Порядок розрахунку і призначення основних показників,

Таблиця 5.12

243

ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ СПІЛЬНОМУ АНАЛІЗІ ВИТРАТ, ОБСЯГУ ДІЯЛЬНОСТІ І ПРИБУТКУ

 

 

Кв = В = Ц

 

 

Показник Порядок розрахунку Призначення 1 2 3 Маржинальний прибуток (Пм ) П м = В − Взм, де В — виторг від реалізації; Взм — змінні витрати. Є основним оцінним показником при прове- денні спільного аналізу витрат, обсягу діяль- ності і прибутку. Питомий маржинальний прибуток (маржинальний прибуток у розрахунку на одиницю продукції) (Пп.м ) Пм Пп.м = К − Ц − Взм, де К — кількість одиниць реалізованої продукції; Ц — продажна ціна однієї її одиниці;   Вп.зм — питомі змінні витрати (або змін- ні витрати в розрахунку на одиницю продукції) Для оцінки результативності вибираних варі- антів при спільному аналізі витрат, обсягу ді- яльності і прибутку Коефіцієнт виторгу (кое- фіцієнт маржинального прибутку) (К в) Пм Пп.м Для вимірювання впливу змін обсягу реалі- зації на величину маржинального і чистого прибутку (особливо корисний при виборі асортименту продукції) Сила (міра) операційного важеля (Соп.в ) Пм Соп.в = П, де Пч — чистий прибуток Для вимірювання впливу різних процентних змін у виторгу від реалізації на процент змін чистого прибутку

ч

244

Закінчення табл. 5.12

 

Показник Порядок розрахунку Призначення 1 2 3 Критична точка (Т) кр 1) метод рівняння: В = Взм + Впост + Пч або К ⋅ Ц = К ⋅ Вп.зм +Впост +Пч 2) метод питомого маржи-нального прибутку (є варіа-цією методу рівняння) в одиницях продукції Т = Впост кр П п.м у вартісному виразі Т =  В пост кр К в Для планування прибутку і вибору оптима- льного курсу дії при різних змінах чинників, що беруться до уваги при проведенні спіль- ного аналізу витрат, обсягу діяльності і при- бутку Межа безпеки (М б) 1) у вартісному виразі (М) М б = Впід − Вкр 1 2) у відсотках (М  ) М = М б ⋅100 %; б2 Впід 3) в одиницях продукції (М ) б3 Мб Мб3 = Ц 1   — підсумковий плановий або фак- Впід тичний виторг від реалізації; Вкр — виторг від реалізації в критичній точці. Для встановлення межі, до якої може знижу- ватися виторг від реалізації, без збитку для фірми.   Для визначення максимально можливого зниження відсотка виторгу від реалізації, в межах якого фірма буде беззбитковою. Для визначення безпечної межі скорочення кіль- кості одиниць продукції, що реалізується

б1

 

 

б 2

 

 1

У процесі спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибу- тку менеджери враховують структуру витрат, тобто співвідно- шення змінних і постійних витрат фірми, а також можливість об- міну між ними. Наприклад, з впровадженням автоматизованої виробничої лінії зростають постійні витрати, зате скорочуються прямі затрати праці.

При прийнятті рішень менеджер виходить з того, що в реаль- ній господарській практиці немає єдиної рекомендації про най- кращу структуру витрат. Оптимальність співвідношення зале-

жить від конкретних умов роботи фірми і чинників, що впливають, включаючи довгострокову тенденцію продажів, що- річні коливання в рівні реалізації, ставлення осіб, що приймають рішення, до ризику і т. п. Наприклад, при сприятливому прогнозі довгострокового зростання реалізації фірма, що має значну част- ку постійних витрат, отримуватиме набагато більшу величину

прибутку, ніж фірма із зворотною структурою витрат, оскільки у неї вищий коефіцієнт виторгу. Однак, саме тому вона ж буде втрачати значний розмір прибутку у разі зниження обсягу про- дажу, що намічається. Це викликане тим, що маржинальний при- буток фірми, який має велику частку змінних витрат, менш сприйнятливий на зміни в рівні надходжень від продажу. Проте

ця фірма ризикує упустити можливість прискореного підвищення рентабельності, якщо в умовах довгострокової тенденції збіль- шення попиту на ту, що випускається нею і її конкурентами про- дукцію, вона не змінить структури витрат на зворотну.

Для обчислення впливу змін в обсязі продажу на прибуток менеджерами зарубіжних фірм застосовується спеціальний пока-

зник, що іменується в колах бізнесу «операційним важелем» (operating leverage) і що означає міру використання постійних ви- трат. Цей показник буде найвищим в тих фірмах, в яких постійні витрати значно переважають над змінними. При високій питомій вазі постійних витрат вони будуть досить чутливі до змін в обся- гах продажу.

Сила (або міра) операційного важеля (degree of operating leverage) організації при даному рівні реалізації характеризують- ся розміром відсоткової зміни прибутку фірми при збільшенні або зменшенні на один відсоток надходжень від продажу.

Дамо пояснення на даних компанії «Астра». При рівні прода-

 40 000 

жу в 200 тис. дол цей показник дорівнює 2 

 , і якщо намі-

 20 000 

чається підвищення обсягу реалізації на 10 %, чистий прибуток,

можливо, зросте на 20 % (2 ⋅10)

 

і становитиме 2400 дол

(20 000 ⋅120 %) . Акцент при підрахунку сили операційного важеля

на конкретний обсяг реалізації викликаний тим, що величина цього показника коливається при різних рівнях надходжень ви- торгу від продажу. Вона буде найвищою поблизу критичної точ- ки і буде знижуватись по мірі зростання продажу і прибутку. Та- ким чином, використання менеджерами операційного важеля дозволяє оперативно підраховувати вплив різних відсоткових змін у рівні реалізації на прибуток і при цьому відпадає потреба в складанні відповідної звітності.

Важливим показником, на якому засновуються при прийнятті різноманітних управлінських рішень, є критична точка (break- even point) — обсяг діяльності, при якому фірма не має ні прибу- тку, ні збитків. За даних обставин прибутки фірми рівні її витра- там, або маржинальний прибуток тотожний величині постійних витрат. В економічній літературі досягнення фірмою нульового прибутку також іменується точкою критичного обсягу виробниц- тва, точкою беззбитковості або самоокупності, точкою перелому або розриву і т. п.

Стосовно до вихідних даних компанії «Астра» ця точка дося-

 20 000 

гається при обсязі реалізації в 500 одиниць продукції 





40 

 20 000 

або надходженнях від продажу в розмірі 100 000 дол 



 .

0,2 

Після проходження критичної точки компанія «Астра» матиме

40 доларів маржинального прибутку з кожної додатково проданої одиниці продукції, що на таку ж суму підвищить розмір її чисто- го прибутку. Щоб встановити розмір очікуваного прибутку після

досягнення точки критичного обсягу виробництва, менеджеру не обов’язково складати серії звітів про результати господарської діяльності компанії для різних рівнів її ділової активності. По-

множенням кількості одиниць продукції, що продаються понад критичну точку, на величину її питомого маржинального прибут- ку він визначає її розмір.

Менеджери широко використовують концепцію критичної то-

чки при виборі курсу дії з ряду альтернатив, що є. Найкращим

вважається той, який має найменшу величину критичної точки,

якщо інші показники (чинники) тотожні.

Дані про витрати і прибутки фірми та їх взаємодію з обсягом її

діяльності можуть наочно бути подані на графіку визначення

критичної точки або на графіку беззбитковості (break-even chart).

Нерідко в економічній літературі зарубіжних країн таке подання вказаних даних також трактується як графік взаємозв’язку між витратами, обсягом діяльності і прибутком (cost-volume-profit graph /CVP graph/). При цьому одиницями рівня діяльності мо- жуть бути виторг від реалізації, кількість виготовлених і прода- них одиниць продукції, її випуск, представлений в процентах до загальної виробничої потужності фірми і т. п.

Інший підхід до характеристики взаємовідносин між витрата-

ми, обсягом діяльності і прибутком подається на графіку прибут-

ковості (profitgraph). Завдяки йому менеджери можуть сконцент-

рувати свою увагу безпосередньо на аналізі впливу рівнів ділової

активності на зміну величини прибутку (збитку). Стосовно асор-

тименту продукції, що продається, складається ще інший графік.

Дані графіки наведені при розгляді наступного питання.

Розглянуті вище графіки використовуються для прийняття

управлінських рішень з ряду питань, що стосуються оцінки еко-

номічної ефективності роботи окремих сегментів фірми, розроб-

ки методики ціноутворення, вибору з переліку необхідного варі-

анта капітальних вкладень, що пропонується, тощо.

Показником межа безпеки (margin of safety) характеризується перевищення планових або фактичних обсягів продажу над обся-

гом реалізації в критичній точці, або максимальний (граничний)

розмір зниження рівня діяльності, при якому фірма не буде збит-

ковою. Він може бути представлений у вартісному або відсотко- вому виразі, а якщо фірма продає продукцію тільки одного на- йменування, то кількістю одиниць продукції, що реалізовується.

Стосовно до вихідних даних компанії «Астра» межа безпеки від-

повідно дорівнює 100 000 дол (200 000 − 100 000), 50 %

 100 000 

  ⋅100 % 

200 000

і 500 одиниць продукції (1000 − 500) .

  