ознаками: корів у віці 3-5 років було до 50 %, від 6 до 10-ти років - 40 %, старі;:. 10-ти років- 10 % (А. П, Маркушин, 1958).

Життєвість приплоду від старих тварин значно нижча, ніж від молодих, Лікування старечої неплідності не має сенсу. Таких тварин потрібно своєчас:. вибраковувати.

Кліматична неплідність

 

Кліматична неплідність проявляється розладами відтворної здатності тварин під впливом абіотичних факторів (метеорологічних чи незадовільних умов утримання тварин).

На відтворну здатність тварин впливають як зміни географічних умов (перевезення з однієї місцевості в іншу), так і метеорологічні коливання протягом року в одній і тій же місцевості. X. І. Животков спостерігав затримання розвитку фолікулів та по різкому охоти у кобил при зниженні температури в квітні - травні до 3-І °С, а також при різкому підвишенні температури довкілля.

Встановлено, що в спеку знижується у тварин функціональна активність щитовидної залози, аденогігюфіза, яєчників та матки.

Так само причиною неплідності буває утримання тварин в холодних, старих, погано освітлених, погано вентильованих приміщеннях, без моціону, в яких скупчуються високі концентрації аміаку, СО₂, сірководню (мікрокліматична неплідність).

Клінічні ознаки кліматичної неплідності нехарактерні, статевий цикл неповноцінний ановуляторний, анестральний або ареактивний. Окремі тварини при нормальному статевому циклі тривалий час не запліднюються. При ректальному дослідженні у них виявляють незначне зменшення та ущільнення яєчників, наявність жовтого тіла статевого циклу або фолікулів, інколи - кісту фолікулів. У овець кліматична неплідність є типовою рисою фізіології їх статевої системи; влітку під впливом видовження світлового дня наступає анафродизія без особливих змін в геніталіях. Лише восени, із зниженням навко-

лишньої температури та скороченням світлового дня їх статева функція поновлюється.

Недостатньо вивчений патогенез мікрокліматичної неплідності. Конструктивні недоліки приміщень: бруд у них, насичення їх аміаком та вуглекислим газом, відсутніть моціону (а сонячні промені стимулюють функцію гіпофіза), високе скупчення тварин - все це є стресовими факторами, які, діючи на наднирники стимулюють виділення високих концентрацій глікокортикоїдів. Як результат - знижується синтез та виділення гіпофізом ФСГ і ЛГ, затримується овуляція. З іншого боку, збільшення виділення адренокортикопного гормону приводить до підвищення в крові рівня прогестерону, що в свою чергу викликає видовження статевих циклів і гальмує овуляцію.

Під впливом згаданих змін знижується запліднюваність самок, зростає ембріональна смертність, частішають випадки затримання посліду, субінволюції матки.

Цим можна пояснити той фактор, що в стійловий період 36-62 % статевих циклів v. зають неповноцінними (В. С. Шипілов).

Прогноз — оптимістичний, бо як тільки змінюються умови утримання або тварини "гистосовуються до них, осіменіння завершується заплідненням.

Профілактика кліматичної неплідності передбачає:

створення оптимального зоогігієнічного режиму в тваринницьких приміщеннях;

- утримання тварин в сухих, світлих приміщеннях з відповідним мікроклімато, влітку- у таборах, взимку необхідно підтримувати температуру приміщеннь в межах -І-8-10 °С, відносну вологість в межах 80-85 %, освітлення 1: 10-1: 15, з концентрацісю в складі повітря вугликислого газу не більше 0,25-0,30 %, аміаку - 0,01-0,02 мг/л, сірководню - 0,1 мг/л, при швидкості руху повітря 0,2-0,5 м/с;

- корови повинні користуватися щоденним моціоном аж до отелення і з З—4-І дня після нього;

- в засушливу пору року - організацію водопою на пасовищах та в загонах; ніч­не випасання корів.

У зоні Чорнобильської АЕС потужним чинником неплідності тварин виявила^ іонізуюча радіація. Статева система тварини чутлива до радіаційного випромінюван­ня, на яке вона реагує залежно від віку та стадії статевого циклу. Найбільше уража­ються радіаційним опроміненням органи статевої системи в період статевого дозрі­вання. Зміни перш за все наступають у яєчниках- спочатку гинуть дозрілі фолікул;: пізніше - первинні. Одночасно з ними гинуть і дозрілі яйцеклітини. Зростає часть -генних мутацій, обумовлених змінами структури ДНК у генетичному апараті хромосом. Сутність ураження визначає доза опромінення, що може бути як зовнішнім та:-і внутрішнім. Тривале інтенсивне опромінення супроводжується повільною зміно:-, нейроендокринної регуляції в гіпоталамо-надиирковій системі і в статевих залоза. і як результат наступає інтенсифікація проліферативних процесів у яєчниках та в ін­ших залозах, проте в яєчниках не припиняється фолікулогенез і за рахунок псрвиншг фолікулів частково або повністю відновлюється їх функція.

Малі дози радіаційного опромінення стимулюють розвиток зародка, великі - при­гнічують його. Перші дві стадії поділу зиготи у 5 разів чутливіші до радіаційного опромінення, ніж наступні. Особливо чутливим є зародок у передімплантанційнн: період. Опромінення вагітних тварин у другій половині вагітності не позначається її перебігу, але життєвість новонароджених телят буває значно нижчою. У самиць, були опромінені в період внутрішньоутробного розвитку, наступають розлади стате­вої функції, що проявляються порушенням секреторної діяльності залоз внутрішнь; секреції з повільною атрофією яєчників і розвитком неплідності.

Профілактика променевих уражень передбачає застосування біологічного, фар­макохімічного і місцевого захисту органів і тканин.

Фармакохімічна профілактика ґрунтується на застосуванні лікарських засобів, и:: стимулюють природну резистентність організму, здійснюють адсорбцію і виведенн; радіонуклідів з організму, зменшують вплив на тканини і органи радіаційного опр: мінення. Біологічний захист базується на використанні адаптогенів, введення як;: тваринам сприяє підвищенню загальної опірності організму до радіації. До таких речовин належать: женьшень, лимонник, вітаміни, мікроелементи тощо.

Для локального захисту органів і тканин застосовують спеціальні пристосувань^: виготовлені із свинцю (пластинки, сітки).

Експлуатаційна неплідність

Надмірна і тривала експлуатація тварин, залежно під їх господарського призначення, супроводжується гальмуванням статевої домінант і викликає у них розлад відтворної здатності, особливо при однобокій експлуатації (безперервній- 300 днів і більше лактації, вкороченні сухостійного періоду у корів, надто ранньому осіменінні телиць, тривалому підсисному періоді у свиноматок, інтенсивному роздоюванні кумис­них кобил, використанні їх на важких роботах і т. п.). Це супроводжується розладами обміну речовин. Як відомо, у корів, особливо високомолочних, з молоком виводиться велика кількість життєво важливих речовин - жирів, білків, вуглеводів, що за лактацію складає біля 1 210 кг. Виникає незрівноваженість балансу обміну речовин і щоденних потреб (енергетичний баланс) із затратами на молокоутворсння (лактаційний баланс). У молочному скотарстві від першого осіменіння не запліднюється від 35 до 70 % корів.

Лактація супроводжується перебудовою гормонального стану організму; в основі експлуатаційної (лактаційної) неплідності лежить реакція гіпофіза на нервові імпуль­си від молочної залози (при доїнні) і як відповідь на них - зменшення кровопоста­чання геніталій, що можна розглядати як саморегуляцію організму при надмірному навантаженні.

Тому ціклом зрозумілим є зниження відтворної здатності тварин з підвищенням їх молочної продуктивності (на 10 % на кожних 1 000 кг молока).

На тій же підставі передчасне роздоювання корів затримує інволюцію матки. Найчастіше причиною експлуатаційної неплідності буває видовження інтервалу між отеленнями, яке в кращому випадку може збільшити молочну продуктивність корови за лактацію, але не за рік і не за життя. Професор В. С. Шипілов довів, що, за­лежно від строку осіменіння корів після родів, 300-денна лактація у них буде різною. Так, якщо корова, що розтелилася на початку року, заплідниться до 30-го дня після отелення, то вона буде доїтися ще 7 місяців (30+210 днів), тоді запуститься на 60 днів і після отелення ще доїтиметься в цьому році 60 днів. Отже, її 300-денна лактація про­тягом року включає два піки молокоутворсння - першої і другої лактації.

При заплідненні цієї ж корови до 60-го дня після отелення, її лактаційна крива ви­глядає так: 60 + 210 - (сухостій) + ЗО високомолочних днів наступної лактації.

При заплідненні корови до 90-го дня після отелення її лактаційна крива виглядає так: 90 + 210 - сухостій - 0.

Тобто, чим пізніше запліднюється корова, тим менше у неї високопродуктивних днів. Симптомы. Неповноцінний статевий цикл, порушення його ритму, анафродизія. При ректальному дослідженні виявляють гіпотонію матки, зменшення яєчників, від­сутність дозрілих фолікулів, наявність персистентних жовтих тіл статевого циклу.

Профілактика. Усунути причини, забезпечити повноцінну і збалансовану годів­лю, дотримуватися режиму експлуатації тварин. При виявленні змін у матці застосо­вують симптоматичне лікування.

Аліментарна неплідність

Розлади відтворення тварин на ґрунті загальної чи якісної неповноцінності їх го­дівлі є найпоширенішою формою неплідності.

Аліментарна неплідність може бути потрійного походження: ^ на ґрунті загального голодування (що рідко буває) чи постійного недогодову­вання тварин;

> на ґрунті перегодовування чи високоенергетичної однобокої годівлі при об­меженому моціоні чи повній його відсутності (що часто трапляється у свинарстві);

> на ґрунті якісно неповноцінної годівлі.

Назва цього виду неплідності походить від латинського аіітепїит - їжа, корм. Повноцінна і збалансована годівля тварин - основний фактор, що визначає перебіг всіх фізіологічних процесів в їх організмі, забезпечує досягнення максимальної про­дуктивності і високої якості продукції, здатності до відтворення і пристосування до антропогенних, біотичних і абіотичних умов існування.

Аліментарна неплідність обумовлена порушенням норм, правил і режиму годівлі тварин. Як кількісне, так якісне недогодовування або перегодовування тварин супро­воджується порушенням обміну речовин, що в багатьох випадках негативно впливає на їх відтворювальну здатність.

Неплідність на грунті загального недогодовування (голодування). Недогодо­вування - це зменшення кількості і якості кормів в раціоні тварин протягом тривалого часу, що супроводжується зниженням усіх функцій організму і клінічно проявляється їх помарнінням або виснаженням. В природних умовах вона буває зумовлена зміною погодних явищ у літній і зимовий періоди існування, має виражену сезонність від­творення. Сезонність отримання приплоду як результат недогодовування в зимово-весняний період зустрічається в багатьох господарствах і тепер. Недогодовування особливо шкідливе для корів, овець і кіз.

Патогенез. Постійне недогодовування тварин обмежує забезпечення енергетич­ним матеріалом всіх систем і органів. Одночасно в організмі відбувається перерозпо­діл поживних речовин, спрямований на першочергове забезпечення життєздатності найважливіших в певний час органів і систем.

Постійне недогодовування тварин - загальне чи за окремими речовинами (білки, жири, вуглеводи та ін.) призводить до того, що в організмі невистачає необхідних ре­човин для забезпечення його життєдіяльності. Якщо в організмі є на цей час необхід­ні резерви (жирова, м'язова тканина), то в першу чергу використовуються вони, що супроводжується зменшенням їх маси. В крові зменшується вміст глобулінів та цукру, знижується секреторна активність залоз травного тракту, внаслідок чого білки, жири та вуглеводи розщеплюються неповністю. Проміжні продукти їх обміну піддаються впливу гнильної та іншої мікрофлори і діють токсично на організм.

У тварин з'являються проноси, ще більше погіршується засвоєння корму. Відбуваються зміни в роботі серцево-судинної системи, обміну речовин. У тварин виникають набряки кінцівок, підгрудка, нижньої черевної стінки; знижується актив­ність вегетативної нервової системи, відбувається атрофія статевих та ендокринних залоз. У тварин наступає анафродизія або статеві цикли бувають неповноцінними, наступають атрофічні зміни в яєчниках. Проте ознак запалення немає.

На цьому ґрунті настає гіпотрофія і атрофія статевих залоз, розлади в системі нейро-гормональної регуляції статевих органів, що клінічне проявляється порушенням рит­му статевого циклу і неплідністю.

Симптоми нехарактерні - поступове зниження вгодованості, анемія слизових обо­лонок, западання орбіт, складчастість шкіри, потускніння волосяного покриву, до яких можуть приєднуватися залежування вагітних, патологія родів, затримання посліду, субін­волюція матки, ендометрит, неповноцінні статеві цикли, гіпотрофія і атрофія яєчників.

Діагноз. Аналіз анамнестичних даних і складу раціонів, лабораторних досліджень кормів і сироватки крові, результати акушерської і гінекологічної диспансеризації- є підставою для постановки діагнозу на аліментарну, на ґрунті недогодовування, не­плідність.

Неплідність на ґрунті перегодовування (ожиріння) буває при згодовуванні тва­ринам великої кількості бурякового жому, браги, макухи, надмірне застосування кон­центратів без врахування норм. Це приводить до порушення жирового обміну з від­кладанням у підшкірній клітковині, очеревині та інших місцях жиру. Виникають роз­лади, особливо при відсутності моціону, нейрогуморальної регуляції статевої функції, зокрема в ланці гіпофіз-яєчник. На ґрунті розладів проміжного обміну гальмується розщеплення жирних кислот до вуглекислоти та води, а неповне окислення жиру при­водить до значного збільшення вмісту кетонових тіл у крові, що в свою чергу по­рушує роботу ферментних систем. Печінка при цьому не справляється з окисленням жиру і він затримується в тканинах, викликаючи жирову дистрофію. Паренхіматозна тканина в яєчниках заміщується жировою, що депонує у своїх клітинах прогестерон, який гальмує фолікулогенез.

Симптоми. Тварини поступово поправляються і набувають вищої вгодованості. Статеві цикли у них не мають чітко виражених феноменів стадії збудження, вони по­вторюються через коротший період ніж фізіологічний (німфоманія), або, навпаки, проміжки між ними подовжуються (анафродизія). Осіменіння таких тварин буває малоефективне, їх яєчники ущільнені, гладенькі або горбкуваті, у них можуть бути жовті тіла або фолікули. При ректальному дослідженні можна виявити гіпотонію або атонію матки.

Діагноз. Діагноз на аліментарну неплідність на ґрунті ожиріння ставлять на осно­ві аналізу раціону, умов утримання тварин, клінічного їх дослідження з врахуванням анамнестичних даних.

Прогноз. При тривалому надмірному згодовуванні тваринам високоякісних кор­мів прогноз відносно відновлення функції статевих органів песимістичний. Своєчас­на корекція годівлі тварин з включенням до раціону повноцінних кормів дозволяє нормалізувати їх статеву циклічність, відновити відтворну здатність і висловити бла­гополучний прогноз.

Профілактика даної неплідності зводиться до збалансованої годівлі продуктивних тварин за вмістом у раціоні білків, жирів, вуглеводів, макро- та мікроелементів; вона базується на дієтотерапії - повноцінній і збалансованій годівлі відповідно до продук­тивності тварин; обмеженому згодовуванні в складі раціону концентрованих, багатих жирами і білками, кормів; тканинній і вітамінотерапії, з масажем яєчників і матки.

Неплідність на ґрунті якісно неповноцінної годівлі наступає тоді, коли загальна поживність раціону відповідає установленим вимогам щодо фізіологічної погреби орга­нізму, але у ньому не вистачає таких життєвоважливих компонентів як білки, вітаміни. макроелементи і мікроелементи або кількісне співвідношення між ними порушене.

Особливо чутливими до якісно неповноцінної годівлі є корови-первістки та високо­продуктивні корови у зимово-весняний період утримання. Повноцінними вважають так; раціони і корми, які містять всі необхідні для тваринного організму речовини і здать;: протягом тривалого часу забезпечити нормальну роботу всіх його фізіологічних функ­цій, включаючи одержувану від тварин продукцію і дальше удосконалення тварин.

Відсутність, нестача чи надлишок в раціоні одного з елементів живлення, навіть при задовільний вгодованості тварини, можуть викликати у неї неплідність у вигляд, неповноцінності статевих циклів, анафродизії, розладів процесу запліднення та імп­лантації, ранньої елебріональної смертності, різних видів патології вагітності та ро­дів, затримання посліду, субіноволюції матки, ендометриту, а також ознак ураження інших систем організму - остеодистрофії, розладів травлення та т. п. Візьмемо для прикладу типовий літній раціон корови - 50-60 кг зеленої маси та 1-2 кг концентро­ваних кормів. У раціоні надлишок протешу, фосфору, міді, цинку, кобальту. Тобто, не вистачає енергії, раціон не збалансований, його поживні речовини погано засвоюють­ся і як результат - розлад обміну речовин.

Ще гірша ситуація зимою. Основними кормами раціону тут є силос (який дуже часто буває низької якості, в ньому не вистачає протеїну, високий вміст масляної кис­лот), сінаж (високої вологості - 70-75 %), сіно (рідко буває доброї якості, в ньом¹. мало каротину, багато клітковини) та буряковий жом. Типовий неповноцінний корм, в якому з 24 нормативних показників 10 є дефіцитними (протеїн, цукор, жир, каротин, фосфор, вітаміни Д Е, сірка, мідь, магній, кобальт).

Проведені у 80-х роках Кам'янець-Подільским сільськогосподарським інститу­том разом з Хмельницькою обласною агрохімлабораторією дослідження поживності кормів показали великі розходження табличних даних з фактичними. Так, комбікорм містив замість 0,90 кормових одиниць - 0,67, кукурудзяний силос - 0,07 замість 0,18 к.о.. сінаж - 0,10 замість 0,16 к.о, жом свіжий - 0,07 замість 0,12 к.о, жом кислий - 0,0" замість 0,09 к.о. Отже, при оцінюванні поживності раціону лише за показниками кор­мових таблиць дуже легко помилитися.

Зниження енергетичного рівня годівлі приводить до зниження активності гіпо-таламо-гіпофізарного комплексу, зменьшується виділення ФСГ і ЛГ, послаблюється функціональна активність яєчників, гальмується фолікулогенез та овуляція.

Першочергове значення в балансуванні годівлі тварин відіграє забезпечення їх білком. На одну кормову одиницю в раціоні корів повинно припадати 110-120 г перетравного протеїну. При недостатньому забезпеченні організму білком у тварин спо­стерігається тривала анафродизія, знижується біологічна повноцінність гамет, зрос­тають випадки ембріональної смертності, народження недорозвиненого приплоду і, навпаки, при надмірній білковій годівлі на фоні нестачі вуглеводів виникають розлади травлення, а тоді й обміну речовин та функцій ендокринної системи. Незбалансована годівля за білком та вуглеводами буває частою причиною порушення рівноваги між процесами асиміляції та дисиміляції білків, викликає ендогенний ацидоз, гіповітамі­нози, порушує вуглеводний обмін та кислотно-лужну рівновагу.

Дуже велика роль цукрів у енергетичному обміні тварин. На 100 г перетравного протеїну в раціоні повинно бути 100-150 г цукру. Легконеретравні цукри поліпшують синтез бактеріального білка та використання азоту організмом, нормалізують рубце­ве травлення, перешкоджають ацидозу. При порушенні технології приготування сіна, сінажу, силосу - цукор в них згорає повністю.

При силосній годівлі виникає великий дефіцит цукру (на 50-80 %), знижується засвоєння інших поживних речовин, що сприяє ацидозу, пригнічує захисні сили орга­нізму і є передумовою для виникнення запальних процесів. В багатьох господарствах годівля тварин одноманітна, що порушує рубцеве травлення і сприяє виникненню ацидозу, жирової дегенерації внутрішніх органів, особливо печінки, знижується її нейтралізуюча функція і замість глюкози в кров поступають кетонові тіла.

Не менш важливе значення виконують жири. З одного боку, їх в кормах наче і виста­чає (за табличним аналізом), але за час зберігання кормів відбувається окислення жи­рів. У збереженому протягом стійлового періоду силосі, сіні, комбікормі кількість окис­леного жиру зростає в 40-100 разів, що позначається негативно на відтворній функції. Дуже часто поживність раціону оцінюють за кількістю в ньому концентратів. Проте при концсн І ратному типі годівлі і нестачі легкозасвоюваних вуглеводів у рубці жуйних змінюється відношення ЛЖК - знижується в них вміст оцтової та пропіонової кислот, зростає доля масляної кислоти. В результаті - знижується концентрація цукру в крові до 32-36 г/л, зростає кількість кетонових тіл до 98-100 мг% (норма 2-7 мг%). Позитивний вплив на фізіологічний стан тварини, в тому числі її статеву функ­цію мають вітаміни. Нині відомо понад 20 вітамінів, які регулюють обмін речовин, підтримують стійкість організму до захворювань, забезпечують нормальний прояв фізіологічних функцій. Потреба організму в вітамінах залежить від складу корму, продуктивності тварин та запасів вітамінів у організмі; вона зростає при патологіч­них станах, застосуванні антибіотиків та сульфаніламідних препаратів, оскільки вони порушують синтез у травному тракті багатьох вітамінів.

У тварин авітамінози не зустрічаються. Найчастіше виникає гіповітаміноз в окре­мих тварин або на ґрунті дефіциту вітаміну в кормах раціону або незбалансоваиості годівлі за мінеральними речовинами, що впливають на їх обмін і засвоєння.

За недостатнього постачання тварин вітамінами порушується функція ферментів і гормонів, що негативно відбивається на морфології яєчників і матки, гальмуються процеси їх нейрогуморальної регуляції. В порожнині матки створюється внутрішнє середовище, у якому яйцеклітина і спермії або зигота гинуть. Клінічне такі розлади проявляються неповноцінним статевим циклом з анафродизією або німфоманією.

Вирішальне значення у забезпеченні нормального функціонування організму ма­ють вітаміни А, В, Е, С.

Вітамін А, (головним джерелом якого є зелена маса, силос, морква має велике значення у підтриманні резистентності організму до дії несприятливих факторів, за­безпеченні нормального стану епітелію слизових покривів геніталій, фолікулярного епітелію яєчника, секреторної активності маткових залоз. Він потрібен для утворення стероїдних та гіпофізарних гормонів. При його дефіциті статеві цикли бувають не­повноцінними, погіршується імплантація, частішає ембріональна смертність, усклад­нюється перебіг вагітності, родів та післяродового періоду, приплід виявляється мало життєвим.

Група вітамінів О (О„ 7)^ П₄, О₅) є активними регуляторами фосфорно-кальціє­вого обміну, забезпечує їх нормальне співвідношення у крові тварин. При дефіциті вітаміну ^ у корів і свиноматок порушується ритм статевого циклу, знижується їх запліднення, виникають аборти.

Вітамін Е (токоферол) зустрічається в природі у вигляді чотирьох ізомерів, що діють в організмі як антиоксиданти, здатні сповільнювати окислення жирів. Альфа-токоферол, крім того, регулює засвоєння організмом вітаміну А, жировий обмін, жив­лення м'язової тканини, підвищує запліднюючу здатність.

При Е-гіповітамінозі у вагітних тварин накопичуються токсичні продукти жиро­вого обміну, що діють шкідливо на ембріон. Зростають випадки ембріональної смерт­ності, народження мертвих і нежиттєздатних плодів.

Комплексне застосування кафедрою акушерства Кам'янсць-Подільського сіль­ськогосподарського інституту препаратів вітамінів А, Д Е під час сухостійного та піс­ляродового періодів, поряд із підвищенням мол очної продуктивності корів позитивно впливало на їх репродуктивну функцію та життєвість отриманих від них телят. Вве­дення сухостійним коровам в другій половині зимово-стійлового періоду масляного препарату вітаміну А (по 250-500 тис. МО) з інтервалом 5-7 днів по 3-4 ін'єкції до І 3-4 ін'єкції після отелення, а також тривітаміну (15 мл) чи тетравіту (5 мл) за такою схемою значно знижувало кількість післяродових захворювань, вкорочувало термін відокремлення посліду, підвищувало заплідненість від першого осіменіння, сприя­ло зниженню ранньої ембріональної смертності, скороченню сервіс- та міжотельного періодів, знижувало процент захворювання новонароджених телят.

Проте вітамінні препарати можуть дати позитивні наслідки лише при тривалому їх застосуванні, найвищий ефект вони проявляють при застосуванні їх з кормом. З цією метою було запропоновано ряд комплексних мінерально-вітамінних доповню­вані в до кормів.

Обмін поживних речовин в організмі тварин тісно пов'язаний з вмістом у раціо­ні необхідних макро- та мікроелементів. Мінеральні речовини входять до структури всіх тканин і клітин тіла, і мають важливе значення в підтриманні гомеостазу організму. При оцінюванні стану живлення тварин враховують не тільки наявність окремих макро- та мікроелементів, але і їх співвідношення між собою, а також відношення суми основних елементів до суми кислотних.

Особливе значення щодо функції статевих органів належить кальцію і фосфору. Фосфор надходить до організму тварин як у формі органічних, так і неорганічних сполук, і бере участь в обміні жирів та вуглеводів, біохімії скорочення м'язів. Най­більше кальцію міститься у грубих кормах, в організмі він відкладається у кістковій тканині, входить до складу кожної клітини і зумовлює їх нормальну функцію.

Дефіцит кальцію і фосфору або їх порушене співвідношення, особливо при недо­стачі вітаміну Д викликає у корів розвиток остеомаляції і остеопорозу, виникнення анафродизії або неповноцінних статевих циклів. Оптимальним для корів вважається це співвідношення в межах 1,8-2 до 1.

Шкідливим є і надлишок макроелементів в організмі тварин. Так, при збільшенні концентрації кальцію порушується засвоєння фосфору.

Таким чином, кожна корова повинна отримувати щодобово не менше 1 300-1400 г перетравного протеїну, 60-70 г кальцію, 20-30 г фосфору, 500-1200 мг каротину, 450-500 мг вітаміну /З_р 100-150 мг вітаміну Е, 40-60 г калію, співвідношення Са: Р пови­нно складати 2,5: 1 (з коливанням від 1,5 до 3,5: 1), калію до На 10: 1, фосфору до пе­ретравного сирого протешу 7-8: 100, кислотних еквівалентів до основних 0,55-0,65 при структурі раціону: концентровані - 20 %, грубі - 30-35 %, соковиті - 40—45 %,

Оцінку стану годівлі тварин І обміну речовин в їх організмі не можна розділяти без врахування якості води як основного розчинника всіх поживних, в тому числі і мінеральних речовин.

Важлива роль в обміні речовин належить мікроелементам, їх дефіцит по-різному впливає на функцію окремих органів, У біогеохімічних провінціях, де ґрунт, вода і корм бідні на йод, марганець, мідь, цинк, кобальт і селен часто причиною неплідності тварин буває дефіцит цих мікроелементів.

При дефіциті марганцю гальмується статеве дозрівання тварин, ріст, розвиток і дозрівання фолікулів у дорослих самиць, виникають аборти.

Невід'ємним компонентом окисно-відновних процесів та вуглеводного обміну є мідь; рівень цих процесів позначається на відтворній функції та активності стате­вих гормонів. Вміст в організмі міді і сірки тісно зв'язаний з обміном кальцію, цинк активізує функцію багатьох ферментів і впливає на обмін і продукцію гормонів та функцію яєчників.

При гіпокобальтозі порушується синтез нуклеїнових кислот, м'язових білків, ак­тивність гідролітичних ферментів, що зумовлює гіпофункцію матки, затримання по­сліду, субінволюцію матки та розлади відтворної здатності тварин.

Діагностика аліментарної неплідності базується на аналізі поживності раціонів годівлі тварин, даних біохімічних досліджень крові з врахуванням біогеохімічних провінцій та симптомів виявленої патології.

Профілактика аліментарної неплідності передбачає нормовану годівлю тварин з врахуванням їх фізіологічного стану, продуктивності І характеру використання. Обов'язковим елементом профілактики є регулярний моціон та випасання тварин.

Особливої уваги вимагає годівля сухостійних корів, створення в їх організмі ре­зерву поживних речовин як для росту плода, так і для наступної лактації. Адже в перші 50-60 днів після отелення корова не в стані поїдати і засвоювати таку кількість корму, яка необхідна для наростання лактації.

За сухостійний період корова втрачає 50-60 кг маси тіла і без відповідного ре­зерву не може опісля "розкрити" своїх можливостей. У раціонах сухостійних корів, поживністю 8-9 кормових одиниць, на кожну з них повинно бути 100-120 г перетрав­ного протеїну, 80-150 г вуглеводів, 40-50 мг каротину, 8-9 г кальцію, 5-6 г фосфору, 8-10 г кухонної солі, 19-20 г калію та 5-6 г магнію, при цукро-протеїновому співвід­ношенні 0,8-1,5: 1, кальцію до фосфору 1,6-2: 1.

У раціоні корів повинні міститись мікроелементи в таких дозах (мг): йод - сухо­стійних - 4-7, дійних - 5-10; мідь - 40-80 і 60-140, марганець - 400-600 і 500-700, цинк - 200-280 і 280-370, кобальт - 4-8 і 7-14 відповідно.

Симптоматична неплідність

Ця неплідність самок обумовлюється патологією статевих органів. На відміну від попередніх видів неплідності, що виникали не на ґрунті хвороби, симптоматична не­плідність є виключно наслідком захворювань різної етіології.

Причиною цих захворювань найчастіше буває погана підготовка самок до родів, некваліфікована родова допомога, несвоєчасна діагностика післяродових захворю­вань та низька ефективність застосовуваного лікування. Отже, ефективність профі­лактики та лікування симптоматичної неплідності залежить від своєчасності її вияв­лення, від точності діагнозу і від вибраних терапевтичних заходів. Значна частина цих захворювань виникає у післяродовий період, тому тут залишаються в силі викладені раніше методичні підходи що до діагностики, лікування та профілактики післяродо­вих захворювань. Деякі керівники господарств вважають, що неплідну корову ліку­вати не вигідно. Це груба помилка. Щоб замінити неплідну корову первісткою, треба затратити мінімум 27 місяців на її вирощування.

Головним патогенетичним фактором симптоматичної неплідності є: розлади ста­тевої циклічності, загибель сперміїв та яйцеклітин у видозміненому середовищі ге­ніталій самки чи неможливість їх проходження назустріч одні одним; неможливість проникнення раннього ембріона з яйцепроводу в матку; проникнення в порожнину матки мікробів та токсинів.

Тривалість симптоматичної неплідності залежить від місця та характеру уражен­ня статевих органів. Немає такого захворювання статевих органів, від найлегшого до найважчого, яке б рефлекторно, через ланки нейрогуморальної регуляції, її матко-во-яечниково-гіпофізарно-гіпоталамічні зв'язки не вплинуло негативно на відтворну функцію тварини. Тому ми зупинимося тут на основних підходах що до профілактики захворювань геніталій, які бувають причиною симптоматичної неплідності самок. Причини неплідності (імпотенції) самців викладені у темі "Андрології".