МЕРЕЖЕВИЙ Мета-аналіз нових антидепресантів

 

Огляд Cipriani і колег (2009) був опублікований в кінці процесу розробки настанови і був розглянутий ГРН щодо методів і потенційного значення. Це був мережевий мета-аналіз, який розглядав докази РКВ з порівняння 12 антидепресантів, використовуючи як прямі, так і непрямі методи; це дає вірний спосіб порівняння окремих препаратів з урахуванням результатів порівняння з іншими препаратами в "мережі", а також можливість порівняння препаратів у відсутності доказів прямих порівняльних РКВ. Автори показали, що сертралін, есциталопрам, міртазапін і венлафаксин добре зарекомендували себе в плані ефективності і переносимості в порівнянні з іншими антидепресантами (бупропіон, циталопрам, дулоксетин, флуоксетин, флувоксамін, milnaciran, пароксетин і ребоксетин). Вони повідомили, що "міртазапін, есциталопрам, венлафаксин та сертралін суттєво ефективніші, ніж дулоксетин (співвідношення шансів [СШ] 1•39, 1•33, 1•30 і 1• 27 відповідно), флуоксетин ([СШ] 1•37, 1•32, 1•28 і 1•25 відповідно), флувоксамін ([СШ] 1•41, 1•35, 1•30 і 1•27, відповідно), пароксетин ([СШ] 1•35, 1•30, 1•27 і 1•22, відповідно) і ребоксетин ([СШ] 2•03, 1•95, 1•89 і 1•85 відповідно). Ребоксетін був значно менш ефективним, ніж всі інші досліджувані антидепресанти. Есциталопрам і сертралін показали кращий профіль прийнятності, що призвело до того, що достроково припинила лікування менша кількість пацієнтів в порівнянні з дулоксетином, флувоксаміном, пароксетином, ребоксетином, і венлафаксином. Cipriani і колеги (2009) дійшли висновку, що існує "клінічно важлива різниця між часто призначуваними антидепресантами щодо ефективності і прийнятності на користь есциталопраму та сертраліну. Сертралін може бути кращим вибором на початку лікування помірної та важкої депресії у дорослих, оскільки він має найкращий баланс між користю і доступністю і вартістю. Вони не розглядають інші потенційно важливі фактори, такі як докази про побічні ефекти, токсичність, симптоми відміни і соціальне функціонування (Cipriani et al., 2009).

Аналіз засновувався на даних ефективності (показники відповідей) і відсіву, використовуючи дані 117 випробувань (близько 26.000 учасників). Є деякі методологічні аспекти дослідження, які важливо розглянути. По-перше, аналіз був обмежений лише показниками відповідей і цей результат може забезпечити менш консервативний вимір ефекту, ніж інші, широко використовувані виміри (дані ремісії та безперервності). По-друге, не зрозуміло, до якої міри показники відсіву можуть вплинути на відносну ефективність, наприклад, з такими препаратами як ребоксетин і есциталопрам, оскільки метод аналізу може сприяти препаратам з меншою кількістю відсіву. По-третє, величина ефекту при переведенні повідомлених співвідношень шансів в дослідженні в абсолютний ризик невеликий. Довірчий інтервал охоплює набагато вищі показники. По-четверте, загальний відсів може бути не точним способом оцінки переносимості і зазвичай тільки половина учасників відсіюється через побічні ефекти. Це додає невизначеності в аналізі. По-п'яте, ця невизначеність окремо, величина ефекту переносимості при переведенні співвідношення шансів в абсолютний ризик мала. Наприклад, вона складає 2,7% для сертраліну в порівнянні з флуоксетином, припускаючи відсів 28% на флуоксетині з таблиці 38 у Cipriani і колег (2009) (індекс потенційної шкоди [NNH] 37). Довірчий інтервал знову ж таки охоплює вищі значення. Нарешті, аналіз Cipriani і колег (2009) показав, що сукупна ймовірність опинитися в числі чотирьох кращих методів лікування зменшується для тих препаратів у випробуваннях, які фінансувалися маркетинговою компанією, коли компаратори незначно підвищувалися у рейтингу. Цей ефект, ймовірно, невеликий, підкреслює складність виключення потенційних впливаючих факторів.