Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Ї ї характеристика і сфера застосування
«Стандарт-кост» відноситься до одного з найбільш пошире- них за рубежем методів управлінського обліку, методів управ- ління виробничими затратами. Засновником цієї системи був Ф.Тейлор, який обґрунтував ме- тод нормативного визначення затрат. Дж. Чартер Гаррісон у 1911 р. розробив і впровадив діючу систему «стандарт-кост». Во- на й стала прототипом вітчизняної системи обліку під назвою усім відомого нормативного методу. Основною ідеєю методу «стандарт-кост» є розробка норм, до яких підприємство повинно прагнути. Розробка норм-стандартів, складання стандартних калькуля- цій до початку виробництва і облік фактичних витрат з виділен- ням відхилень від стандартів, систематизованих як сукупність, отримали назву системи «стандарт-кост» (standart cost). У США та Великобританії «стандарт-костом» називають ме- тод обчислення стандартної собівартості. Термін «стандарт-кост» дослівно означає стандартні вартості: «стандарт» — кількість необхідних виробничих витрат (мате- ріальних і трудових) для виготовлення одиниці продукції або за- здалегідь обчислені витрати на виробництво одиниці продукції або надання послуг; «кост» — це грошовий вираз виробничих витрат, які припадають на одиницю продукції. «Стандарт-кост» — це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість. Британський інститут присяжних бухгалтерів розглядає «ста- ндарт-кост» як підготовку і використання системи обліку станда- ртних витрат, їх порівняння з фактичними витратами і аналіз від- хилень фактичної кількості виробів від стандартних за причи- нами і місцями їх виникнення. В американській літературі даються різні визначення системи «стандарт-кост», в це поняття вкладається різний зміст. Однак у всіх випадках ця система трактується як інструмент контролю, направлений на регулювання прямих витрат виробництва. Зміст системи «стандарт-кост» полягає в тому, що облікову- ється лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбулося, вра- ховується не реальне, а належне, і обґрунтовано відображаються
відхилення, які виникли. В основі лежить чітке, тверде запрова- дження норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, зарплати та інших витрат, пов’язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів. До того ж встановлені норми не можна недовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановлена помилково. Система «стандарт-кост» спочатку застосовувалась на маши- нобудівних підприємствах, а потім — в інших галузях промисло- вості для обчислення собівартості продукції, контролю за вироб- ництвом і управління ним. Вирахування витрат на базі «стандарт- косту» широко застосовується при позамовному і попроцесному методах обліку витрат на виробництво. Основою системи «стандарт-кост» є, безперечно, підрахунок майбутніх (очікуваних) витрат. Очікувані витрати визначають на основі стандартів (норм і нормативів), розрахованих всередині фірм. Ці стандарти є осно- вою функціонування системи і розкривають її зміст. Всю сукуп- ність стандартів у США поділяють на такі групи: 1. Залежно від рівня цін, що приймаються у розрахунок, розрі- зняють такі види стандартів: Ідеальні — передбачають найбільш сприятливі ціни на матері- али, тарифи на послуги, ставки на оплату праці і кошторисні ста- вки накладних витрат. Нормальні — розраховуються за середніми протягом економі- чного циклу цінами. Поточні — передбачають розрахунок на основі цін певного облікового періоду як очікуваних, так і діючих в цей період. Базисні — встановлюються на початку року і протягом року залишаються незмінними. Звичайно вони застосовуються для об- числення індексу цін. 2. Від рівня використання потужності стандарти поділяють на: Теоретичні — досяжні підприємством при хорошому або іде- альному їх виконанні. Вони є метою підприємства, засновані на повному використанні потужності, нормованій величині часу відпочинку, не передбачають витрат часу на брак, простої, псу- вання. Минулого середнього виконання — розраховуються за статис- тичним даними і включають уже затрачений час на брак, простої і псування, тобто всі недоліки попереднього періоду.
Нормального виконання — передбачають очікуваний середній рівень напруженості норм у майбутньому періоді. 3. Від обсягу випуску продукції (має першорядний вплив на підходи до розробки стандартів) розрізняють стандарти: Теоретичні — зумовлені теоретичною потужністю підприємс- тва. Вони або недосяжні, або досяжні в одноразовому порядку. Практичні — досягаються підприємством при хорошому ви- конанні, вони близькі за своїм рівнем до теоретичних стандартів при хорошому виконанні, засновані на реально досяжному рівні випуску і допускають неминучі втрати. Нормальні — розраховуються при досяжному рівні випуску продукції виходячи з середньої величини вищого і нижчого обся- гу виробництва протягом циклу. Очікувані — розраховуються на основі конкретних умов ви- робництва при очікуваному обсязі випуску продукції. Дана характеристика стандартів показує, що в американських фірмах існують різні підходи до встановлення стандартів за стат- тями витрат. Однак при будь-якому підході прийняті стандарти узагальнюються в бухгалтерії в карти стандартної собівартості до початку процесу виробництва. Карти складають на виріб, замов- лення, на виробничий підрозділ, що бере участь у виготовленні цього виробу, замовлення. Система «стандарт-коcт» являє собою засіб управління пря- мими витратами. Залежно від розмірів підприємства координацію робіт по ор- ганізації системи «стандарт-кост», визначенню стандартів для використання, виявленню відхилень від стандартів і методиці їх списання здійснює контролер або комітет, куди входять предста- вники всіх підрозділів, пов’язаних із системою «стандарт-кост». У найбільш великих компаніях створюється підвідділ стандартів, де сконцентрована вся робота по стандартах, їх складанні, вне- сенні в них змін, обліку і т. п. Система «стандарт-кост», на відміну від інших систем обліку ви- трат, що застосовуються на практиці, має свої характерні особливо- сті. По-перше, основою виявлення відхилень від стандартів у про- цесі витрачання коштів є бухгалтерські записи на спеціальних рахунках, а не їх документування. Перед менеджерами ставиться завдання не документувати відхилення, а не допускати їх. По-друге, не всі компанії відображають у бухгалтерському обліку виявлені відхилення, а лише ті з них, які використовують поточні стандарти. Третьою особливістю в частині відображення відхилень від станда- ртів є виділення спеціальних синтетичних рахунків для обліку від- хилень за статтями калькуляції, за факторами відхилень. Дані особливості системи «стандарт-кост» означають, що з метою управління витратами завжди розглядається, наскільки іс- тотні ці відхилення, щоб їх враховувати; що вони показують, при розв’язанні яких проблем вони можуть бути використані; важли- вість виявлених відхилень в аналізі витрат на виробництво. З еволюцією теорії затрат стає очевидним той факт, що для підприємства важлива не стільки собівартість продукції, точне і повне визначення якої і сьогодні залишається загадкою для бух- галтера і менеджера, скільки попередження невиправданих за- трат, яких можна було б уникнути. З допомогою методу «стандарт-кост» заздалегідь встановлю-
ється величина затрат у вигляді норм. Відхилення, виявлені в оперативному порядку, сигналізують про негативні обставини у виробничому процесі, на які менеджери повинні звернути увагу, тобто прийняти відповідні рішення. Виявлені ж відхилення в процесі здійснення господарської діяльності — це та інформація, яка необхідна керівникам для прийняття своєчасних управлінсь- ких рішень і є найбільш цінною в регулюванні виробничого про- цесу, а отже, в управлінні витратами. Основною метою системи «стандарт-кост» є визначення не- ефективної роботи підприємства шляхом порівняння фактичних витрат з нормативними. Однак, незважаючи на суттєве покра- щення обліку з допомогою методу «стандарт-кост», його впрова- дженню перешкоджала велика кількість затрат, а отже, і відхи- лень, що мали місце в організації облікового процесу. Система «стандарт-кост» розглядається як один з важливих інструментів контролю затрат. Найголовніше в цій системі — ви- значення ще до початку виробничого процесу стандартних ви- трат і здійснення суворого контролю за їх дотриманням зі сторо- ни відповідальних осіб. Характерною особливістю цієї системи є не документальне виявлення відхилень від норм в процесі витра- чання засобів, а відображення відхилень у бухгалтерських запи- сах на спеціальних рахунках. Перед відповідальними працівни- ками ставиться завдання не документувати, а не допускати і своєчасно усувати відхилення, що виникають. Перевага системи «стандарт-кост» перед іншими методами обліку витрат на виробництво полягає в наступному: 1. На підставі встановлених стандартів можна заздалегідь ви- значити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію ви- робів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про доходи. При цій системі керівницт- во фірм забезпечується інформацією про величину відхилень від нормативів і про причини їх виникнення, яка використовується для оперативного прийняття управлінських рішень. 2. Менш складна техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки картки стандар- тної собівартості друкуються заздалегідь із зазначенням норма- тивної кількості виробничих витрат. Картка нормативної собівар- тості виробу показує всі повні витрати на його виготовлення, що виключає повторне обчислення виробничих витрат по операціях
або замовленнях. Наприклад, інформація про необхідні матеріали друкується за стандартною заявкою згідно з нормативною кількі- стю, необхідною для виконання замовлення. Якщо потрібно бі- льше матеріалів, ніж передбачено нормативом, то складається додаткова вимога (на бланку іншого кольору, щоб зазначити, що це перевитрачання матеріалів за замовленням). Втрати можуть бути знижені або повністю виключені в системі, яка забезпечує моментальну реакцію на будь-яку тенденцію відхилення від встановленого стандарту. Коли операції автоматизовані, стандар- тні умови вводяться в програму ЕОМ. яка управляє виробничим процесом, будь-яке відхилення від стандартів виявляється моме- нтально, поправки вносяться в процесі роботи. При системі «ста- ндарт-кост» більш простими є канцелярські роботи, оскільки ко- жна господарська операція не документується, вартість операцій не обчислюється. В кінці звітного місяця кількість, наприклад, витрачених матеріалів множиться на собівартість одиниці і тим самим визначається собівартість всіх витрачених матеріалів. Ма- теріальні звіти на складах складаються лише в натуральних вимі- рниках. 3. Система «стандарт-кост» може використовуватися для оці- нки виконання встановленого замовлення. Система «стандарт- кост» корисна при прийнятті рішень, особливо якщо стандарти розроблені окремо по змінних і постійних елементах витрат, а та- кож при правильному встановленні ціни на матеріали та норми витрат робочої сили. Коли стандарти реальні і детальні, вони мо- жуть стимулювати роботу окремих осіб або більш ефективне ви- конання завдання. Хоча стандарти часто діють, пригнічуючи ро- бітників і начальників цехів та відділів, вони мають швидше негативний вплив, і не створюють стимулів до роботи. 4. Одна з основних переваг системи «стандарт-кост» полягає в тому, що при правильній її постановці потрібен менший бухгал- терський штат, ніж при обліку минулих витрат, бо в межах цієї системи облік ведеться за принципом вилучення, тобто врахову- ються лише відхилення від стандартів. Чим стабільніше працює підприємство і чим більш стандартизовані виробничі процеси, тим менш трудомістким стає облік і калькулювання. 5. Важливою перевагою системи «стандарт-кост» є те, що во- на використовується для прийняття рішень, особливо якщо стан- дарти розроблені окремо за змінними елементами затрат, а також при правильно встановлених цінах на матеріали і нормах затрат на робочу силу. Це дозволяє використовувати вказаний метод у поєднанні з методом «директ-косту», що має особливу цінність для прийняття управлінських рішень. Якщо підприємство має масове або багатосерійне виробницт- во, специфікації на матеріали для всіх деталей, використовує від- рядну оплату праці і стандартизацію всіх виробничих процесів, то в умовах системи «стандарт-кост» бухгалтерська робота зво- диться до обліку і виявлення незначних відхилень від стандартів.
Найбільш придатними елементами для практичного застосу- вання системи «стандарт-кост» є оплата всіх виробничих опера- цій за відрядною формою і відпуск всіх матеріалів виключно за специфікаціями. При цьому необхідність обліку заробітної плати основних виробничих робітників зникає, оскільки відрядна робо- та сама по собі є стандартизованою. Процедура обліку витрат і калькулювання в цьому випадку зводиться до: — записів відхилень від стандартних цін на матеріали, що надходять; — визначення вартості браку; — зіставлення дійсних накладних витрат зі стандартними. На ідеальному підприємстві (за відсутності відхилень) трудові витрати з обліку і калькулювання наближатимуться до нуля. Система «стандарт-кост» може вплинути на підвищення до- хідності підприємства за такими трьома напрямками: — виявлення перевитрат (несприятливих відхилень), які зни- жують прибуток підприємства; — надання менеджерам точних даних про собівартість вироб- ництва, на підставі яких відділ збуту може планувати обсяги про- дажу і встановлювати оптимальні ціни; — мінімізація облікової роботи, яка пов’язана з калькулю- ванням. Для вирішення всіх трьох завдань система «стандарт-кост» є більш придатною порівняно з системою обліку минулих витрат. Система «стандарт-кост» має і недоліки. Наприклад, важко скласти стандарти згідно з технологічною картою виробництва. Зміна цін, викликана конкурентною боротьбою за ринки збуту товарів, інфляцією, ускладнює обчислення незавершеного виро- бництва і вартості залишків готових виробів на складі. Крім то- го, не на всі виробничі витрати можна встановлювати стандар- ти, що зумовлює іноді послаблення контролю за ними на місцях. При виконанні підприємством великої кількості різних за характером і типом замовлень за порівняно короткий час об- числювати стандарт на кожне замовлення незручно. У таких ви- падках замість науково встановлених стандартів на кожен виріб застосовується середня вартість, яка є базою для визначення цін на виріб. Суттєвим недоліком при цьому є існуючі труднощі у визна- ченні на практиці ступеня напруженості стандартів та норм. В сучасний період відсутні науково обґрунтовані норми, а скла- дання стандартів на основі даних минулих затрат в умовах ін- фляції викликає значні труднощі. У системі «стандарт-кост» поточний облік змін норм не пе- редбачено, тим більше в розрізі причин і винуватців. Даний ме- тод не регламентується законом і не має єдиної методики встано- влення стандартів та ведення облікових регістрів, а тому на практиці застосовують найрізноманітніші норми всередині однієї фірми. У зв’язку з тим, що ціни на ринку часто змінюються, ін- фляційні процеси утруднюють обчислення вартості залишків ма- теріалів, готової продукції на складі і незавершеного виробницт- ва, тому встановлюють середню вартість затрат, яку і викори- стовують для визначення ціни на продукцію. При цьому використовуються такі види нормативних витрат: базові нормативні витрати; ідеальні нормативи; досягнуті в сучасний період нормативи. Базові нормативи — це нормативи, які залишаються без змін впродовж тривалого періоду. Головною їх перевагою є те, що во- ни забезпечують одну і ту ж основу для порівняння з фактичними затратами протягом декількох років, що дозволяє виявляти зага- льні тенденції розвитку. Ідеальні нормативи відображають досконалий виробничий процес, є мінімальними витратами, які можливі в умовах макси- мальної ефективності виробництва. Вони рідко використовують- ся на практиці, так як можливий їх негативний вплив на мотива- цію робітників. Ці нормативи встановлюють мету, до якої слід наближатися, а не оцінюють результати роботи, які можуть бути досягнуті в даний час. До с я гнут і в даний час нормативи — це такі, які виникають в умовах ефективного виробництва. Їх важко, але реально досягнути. Крім зазначених нормативів, використовуються ще й полег- шені, які встановлюються для менш кваліфікованих робітників на початку їх трудової діяльності. Таким чином, при нормуванні враховуються, перш за все, призначення нормативів, тобто для кого і для чого вони призна- чені. Недоліком даного методу є те, що постійні і змінні затрати не відокремлюються, а тому для прийняття більшості рішень і, зок- рема впливу вказаних затрат на прибуток, потребують додатко- вих розрахунків. Це, по-перше, а по-друге, сучасні складні рин- кові умови суттєво впливають на коливання обсягу виробництва і реалізації продукції та сприяють збільшенню питомої ваги по- стійних затрат у їх загальному обсязі, що істотно відбивається на коливаннях собівартості продукції та прибутку. Посилення вка- заних тенденцій збільшило потреби товаровиробників у інфор- мації про затрати на виробництво і реалізацію продукції, не пере- крученої в результаті розподілу накладних витрат і відносно постійних на одиницю випуску продукції. Незважаючи на ці недоліки, керівники фірм використовують систему «стандарт-кост» як потужний інструмент контролю за витратами виробництва і калькулювання собівартості продукції, управління, планування з метою отримання максимального при- бутку.
О РГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-14; просмотров: 66; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.190.217.134 (0.1 с.) |