Правова держава та її принципи

Термін “правова держава” з’явився в першій третині ХІХ ст., коли буржуазні демократії в Європі та Америці вже сформувалися. Вперше його було використано в працях німецьких філософів – К.Т.Велькера та Р. фон Моля. У подальшому він був широко розповсюджений, у тому числі, в Росії, де був використаний у працях Б.Н.Чичерина, П.І.Новгородцеві, І.А.Покровського та ін. В англомовній літературі використовують еквівалент терміна “правова держава” – “правління права” (rule of Law).

Історичні ідеї правової державності з’явилися ще в античному світі (справедливість устрою полісу, розподіл повноважень між органами держави, розподіл правильних і неправильних форм правління, визначальна влада закону у відносинах між державою та громадянином тощо.), а теоретично розвинуті концепції було сформовано в умовах переходу від феодалізму до капіталізму. Це відбувалося в загальному руслі розвитку нового (антифеодального та антиклерикального) юридичного світогляду, критики феодального свавілля, абсолютистських режимів, затвердження ідей гуманізму, свободи, рівності всіх людей, пошуку державних форм, що направлених проти узурпації публічної політичної влади, її безвідповідальності перед суспільством і т.ін. Важливою віхою в розвитку ідей правової державності стала розробка концепції розподілу влади, де три гілки влади суть особливе виявлення єдиної народної влади (Ш.-Л.Монтеск’є “Про дух законів” 1748 р.) та уявлень про народ як єдине джерело влади. Значний внесок в розробку теорії правової держави зробили філософи Дж.Локк, І.Кант, Г.В.Ф.Гегель, які у центрі теорії заклали уявлення про перевагу права над державою, про право як утілення свободи.

У визначенні сутності права можна зустріти багато думок, тобто до сих пір воно однозначно не виявлено, хоча коли говорять про право, його в юридичному підході розуміють як міру свободи, рівності та справедливості (для порівняння, в російській мові однокореневими слова “право” виступають “правда”, “праведність” і т.ін.). Сьогодні поширене тлумачення права як загальної волі, яка є результатом узгодження загальних та приватних інтересів, а також виражена в законі і виступає загальним регулятором поведінки та діяльності людей.

Виникненню поняття “правова держава” сприяло:

 буржуазні революції XVIII – XIX ст., під час яких ідеї правової держави отримали широке розповсюдження та увійшли в політико-правову практику (Конституція США 1787 р., французька Декларація прав людини і громадянина 1789 р.). У Німеччині поняття “правова держава” було вперше використано у Паулькірхенській конституції (1848 р.) та Веймарській конституції (1919 р.), і, включаючи ФРН, усі політичні режими характеризували себе як “правова держава”.

Принципи правової держави:

· усі закони, норми та дії держави повинні йти від права.

· Принцип законності: “Ні для однієї людини, яка знаходиться у громадянському суспільстві не може бути зроблено винятку із законів цього суспільства” (Дж.Локк).

· Розподіл влади, теорію якого розробляв Ш.-Л.Монтеск’є в напрямку пошуку засобів забезпечення волі людини. Три гілки влади повинні бути незалежними у своїх діях, але разом з тим, їх функції взаємопов’язані необхідністю. Тому незалежність стає основою для взаємного стримування, створюється система противаги (ідея запозичена з ньютонівської картини світу, що збалансована системою противаги), що перешкоджає якій-небудь одній гілці влади нав’язувати виключно свою волю.

Відкриття науки XVII ст. змінили філософське сприйняття людини і світу, звідки напряму стали виводитися моделі будування суспільства і держави. Лейбніц і Ньютон дали механічне, атомістичне уявлення про всесвіт, соціум і людину. Мальтус представив боротьбу за існування як основний закон розвитку суспільства, де знищуються “бідні та нездатні” і виживають сильніші. Мандевіль замінив мораль економікою, заохочуючи себелюбство, якщо воно є економічно корисним. А.Сміт писав про заміну політики і релігії економікою та мораллю. Еволюційна теорія Ч.Дарвіна стала передумовою для створення соціал-дарвінізму, який відіграв, як звісно, вирішальну роль у виправданні “наукою” економічного лібералізму та раннього капіталізму. Як писав І.Ільїн, органічне розуміння держави, що має за основу патерналістську концепцію влади, дивилось на неї від загального до приватного – від національної єдності і загальних релігійних цінностей до осіб та сімей. Механічне розуміння навпаки, йде від приватних осіб та їх інтересів, до загального. Механічний погляд побачив в людині, передусім, інстинктивну особу, яка має власні “бажання” та “потреби”.

Тому коли на початку ХХ ст. принципи правової держави одержали визнання та були закріплені у практиці європейських держав та США, а реальне їх втілення трудящі маси не відчули, виникла концепція соціальної держави.

Формування, і в остаточному підсумку, завершення утворенняправової держави пов’язують із забезпеченням прав і свобод людини, відповідальністю держави перед громадянином, а громадянина перед державою, з підвищенням авторитету закону та суворим його виконанням усіма державними органами, колективами та громадянами, з ефективною роботою правоохоронних органів.