Механічні ураження зовнішніх статевих органів.

Ця неплідність може бути наслідком таких механічних уражень зовнішніх стате­вих органів, як забій, рани вульви та промежини.

Забій вульви (сопігш Vи^Vае) виникає при нанесенні тварині в ділянці вульви уда­рів рогами, вилами, шкреблами чи при падінні її, що можуть ускладнюватися абсце­сами, гематомами та тромбозами судин, а великі пошкодження - гангреною, флегмо­ною тазової клітковини та сепсисом.

Симптоми: Хвороба проявляється набряком, збільшенням об'єму соромітних губ, випадінням слизової оболонки, крововиливами, почервонінням або посинінням шкі­ри І слизової оболонки, зменшенням розміру статевої щілини, зміною її конфігурації, болем. Набряки вульви поширюються на анус та стегна, бувають болючими, слизова оболонка почервонілою чи посинілою, іноді - з фіолетовим чи чорним відтінком. Тва­рина занепокоєна, махає хвостом, сильно реагує на пальпацію,

Лікування. Після механічної очистки і підготовки операційного поля виконують коротку новокаїно-пеніцилінову блокаду і змащують соромітні губи мазями - іхтіоло­вою або Конькова, емульсіями - синтоміциновою, стрептоцидовою або Вишневсько-го, спиртовим розчином йоду.

Рана вульви (vii І пш \>иІ\*ае). Найчастіше виникають рвані рани вульви у корів внаслідок удару рогами, розривів її колючим дротом, у кобил і сук- укусів самців. Розриви вульви можуть виникати також при народженні великого плода і застосуван­ні фізичних зусиль для його витягування, у вівцематок - під час стриження.

Свіжі рани характеризуються кровотечею, давні - в'ялим утворенням грануляцій­ної тканини. Влітку дуже часто їх заселяють личинки мух.

Значні рани обумовлюють неповне змикання статевої щілини, засмоктування по­вітря у піхву, забруднення переддвер'я та власне піхви калом, занесення в них мікро­флори і як результат - розвиток запального процесу.

Лікування. Свіжі рани підлягають хірургічній обробці і закриттю глухим швом, в стадії гранулювання - накладанням вторинного раннього шва, в стадії рубцюван­ня - висікання рубця і накладання вторинного пізнього шва.

При виникненні потреби у видаленні великих тканинних клаптів слід мати на увазі, що вирізання забруднених тканин супроводжується сильною кровотечею, тому на свіжі рвані не забруднені та не розчавлені ділянки краще накладати вузлуваті шви з дренажем.

Рани зі значним ушкодженням тканин і розвитком некрозу загоюються за вторин­ним натягом, але після відторгнення мертвих тканин їх теж можна закривати вторинним пізнім швом. У всіх випадках застосовують коротку новокаїно-пеніцилінову блокаду.

Розрив промежини ^иіпш рєгіпеит). Виникають спонтанно при патологічних родах за великих плодів, невмілому наданні допомоги із застосуванням акушерських інструментів. У більшості випадків розривається шкіра і волокна м'язів верхньої ко місури вульви, а рідше - стінка присінку аж до прямої кишки.

Такі розриви можуть бути неповними, що захоплюють вульву та промежину до ануса, і повними (наскрізними) з утворенням клоаки. Загоєння таких ран ускладню­ється забрудненням їх каловими масами, які подразнюють слизову оболонку і обу­мовлюють розвиток вестибуло-вагініту.

Постановка діагнозу вимагає ретельного дослідження для виявлення цілості пря­мої кишки, наявності каналу у тазову порожнину

Лікування, Необхідно старанно обмити і освіжити краї рани, накласти на них чис­ті вузлуваті шви. У запущених випадках необхідно попередньо оживити краї рани ножицями. Тварину витримують на легкій дієті (щоб уникнути пошкодження швів каловими масами, спринцюють обережно піхву асептичними розчинами та тампону­ють йодоформ-гліцериновими чи іхтіоловими тампонами.

Давні рани, залежно від стану країв рани і наявності грануляційної тканини, за­кривають вторинними швами. При загоюванні ран за вторинним натягом їх обробля­ють аерозолями "септонекс", "кубатол" тощо.

При утворенні штучної клоаки хірургічне втручання і закриття ран швами ви­конують у декілька етапів: спочатку закривають рану прямої кишки, потім - вульви: промежини.

При маніпуляціях на промежині застосовують епідуральну сакральну анестезію, блокаду нервів за В. І. Завірюхою або коротку новокаїно-пеніцилінову.

Присінково-ректальна нориця (/їсуїиіа \>ехиЬиІо-ґесІаІіх) зустрічається у всіх са­миць свійських тварин. Може бути вродженою або набутою. Остання виникає при трав­муванні склепіння присінку під час родів або як ускладнення після невдалого оператив­ного лікування розриву промежини. Рідше хвороба виникає внаслідок прориву абсцес}, що виник у тазовій клітковині. У тварини спостерігають виділення значної кількості гною із зовнішніх статевих органів. При піхвовому дослідженні у присінку та піхві ви­являють калові маси, як ускладнення гнійних запальних процесів у ділянці таза.

В результаті постійного подразнення слизової оболонки може виникати всстибу-літ або вестибуло-вагініт.

Діагноз обґрунтовується за результатами клінічного дослідження з врахуванням анамнезу.

Лікування. Невеликі нориці припікають з боку присінку 10 %-им спиртовим розчи­ном йоду, 3-5 %-им розчином карболової кислоти, ляпісом, йодоформ-ефі ром, елсктока-утером. При рубцюванні країв отвору нориці консервативне лікування малоефективне Нориці з діаметром більше 1 см з омозоленими краями лікують оперативно -оживляють краї рани і накладають вузлуватий шов, краще в два ряди. Першим захо­плюють лише стінку прямої кишки, другим - стінку присінку.