Профілактика рецидивів у літніх людей

Розглянуті дослідження ^160,161

П'ять досліджень розглянули профілактику рецидивів у осіб похилого віку (всі 65 років або в середньому віком 65 років) (Alexopoulos2000, Cook1986, Georgotas1989, Klysner2002, Wilson2003), одне дослідження у пацієнтів у первинній ланці охорони здоров'я (Wilson2003) і чотири в амбулаторних умовах (Alexopoulos00, Cook1986, Georgotas1989, Klysner2002).

_____________________________________________________________________

¹⁵⁹ Діаграми можна знайти в додатку 19с.

¹⁶⁰ Докладна інформація про пошук наведена в Додатку 8. Інформація по кожному дослідженню разом з оцінками методологічної якості наведені в Додатку 17с, який також містить список виключених досліджень із зазначенням причин виключення.

¹⁶¹ Код дослідження з великої літери кожне слово відноситься до досліджень, включених в попередню настанову. Посилання на ці настанови наведені в Додатку 18.

 

Заяви про докази ¹⁶²

Аналіз всіх наявних даних з порівняння підтримуючої терапії антидепресантами і плацебо свідчить про клінічно значущу різницю на користь продовження лікування антидепресантами порівняно з відміною антидепресантів щодо зниження ймовірності рецидивів у пацієнтів похилого віку (K = 5; N = 345, ВР = 0,55, 95% ДІ, від 0,43 до 0,71).

Там, де було достатньо доказів, не було великої різниці в результатах суб-аналізів за тривалістю лікування до рандомізації або лікування після рандомізації, за поєднанням цих факторів або за результатами аналізів SSRIs і ТЦА окремо. Не було виявлено ніякої різниці у пацієнтів з першим епізодом депресії і тими, хто мав попередні епізоди депресії.

 

Клінічні резюме

Не існує ніякої різниці в ефективності різних антидепресантів, щодо яких були проведені дослідження у літніх людей. Не існує також ніяких доказів різниці в прийнятності. Немає ніяких доказів щодо різниці в залежності від установи, крім закладів первинної допомоги, де менше пацієнтів, які приймали пароксетин, повідомили про побічні ефекти, порівняно з тими, хто приймав амітриптилін.

Що стосується посилення антидепресантів літієм, літні пацієнти, здається, мали більше шансів досягти ремісію без додавання літію. Ці пацієнти також менш імовірно достроково припинять лікування.

щоб уникнути рецидиву у літніх пацієнтів з багатьма епізодами депресії, доцільно продовжувати медикаментозне лікування. Ці результати аналогічні тим, які містяться в оглядах досліджень у дорослих пацієнтів в інших розділах цієї настанови. **

 

Від доказів до рекомендацій

Огляд медикаментозного лікування для літніх людей не був оновлений, бо було небагато нових даних, а загальні висновки в попередній настанові полягали у тому, що лікування літніх людей повинне дотримуватися загальних принципів. Це було засноване на тому, що літні люди засвоюють ліки повільніше, частіше отримують супутню терапію і мають гірше фізичне здоров'я, ніж молоді люди.

¹⁶²Діаграми можна знайти в додатку 19с.

 

Ці рекомендації залишаються незмінними. Проте, вони були дещо змінені, щоб відповідати поточному стилю NICE. З моменту публікації попередньої настанови була опублікована настанова з лікування деменції (NICE, 2006b). Вона стосується лікування депресії супутньої з деменцією і, отже, рекомендації, що відносяться до цієї теми, були видалені.

 

Рекомендація

11.2.7.1 При призначенні антидепресантів пацієнтам літнього віку:

● призначайте дози з урахуванням віку та загального фізичного здоров'я і одночасних препаратів щодо фармакокінетики і фармакодинаміки

● уважно стежте за побічними ефектами.

 

ВПЛИВ СТАТІ НА ВИБІР АНТИДЕПРЕСАНТІВ

Огляд доказів

Хоча переважання уніполярної депресії у жінок добре відоме (Weissman et al., 1993), порівняно мало уваги приділяється гендерним відмінностям у лікуванні антидепресантами. Мета-аналіз 35 досліджень, опублікованих між 1957 і 1991 роками, які представляли результати лікування іміпраміном за статями, повідомив, що чоловіки відповідали на іміпрамін краще, ніж жінки (Hamilton et al., 1996). Деякі дослідження з тих пір показали, що молодші жінки відповідали краще на SSRIs порівняно з інгібіторами зворотного захоплення норадреналіну (ТЦА, мапротилін, ребоксетин) без різниці у чоловіків (Kornstein et al., 2000; Martenyi et al., 2001; Joyce et al., 2002; Baca et al., 2004; Berlanga & Flores-Ramos, 2006). Це може виникати за рахунок гіршої переносимості ТЦА у молодих жінок (Kornstein et al., 2000; Joyce et al., 2002; Baca et al., 2004). Результати є недостатніми щодо того, чи чоловіки краще відповідають на ТЦА, ніж жінки (Quitkin et al., 2001). Дослідження, яке порівнювало ТЦА і MAOIs, виявило, що у пацієнтів з атиповою депресією та пов'язаними з нею нападами паніки, жінки показали кращу відповідь на MAOIs, а чоловіки на ТЦА (Davidson & Pelton,1986).

Проте, ці дані не повні, і кілька досліджень не змогли показати суттєвого впливу статі на відповідь на антидепресанти, наприклад, коли SSRIs порівнювали з кломіпраміном в стаціонарних умовах (Hildebrandt et al., 2003), і ніякого впливу статі не було виявлено з венлафаксином (Hildebrandt et al., 2003), дулоксетином (Kornstein et al., 2006) і амфебутаном (бупропіон) (Papakostas et al.,2007). Велике обсерваційне дослідження сертраліну у понад 5000 пацієнтів не виявило клінічно значущого впливу статі на відповідь на лікування (Thiels et al., 2005).

В цілому, немає переконливих даних, що свідчать про диференціальну вигоду від антидепресантів залежно від статі з часу попередньої настанови; ГРН вирішила, що попередні рекомендації мають бути видалені з оновлення настанови. Тим не менш, рекомендації настанови «Antenatal and Postnatal Mental Health: Clinical Management and Service Guidance» (Допологове і післяпологове психічне здоров'я: Клінічне лікування та служби (NICE, 2007e)) слід враховувати при лікуванні жінок дітородного віку, які страждають на депресію.

 

Рекомендація

11.3.2.1 Не змінюйте рутинно стратегії лікування депресії, описані у цій настанові в залежності від субтипу депресії (наприклад, атипова депресія або сезонна депресія) або в залежності від особистісних характеристик (наприклад, статі або етнічної приналежності), оскільки немає переконливих доказів, які підтверджують ефективність таких дій.