Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
М етоди оперативної діагностики
Оперативна діагностика фінансово-господарського стану під- приємства служить базою для прийняття поточних, оперативних управлінських рішень. Вона відслідковує й оцінює ключові сфе- ри діяльності підприємства і насамперед аналізує фінансовий стан, беззбитковість, матеріальні й інформаційні потоки, оцінює ризик і виробляє рекомендації з управління ризиками. Поряд з наведеними до методів оперативної діагностики можна віднести такі, як оцінка динаміки економічного потенціалу підприємства, аналіз фінансової стійкості, аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості, оцінка кредитоспроможності і платоспроможності (ліквідності) під- приємства, аналіз оборотності засобів.
А НАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ
Одне з ключових завдань, які розв’язуються службою контро- лінгу на підприємстві, — це аналіз і діагностика фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану дозволяє визначити, наскільки стій- ке підприємство, чи здатне воно вчасно розплатитися зі своїми кредиторами, який прибуток воно одержало і чому. Фінансовий стан підприємства взаємозалежний із усіма сторонами його гос- подарської діяльності, тому при аналізі фінансового стану необ- хідна ретельна перевірка етапів виробництва, зв’язаних із проце- сом заготівлі сировини і матеріалів, виготовленням і реалізацією продукції, а також взаємин з бюджетом, банками, постачальни- ками і покупцями. Мета фінансового аналізу — оцінка минулої діяльності під- приємства, його стану на даний момент і його майбутнього поте- нціалу. Фінансовий стан підприємства необхідно розглядати в такій послідовності: 1) відображення в балансі засобів підприємства; 2) розподіл прибутку; 3) утворення і використання фондів цільового фінансування; 4) наявність власних обігових і прирівнюваних до них коштів; 5) стан і використання обігових коштів; 6) оборотність обігових коштів. Уся статистична інформація, що збирається в балансах і на будь-яких інших рахунках, підлягає уважному вивченню й аналі- зу, що дозволяє визначити стан справ і можливі шляхи розвитку підприємства. Насамперед варто провести зіставлення даних, наведених у балансах різних років: • порівняння абсолютних показників;
• аналіз відсоткових змін абсолютних показників у порівнянні з попереднім і базовим періодами; • розрахунок питомої ваги кожної статті в підсумку балансу і вивчення динаміки зміни питомих ваг за періодами. При зіставленні активу і пасиву особливу увагу слід надати структурі капіталу (співвідношення між власними і позиковими засобами) і майна (співвідношення основних і оборотних акти- вів). Головна мета такого аналізу — визначити, у якій мірі капі- тальні вкладення дозволять через реалізацію продукції здійснити своєчасне покриття боргів. Одне з найважливіших завдань фінансового аналізу — визна- чення й аналіз прибутку підприємства. Для аналізу прибутку, що розуміється як різниця між доходами і витратами, використову- ються показники рентабельності. Рентабельність власних засобів дорівнює прибутку, що припадає на 1 грн власних засобів:
вз =, (6.3) ВЗ
де Пр — прибуток; ВЗ — власні засоби (підсумок I розділу пасиву балансу: стату- тний капітал, резерви, нерозподілений прибуток, цільове фінан- сування — за винятком збитків). Коефіцієнт рентабельності власних засобів характеризує ефе- ктивність використання власних засобів. Він особливо важливий для власників підприємства: чим вище рентабельність власних засобів, тим більшу вигоду підприємство приносить своїм акціо- нерам. Показник рентабельності капіталу характеризує ефектив- ність використання довгостроково інвестованих у підприємство засобів поза залежністю від джерела цих засобів:
П Р р
де К — капітал. к = К , (6.4) Чим вище рентабельність капіталу, тим краще. Під капіталом розуміють усі довгострокові джерела фінансування, використо- вувані підприємством: це, по-перше, власні засоби (статутний капітал, цільове фінансування, резерви, нерозподілений прибу- ток) і, по-друге, довгострокові позикові засоби (кредити, позики й ін.). Кредиторська заборгованість, як і інші короткострокові зо- бов’язання, не є джерелом довгострокового капіталу, а тому в розрахунку цього показника участі не бере. Таким чином, фор- мула розрахунку капіталу така:
К = ВЗ + Зд = П − Зк, (6.5)
де Зд — довгострокові позикові засоби; П — підсумок (валюта) балансу; Зк — короткострокова заборгованість. Можна розглядати капітал і дещо в іншому ракурсі: як суму основних засобів і тієї частини оборотних активів, які фінансу- ються з довгострокових джерел: К = ОЗ + (Ок − Зк) , (6.6)
де ОЗ — вартість основних засобів; Ок — вартість оборотних коштів. Доданок у дужках являє собою оборотні кошти, які фінансу- ються з довгострокових джерел. Його часто називають оборот- ним, чи робочим, капіталом. Для фінансової стійкості підприємства принципово важливо, щоб величина оборотного капіталу була позитивною, тобто щоб короткострокові джерела фінансування використовувалися виня- тково для задоволення поточних потреб підприємства у фінансо- вих ресурсах, а не для фінансування довгостроково використову- ваних активів. Коефіцієнт рентабельності діяльності показує частку при- бутку у виторгу підприємства:
П Р р д = В , (6.7)
де В — виторг від реалізації продукції. Чітких рекомендацій з величини цього показника дати немож- ливо: усе визначається специфікою конкретної галузі. Напри- клад, у підприємства гуртової торгівлі рентабельність діяльності буде невеликою, а в ювелірного магазину — дуже високою. Тому при аналізі цього показника корисно проводити порівняння з конкурентами. Крім рентабельності, найважливішими показниками, що хара- ктеризують ефективність використання засобів підприємства, є показники оборотності. У цілому оборотність показує, скільки разів за аналізований період активи тієї чи іншої групи «обер- нуться», тобто перетворяться в гроші. Оборотність капіталу показує, скільки разів за розглянутий період капітал підприємства перетворюється в гроші, який виторг приносить кожна гривня капіталу (чим вище оборотність, тим швидше «крутиться» капітал): О = В. (6.8) к К Аналіз оборотності капіталу показує, що на її величину впли- вають оборотність основних засобів і оборотність оборотного ка- піталу:
Ооз =
О = В, (6.9) ОЗ В. (6.10) об
− Зк Ці коефіцієнти характеризують ефективність використання основних засобів і оборотного капіталу відповідно, і чим вони вище, тим ефективніше підприємство використовує відповідну групу активів. Аналіз оборотності оборотного капіталу можна зробити ще більш детальним, розрахувавши оборотність (чи терміни оборот- ності) кожної групи активів, що входять до складу оборотних коштів: запасів, дебіторської заборгованості, кредиторської забо- ргованості (це допоможе простежити весь ланцюжок перетво- рення активів у гроші і знайти місце, де відбувається збій): О = В, (6.11) з З
Тз = З = Т В ⋅ Т О
, (6.12) з де Оз — оборотність запасів; 3 — середня вартість запасів за період; Тз — термін оборотності запасів (днів); Т — тривалість періоду (днів). Чим вище оборотність запасів, тим менший «баласт» запасів по- трібно підприємству для одержання відповідного розміру виторгу: О = В
, (6.13) д
Тд = Д З = Т В ⋅ Т О
, (6.14) д де Од — оборотність дебіторської заборгованості; Дз — середня величина дебіторської заборгованості за період;
Тд — термін оборотності дебіторської заборгованості (днів). Чим менше термін оборотності дебіторської заборгованості, тим швидше підприємство одержує гроші за відвантажену поку- пцям продукцію, що позитивно впливає на фінансовий стан під- приємства, однак іноді збільшення терміну кредиту, наданого по- купцям, допомагає наростити обсяг реалізації, тому значення цього коефіцієнта корисно порівнювати з показниками конку- рентів: О = В
, (6.15) к
Тк = К З = Т В ⋅ Т О
, (6.16) к де Ок — оборотність кредиторської заборгованості; Кз — середня величина кредиторської заборгованості за пе- ріод; Тк — термін оборотності кредиторської заборгованості (днів). Чим повільніше підприємство оплачує кредиторську заборго- ваність, тим довше воно користується безпроцентним кредитом від постачальників, а тому низька оборотність кредиторської за- боргованості вигідна підприємству; однак надто низькі значення цього показника можуть підірвати репутацію підприємства як надійного позичальника, крім того, за несвоєчасну оплату креди- торської заборгованості можуть стягуватися пені, штрафи тощо. На основі поданих вище показників можна розрахувати тер- мін оборотності оборотного капіталу: Тоб = ТЗ + Тд − Тк
(6.17)
Даний показник дозволяє зрозуміти, за скільки днів оборотний капітал перетворюється в гроші (чим швидше це відбувається, тим краще). Оборотність за своїм змістом тісно пов’язана з пла- тоспроможністю підприємства, тобто здатністю вчасно розрахо- вуватися за свої борги. Основні показники платоспроможнос- ті — коефіцієнт покриття, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності. Коефіцієнт покриття характеризує здатність підприємства покрити свої короткострокові зобов’язання з найбільш легкореа- лізованої частини активів — оборотних коштів: Кп = Об / Зк (6.18) Оптимальним традиційно вважається співвідношення не ниж- че 1—2, однак тут можливі варіанти залежно від галузевої нале- жності підприємства, структури запасів, форми розрахунків за товари тощо. Збільшення коефіцієнта покриття — симптом наяв- ності надмірних запасів оборотних коштів, постійне зниження коефіцієнта означає зростаючий ризик неплатоспроможності. Коефіцієнт термінової ліквідності характеризує можливість погашення короткострокової заборгованості на першу вимогу:
К = Об − З. (6.19) тл З к
Тут також можуть бути галузеві розбіжності: якщо в цілому нормальним вважається значення коефіцієнта термінової ліквід- ності не нижче 1, то в роздрібній торгівлі він може знижуватися до 0,4—0,5, оскільки товарно-матеріальні запаси в торгівлі висо- коліквідні, тобто здатні швидко перетворюватися у гроші. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує частку коротко- строкових зобов’язань, що підприємство може погасити відразу, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості та реалізації ін- ших активів:
К = Гк − Фк, (6.20) ал З к
де Гк — грошові кошти; Фк — короткострокові фінансові вкладення. Нормальним вважається значення коефіцієнта абсолютної лік- відності не нижче 0,1, але занадто високе значення показника го- ворить про неефективність використання коштів. Крім цих коефіцієнтів, використовуються також показники покриття боргів і ліквідності, що вимагають більш точної оцін- ки власних мобільних засобів за критерієм швидкості їхньої реа- лізації, а також за оцінкою терміновості платежів:
Снп = НРМ / (ТБ + ТП), (6.21) де Снп — ступінь негайного покриття боргів; РМ — вартість негайно реалізованого майна; ТБ — термінові борги; ТП — термінові платежі готівкою; Спк = ШРМ / (Зк + Зс + Пк), (6.22) де Спк — ступінь покриття короткострокових боргів; ШРМ — вартість швидко реалізованого майна; Зк — короткострокова заборгованість Зс — середньострокова заборгованість; Пк — короткострокові платежі готівкою; Сзп = Свмр / (Зк + Пк), (6.23) де Сзп — ступінь загального покриття; Свмр — сума вільного майна і резервів. Крім коефіцієнтів платоспроможності, існують спеціальні по- казники оцінки фінансової стійкості підприємства, що харак- теризують ступінь незалежності від зовнішніх джерел фінансу- вання. Найважливіші серед них — коефіцієнт автономії і коефіцієнт маневреності власних засобів. Коефіцієнт автономії характеризує ступінь незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування: Ка = ВЗ / П. (6.24) Бажано, щоб значення коефіцієнта автономії було більше 0,5 (інакше у підприємства можуть виникнути складності в по- гашенні боргу), однак занадто низьке його значення може свідчи- ти про те, що підприємство не користується довірою в кредиторів чи просто нераціонально використовує власні засоби там, де мо- жна було б обійтися позиковими. Коефіцієнт маневреності власних засобів показує частку власних засобів підприємства, вкладену в обігові кошти: Км = (Об – Зк) / ВЗ. (6.25) З приводу оптимального значення цього показника важко да- вати будь-які рекомендації. Принципово важливо, щоб цей кое- фіцієнт був позитивним, тобто щоб всі основні засоби фінансува- лися винятково з довгострокових джерел і хоча б деяка частина власних засобів залишалася на формування оборотного капіталу. Занадто низьке значення коефіцієнта маневреності власних засо- бів свідчить про те, що усі власні засоби підприємства «заморо- жені» в основних фондах, а виходить, мають низьку мобільність. Занадто високе значення показника може свідчити про марнотра- тність у використанні дорогих власних засобів, нераціональній політиці використання комерційного кредиту. Тому оптимальне
значення цього показника залежить від специфіки галузі і конк- ретного підприємства. Коефіцієнт заборгованості (Кз) та індекс фінансової на- пруженості (І) дозволяють проаналізувати ступінь заборговано- сті: Кз = З / ВЗ; (6.26)
І = З / П, (6.27) де З — позиковий (залучений) капітал. Для аналізу ефективності вкладення акціонерами свого капі- талу використовують спеціальні показники, найважливішим з який є співвідношення ціни і прибутку на одну акцію: Кц / пр = Ца / Пра = (Ца · N) / Пр, (6.28) де Ца — ціна акції; Пра — прибуток, що припадає на одну акцію; N — число акцій в обороті. Чим менше співвідношення ціни і прибутку на акцію, тим ви- гідніше інвестувати капітал в акції підприємства. Для акціонерів та інвесторів, що бажають вкласти капітал в акції підприємства, важливо знати величину власних засобів, що припадає на одну акцію: К = ВЗ / N. (6.29) Чим більше власних засобів припадає на одну акцію, тим більш реальна вартість вкладень акціонерів. На закінчення необхідно відзначити, що наведений перелік коефіцієнтів і показників не є вичерпним і може бути доповне- ний. Головне не в їхній кількості, а в точності аналізу: показники відображають справжній стан справ лише тоді, коли вихідні дані очищені від усіх перекручень. Для одержання досить точної ана- літичної довідки слід розглядати баланси підприємства не менше, ніж за 3—5 років, використовуючи при цьому максимум доступ- ної інформації. Взаємозв’язок і взаємозалежність найбільш важливих з наве- дених вище показників дуже добре простежується з допомогою «піраміди показників» (рис. 6.9). Піраміда показників допомагає виявити важелі управління ефективністю діяльності підприємст- ва. Наприклад, для того щоб збільшити рентабельність власних засобів, можна або збільшувати ефективність використання капі- талу в цілому, або нарощувати частку позикових засобів. Другий шлях може виявитися ризикованим, оскільки підприємство пови- нно погасити свої борги, а отже, нарощувати позикові засоби можна лише до визначеної межі. Для збільшення рентабельності капіталу існує два основних шляхи: перший — збільшення рен- табельності діяльності за рахунок збільшення цін і зниження ви- трат, другий — прискорення оборотності активів.
Рентабельність власних засобів = = Прибуток Власні засоби
Рентабельність капіталу = = Прибуток Капітал Коефіцієнт автономії = = Власні засоби Капітал
Оборотність капіталів = = Виручка Капітал Рентабельність діяльності = = Прибуток Виручка
Оборотність основних засобів = = Виручка Основні засоби
Оборотність оборотного капіталу = = Виручка Оборотний капітал
Рис. 6.9. Піраміда показників [33, с. 199]
Таким чином, за допомогою піраміди показників контролер може не тільки зробити висновки про фінансовий стан підприєм- ства в даний момент, але й запропонувати шляхи вирішення на- явних проблем, виявити сприятливі і несприятливі тенденції. Одним з найважливіших завдань контролера на підприємстві є своєчасне виявлення «вузьких місць» у фінансовому стані під- приємства і відстеження «слабких сигналів» про настання банк- рутства. З метою передбачення банкрутства використовують показник, що носить назву Z-рахунку Альтмана, який розраховується на підставі балансу і звіту про фінансові результати, а також ринко- вої вартості звичайних і привілейованих акцій: Z-рахунок =[(ОК – ЗК): П] · 1,2 + [(Р + Ф + ПрН): П] ·1,4 + + (ПрРЕАЛ: П) · 3,3 + (СК: З) · 0,6 + (ВЧ: П), (6.30) де Р — резерви; Ф — фонди; ПрН — нерозподілений прибуток; ПрРЕАЛ — результат від реалізації (тобто виторг від реалізації продукції, робіт, послуг за мінусом затрат на виробництво і реа- лізацію, але без урахування результатів від іншої реалізації та по- зареалізаційних операцій); СК — статутний капітал; В Ч — чистий виторг. На підставі розрахованого значення Z-рахунку можна зробити висновки щодо ймовірності банкрутства:
|
|||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-14; просмотров: 82; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.218.215 (0.135 с.) |