Закономірність посилення політизації ЗМІ в історичному аспекті

Перш за все з’ясуємо поняття “ЗМІ”. Засоби масової

інформації – це:

· Газети

· Журнали

· Телебачення

· Радіо

· Інтернет

 

   Їх виникнення починалося ще в Стародавньому світі з найпростішого – рукописних аркушів, різного роду настінних написів та усних повідомлень. Другим кроком (XVI ст.) стало тиражування видань засобами друкованого верстата. Наприкінці ХІХ століття новини стали поширюватися за допомогою радіо. У першій половині ХХ ст.. з’явилося телебачення, в другій – Інтернет.

 

Поява і технічне вдосконалення ЗМІ зумовлені потребою людей знати, що діється в тому середовищі, в якому вони живуть, з тим, щоб задовольнити свою елементарну допитливість і – головне – знати, як себе поводити залежно від конкретної ситуації.

 

        Задовольняючи цей попит, журналісти завжди прагнули дати споживачам інформації (у сучасній інтерпретації - реципієнтам) широке висвітлення подій і явищ, у тому числі – політичних.

 

 

У Стародавньому світі політичні новини зводилися переважно до поширення урядових розпоряджень.

 

За вказівкою римського імператора Юлія Цезаря (І ст. до н.е.) сенатські акти оприлюдньовалися в центрі Риму на спеціальних колонах, пофарбованих в чорний колір, а згодом почали розсилатися і в провінції в рукописних аркушах.

 

 

В епоху Середньовіччя (V-XV ст. нової ери) діяла система кур’єрів, які розвозили рукописні аркуши по всіх усюдах, і система усних інформаторів (мандрівні музиканти і поети, трубадури, кобзарі). Так, про новини дізнавалась значна частина населення, а зміст новин охоплювалась на соціальні проблеми, нерідко – з елементами критики владних персон.

 

В епоху становлення і розвитку буржуазії (починаючи з XVII ст..) політизація преси проходила під гаслами буржуазії, яка стала використовувати її для утвердження свого політичного панування. Створювані буржуазією видання відбивали її інтереси, а ті, що суперечили її інтересам – заборонялися, змушені були переводитити у підпілля. Визнанням небезпеки, яка йшла від ворожих владі газет, можуть бути слова Наполеона І, який прийшов до влади після Термідоріанського перевороту 1894 року у Франції: “Чотири ворожих газети можуть завдати більш відчутного удару, ніж сто тисяч солдатів у відкритому полі”.

 

В умовах самодержавства по всій території Росії, а, значить, і в Україні будь-яка вільна політична думка була заборонена. Ленінська “Искра”, більшовицька “Правда” виходили в умовах підпілля.

 

Після жовтня 1917 року політизація преси йшла цілком в руслі комуністичної ідеології. Політизація, безперечно, посилилась, але вона мала однобічний характер.

 

Нові можливості для вияву і розвитку політизації відкрилися після розпаду СРСР, в умовах відсутності єдиної, спрямовуючої ролі КПРС.

 

В Україні, зокрема, посиленню політизації ЗМІ сприяють такі об’єктивні і суб’єктивні фактори:

О Б’ ЄКТИВНІ

 

· відсутність офіційної цензури, що відкрило широкі можливості для виявлення і поширення різних поглядів, збагачення політичної тематики, зокрема висвітлення заборонених “білих плям” історії;

 

· розширення мережі періодичних видань, теле-радіопрограм як офіційних, так і незалежних, в результаті чого краще задовольняються політичні інтереси різних верств населення;

· відмова ЗМІ від принципу партійності, який в умовах СРСР сковував політичну думку; тепер з’явилась у журналістських виданнях можливість висловлювати плюралістичні погляди, що розширило рамки політизації;

· використання сучасних технологічних засобів поширення політичної інформації – таких як супутниковий зв’язок, Інтернет, мобільний зв’язок, що прискорює донесення подій до споживача інформації і поглиблює зміст інформації.

СУБ’ ЄКТИВНІ

 

· зростання політичної активності населення, яке виявилося більш причетним до політичних процесів і виявляє більшу зацікавленість в отриманні якнайповнішої, об’єктивної інформації;

· розширення творчого потенціалу журналістів, які отримали можливість більш повно проявити свої здібності, порушувати злободенні суспільно-політичні проблеми, не будучи скутими “партійним обов’язком”;

· збагачення форм подачі матеріалів політичної проблематики, коли найцікавіші актуальні події виносяться на перші шпальти газет, в спеціальні теле-радіопередачі, супроводжуються яскравими знімками, застосуванням живого діалогу;

· зміни в системі керівництва редакційними колективами, в результаті яких редактори можуть виявляти більше ініціативи у виборі політичних орієнтирів, спрямовувати журналістів на пошук вагомої політичної тематики.