Міністерство освіти і науки України. Міністерство освіти і науки України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

ПОЛІТОЛОГІЯ

Навчальний посібник

 

 

Донецьк 2004

 

 

УДК 32.001 (075.8)

ББК С 562.21я73

   П 766

 

Колектив авторів:

Н.В.Примуш, А.П.Розкошний, Ю.А.Ададуров, О.І.Анастасов, В.Д.Бородінов, А.В.Бредіхин, В.П.Кіпень, В.Ф.Кокорський, Т.Л.Нагорняк, Д.В.Посредніков, О.М.Чальцева.

Рецензенти:

Б.О.Ярош, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії політичної науки Волинського державного університету ім. Лесі Українки

І.М.Варзар, доктор політичних наук, професор кафедри політології Київського національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова

 

За загальною редакцією М.В.Примуша.

 

Політологія: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти.- Донецьк, 2004.- 202 с.

 

       Із врахуванням найновіших досягнень вітчизняної і зарубіжної науки у цьому посібнику розглядається широке коло питань сучасної політології: її методичні проблеми, основні категорії, функції, методи дослідження політичних явищ, взаємозв’язки політичних організацій з приводу влади, політична поведінка тощо. Велику увагу приділено історії розвитку політичної думки, а також актуальним проблемам сучасної політології.

    Головна мета навчального посібника – допомогти студентам, аспірантам, усім, хто вивчає проблему політичної теорії, розібратись у складних явищах політичного життя сучасного суспільства.

     Для студентів, аспірантів та викладачів вищих навчальних закладів, а також для всіх, хто цікавиться проблемами політики.

 

 

ЗМІСТ

 

 

Передмова …………………………………………………………………7

Тема 1. Політика як соціальне явище. Політологія як наука................9

1.1 Феномен політики: зміст, структура, функції й ресурси політики як соціального інституту……………………………………………...9

1.2 Політологія як наука і навчальний предмет……………………..12

Тема 2. Становлення та розвиток політичної думки в історії людської цивілізації........................................................................................................19

    2.1 Зародження та розвиток політичних вчень в епоху Стародавнього світу та Середніх віків……………………………………………………….19

    2.2 Розвиток політичних вчень в епоху Нового часу……………….21

    2.3 Розвиток політичної думки в період сучасності………………...22

    2.4 Розвиток політичної думки в Україні…………………………....24

Тема 3. Індивід (особистість) як суб’єкт та об’єкт політики............27

    3.1 Особистість як первинний суб’єкт і об’єкт політики…………..27

3.2 Політичне відчуження особистості……………………………...29

3.3 Участь особистості в політичному житті……………………….37

Тема 4. Політичне лідерство та політична еліта...............................44

    4.1 Основні теорії, типи і стилі політичного лідерства……………44

    4.2 Політичний лідер, його сутність, основні ознаки і

типологія……………………………………………………………..47

    4.3 Сутність, основні теорії, функції і характерні риси

політичних     еліт……………………………………………………..49

Тема 5. Соціальна стратифікація і політика.....................................57

    5.1 Теорії соціальної стратифікації…………………………………57

5.2 Соціальні процеси в Україні та вплив соціальної стратифікації на політичне життя……………………………………………………...61

    5.3 Політична роль середнього класу і його становлення

в Україні……………………………………………………………….65

Тема 6. Етнонаціональні процеси в політичному житті
суспільства 68...........................................................................................69

    6.1 Сутність етнополітології. Основні форми етнонаціональних спільнот……………………………………………………………………….69

    6.2 Націоналізм, його основні форми і різновиди…………………..75

    6.3 Етнополітичні конфлікти в сучасному світі…………………….77

6.4 Ґенеза етнонаціональних спільнот в Україні. Діаспора як об’єкт етнополітичного дослідження………………………………………..79

Тема 7. Політична система суспільства..............................................84

    7.1 Сутність та структура політичної системи суспільства………..84

7.2 Держава як головний елемент політичної системи…………….86

7.3 Типи політичних систем………………………………………....88

7.4 Політична система України……………………………………...90

Тема 8. Групи інтересів і політичні партії..........................................93

    8.1 Групи тиску і суспільно-політичні рухи………………………..93

    8.2 Походження і сутність політичних партій……………………...96

    8.3 Функції, типологія партій і партійних систем………………….98

    8.4 Становлення партійної системи України……………………....103

Тема 9. Політична влада.......................................................................107

    9.1 Влада: зміст і сучасна концептуалізація…………………….....107

    9.2 Структура відносин влади……………………………………….109

9.3 Легітимність політичної влади…………………………………..110

9.4 Влада в Україні…………………………………………………...112

Тема 10. Громадянське суспільство та правова держава................115

    10.1 Поняття та сутність громадянського суспільства…………….115

    10.2 Правова держава та її принципи……………………………….118

    10.3 Природні та невід’ємні права людини…………………………120

10.4 Формування громадянського суспільства та правової держави в Україні…………………………………………………………………122

Тема 11. Сутність і функціонування політичних режимів..............124

    11.1 Політичний режим, поняття, типи……………………………..124

    11.2 Тоталітаризм як феномен 20 століття………………………….125

    11.3 Сутність і різновиди авторитаризму……………………………128

    11.4 Демократичний режим, характерні риси й особливості………130

Тема 12. Політичні процеси. Сутність й особливості політичного розвитку суспільства....................................................................................134

12.1 Сутність і особливості політичного процесу як категорії політичної науки……………………………………………………....134

    12.2 Типології політичних процесів…………………………………135

    12.3 Системна трансформація в Україні…………………………….139

Тема 13. Політична модернізація..........................................................144

    13.1 Теорії модернізації………………………………………………144

    13.2 Особливості модернізаційного процесу в Україні……………147

Тема 14. Конфлікти в суспільстві........................................................153

    14.1 Закономірність виникнення і функції конфліктів…………….153

    14.2 Етапи конфліктів і методи їх вирішення та регулювання……158

    14.3 Особливості конфліктів в Україні……………………………..163

Тема 15. Світова система на сучасному етапі...................................166

15.1 Світова політика та міжнародні відносини. Теоретичні школи міжнародних відносин……………………………………………….166

15.2 Актори світової політики………………………………………168

    15.3 Формування світової системи: історія та сучасність………...170

    15.4 Зовнішня політика держави: аспекти розгляду,

засоби, форми………………………………………………………..173

Тема 16. Політична культура..............................................................176

    16.1 Зміст і структура політичної культури……………………….176

    16.2 Типи, види та функції політичної культури………………….178

    16.3 Політична культура сучасної України………………………..181

Тема 17. Політична поведінка та форми політичної участі...........185

17.1 Сутність політичної поведінки й поведінкового підходу до політики……………………………………………………………...185

    17.2 Типи політичної поведінки та їх практичні приклади

з історії………………………………………………………………..186

    17.3 Політична участь та її форми в Україні……………………….187

Тема 18. Місце і роль ЗМІ в політичних процесах...........................191

    18.1 Закономірність посилення політизації ЗМІ в

історичному аспекті………………………………………………….191

18.2 Особливості функціонування ЗМІ в політичній системі сучасного суспільства………………………………………………………...….193

    18.3 Проблема свободи слова в умовах України……………………198

 

 

Передмова

      Початок XXI століття все чіткіше виявляє вплив політики, політичних інститутів і процесів на долі окремих людей та цілих народів. В епіценрі політичних подій постала Україна. Мабуть, не має зараз іншої такої країни, де так яскраво і також одночасно виявились парадокси і перспективи суспільно-політичного життя. Так, політизованість широких верств населення, засобів масової інформації межує із політичною пасивністю цього ж населення, відмовою брати участь у виборах органів влади; виникнення безлічі нових інститутів і форм політичної участі із відсутністю досвіду й знань демократичної участі в керуванні справами держави; виявленню потужного політичного потенціалу протистоїть ігноруванню його політичних структур. Звідси – гостра необхідність створення сучасної системи політичної освіти і просвітництва громадян. Перш за все політичні знання й навички необхідно формувати у молодого покоління.

      Навчальний посібник написано з урахуванням вимог державного стандарту (програм) нормативної дисципліни “Політологія”, розробленого Міністерством освіти і науки України і рекомендованого для впровадження в практику викладання цієї навчальної дисципліни у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації.

    Головну мету посібника автори вбачають у тому, щоб сформувати у студентів наукове уявлення про основні проблеми політики, як реального суспільного явища, а також про історичний розвиток політичної думки і про сучасні підходи до розв’язання різного роду політичних питань. Це повинно допомагати майбутнім спеціалістам самостійно і творчо з’ясовувати складні проблеми політичного життя сучасних громад і за необхідності робити правильний політичний вибір, обирати відповідні рішення, що стосуються політичних обставин.

      При підготовці посібника широко використано найостанніші напрацювання зарубіжних і вітчизняних учених – політологів, які були нам доступні, політологічні традиції західної і вітчизняної політології, досвід викладання її у державних і недержавних вищих закладах освіти України, фактичний матеріал, що висвітлює особливості політичної трансфомації українського суспільства. При цьому автори спиралися на принцип комплексного вивчення студентами суспільних наук, який передбачає оволодіння ними поряд з політологією низки історичних, філософських, економічних та соціологічних дисциплін.

      Безумовно, не всі теми, які зазначені в посібнику, вдалося авторам розглянути з однаковою глибиною. Це обумовлено, з одного боку, тим, що посібник носить конспективний характер, обмежений обсягом, а з іншого боку – й досі існує різний рівень розробки тих чи інших проблем політології, її понять та категорій.

     Перший розділ посібника і відповідно теми 1 і 2 написані кандидатом філософських наук, доцентом В.П.Кіпенем і кандидатом історичних наук, доцентом В.Д.Посрєдниковим. Наступні розділи підготовлені: другий розділ: кандидат історичних наук, доцент Ю.А.Ададуров (тема 3), кандидат історичних наук, доцент В.Д.Бородінов (теми 4,6), кандидат філософських наук, доцент В.П.Кіпень (тема 5).

   Третій розділ: кандідат історичних наук, доцент А.В.Бредихін (тема 7), доктор політичних наук, професор М.В.Примуш (тема 8), кандидат історичних наук, доцент В.Ф.Кокорський (тема 9), кандидат історичних наук, доцент Д.В.Посредников (тема 10), старший викладач О.І.Анастасов (тема 11).

    Четвертий розділ: кандидат політичних наук, доцент Т.Л.Нагорняк (тема 12), кандидат історичних наук, доцент В.Ф.Кокорський (тема 13), доктор історичних наук, професор А.П.Розкошний (тема 14), кандидат історичних наук, доцент О.М.Чальцева.

     П’ятий розділ: доктор політичних наук, професор М.В.Примуш    (тема 16), кандидат політичних наук, доцент Т.Л.Нагорняк (тема 17), доктор історичних наук, професор А.П.Розкошний (тема18).

 Хочемо висловити вдячність рецензентам посібника – професорам Іванові Михайловичу Варзару, Богданові Олексійовичу Ярошу, які надали цінні пропозиції для її значного поліпшення.

    Авторський колектив має наміри продовжити роботу над посібником і буде вдячний за корисні зауваження та поради щодо його покращення.

 

 

 

 

Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ

Теоретична політологія

Є вищою формою спеціалізованого наукового відображення політики. Специфіка науково-теоретичного пізнання світу політики полягає в раціонально-критичному осмисленні політичної дійсності і створення такої картини політики, яка описувала б і пояснювала це явище в цілому. Це форма абстрактного мислення, з допомогою якої людина вибудовує у своїй свідомості уявлення про зовнішні і внутрішні зв’язки політики на основі узагальнення і систематизації не індивідуального, а універсального досвіду. Як внутрішня форма науки теорія прагне перш за все побудувати певну логічну модель політики. Теорія може побудувати безліч моделей (описову, нормативну, типологічну, прогностичну і т.д.). Виходячи з можливості необмеженої кількості трактувань політики, теорія може навіть “відриватися” від дійсності, створювати умоглядні образи, суб’єктивістські картини політики, що втрачають будь-який змістовний зв’язок із реальністю. Механізмом, який стоїть на заваді такій можливості, виступає наукова верифікація (співвіднесення теоретичних оцінок із практикою). Таким чином, теорія урізноманітнює уявлення про політику, наука надає її схемам переконливості і достовірності, відсікаючи бездоказові трактування.

 

Прикладна політологія

Вивчає (політичну поведінку людей), яка безпосередньо спостерігається, а також політичні сценарії та політичні технології.

Розробка програм у сферах,                                    Визначення шляхів запо-

що мають практичну значи-                                   бігання чи розв’язання

мість для держави: охорони                                    конфліктів і досягнення

здоров’я, соціальна, націо-                                      необхідного суспільного

нальна, оборонна політика                                      консенсусу

	Основні сфери застосування

Проведення виборчих кам-                                     Ведення переговорів,

паній, створення іміджу,                                         “технологія торгу”, визна-

застосування виборчих                                            чення прийомів і способів

технологій                                                                 взаємодії сторін

                           Вироблення і прийняття

                               політичних рішень

Політична наука виконує ряд функцій, пов’язаних і з пізнанням політики, і з практичною діяльністю в сфері публічної влади.

                                          

 

 

 

 

             

 

Варто зауважити, що реальна вагомоість кожної з перелічених основних функцій політичної науки може бути різною в конкретному суспільстві і державі. Це залежить головним чином від розвиненості самої науки і від ставлення влади до неї.

Політологія як наука відрізняється від політології як навчальної дисципліни. Остання є частиною масиву знань політологічної науки, призначеною у доступній формі дати необхідний мінімум наукових знань, необхідних громадянину як основу його політичної освіти і свідомого вибору власної поведінки в суспільно-політичному житті.

Основні висновки

· Поняття “політика” багатогранне і багатовимірне. Існують трактування політики як діяльності держави, як прагнення до участі у владі чи до здійснення впливу на розподіл влади, як конкуренції інтересів, як публічного протистояння груп, як мистецтва досягнення компромісів і згоди, як реалізованого владою розподілу цінностей. Вони відображають різні сторони реального світу політики.

· Виокремлюють три основних аспекти прояву політики: як сфери суспільного життя, як різновид активності соціальних суб’єктів, як тип соціальних відносин.

· У структурі політики виділяються форма, зміст і процес. Основними функціями політики є владно-регулятивна, цінністно-регулятивна, комунікативна, інтегративна. Її властивостями виступають універсальність, інклюзивність, атрибутивність. Основними видами політики є внутрішня, зовнішня, світова.

· Слід усвідомлювати допустимі межі для політики в цивілізованому суспільстві, які оберігали б нас від надмірного її тиску.

· Політична думка має довгу історії, проте процес виділення політології в самостійну академічну дисципліну в основному завершився лише на початку ХХ ст.

· Переконливою є точка зору, що розглядає політологію як загальну, інтегральну науку про політику в усіх її проявах, включаючи в неї всі політичні дисципліни.

· Політологія є наукою, яка раціонально відображає політичне життя через систему знань про цілі, завдання, рушійні сили і зміст політичних процесів, про діяльність людей, партій, об’єднань, держав у сфері політичних відносин.

· Методи політології як науки: інституційний, історичний, соціологічний, біхевіористський, структурно-функціональний, системний, порівняльний.

· У структурі політології виокремлюються два рівні знань – теоретичний та прикладний.

 

План семінару

1. Феномен політики: зміст, структура, функції і ресурси політики як

соціального інституту

2. Політологія як наука і навчальний предмет

 

Тематика контрольних робіт

1. Політика як соціальний інститут.

2. Можливості і обмеження політики в сучасному суспільстві.

3. Становлення і розвиток української політичної науки.  

 

Література

Арістотель. Політика / Пер.з давньогр. О.Кислюка. – К.: Основи, 2000.

Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології. Навч.пос.- К.: Вища шк., 1996.- С. 8-24.

Політичний енциклопедичний словник: Навч.пос. – К.: Генеза, 1997.- С. 274

Потульницький В.А. Нариси з української політології (1819-1991).- К.: Либідь, 1994.

Сидельников Т.Т., Темников Д.А., Шарагин И.А. Политология: комментарии, схемы, афоризмы: Учеб.пособие. – М.: Владос, 1999.

Шляхтун П.П. Політологія. Підручник. – К.:, 2002.

 

 

 

 

Тема 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

 

План семінару

1. Зародження та розвиток політичних учень в епоху Стародавнього світу.

2. Розвиток політичних учень в епоху Середніх віків та Нового часу.

3. Розвиток політичної думки у період Сучасності.

4. Розвиток політичної думки в Україні.

 

 Тематика контрольних робіт:

1. Розвиток учення ліберально-демократичного напряму.

2. Розвиток учення соціалістичного напряму.

3. Розвиток у ХХ ст. наукових підходів та концепцій вивчення окремих політичних явищ та процесів.

4. Основні напрями розвитку політичної думки в Україні.

 

  Література

Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2001. – 218 с.

Безродний Є.Ф. Свiтова класична думка про державу i право: Навч. посiбник / Є.Ф. Безродний, Г.К. Ковальчук, О.С. Масний. – К.: Юрiнком Iнтер, 1999. – 401 с.

История политических и правовых учений: Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности и направлению «Юриспруденция» / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – 2-е изд. – М.: НОРМА: ИНФРА•М, 2001. – 727 с.

Источники по истории политических и правовых учений: Учебное пособие / Сост. Н.М. Золотухина, Э.Л. Розин. – М.: ВЮЗИ, 1981.

Класики політичної думки: від Платона до Маркса Вебера: Пер. з нім. / Під ред. Є. Причепія. – К.: Тандем, 2002. – 584 с.

Мiрошниченко М.I. Iсторiя вчень про державу i право: Навч. посiб. / Мiрошниченко М.I., Мiрошниченко В.I.; Нац. акад. внутр. справ України. – К.: Атiка, 2001. – 223 с.

Себайн Дж., Торсон Т.Л. Iсторiя полiтичної думки. A history of political theory / Пер. з англ. М.Габрилевич и др. – К.: Основи, 1997. – 838 с.

Скиба В.Й. Вступ до полiтологiї: Екскурс в iсторiю правничо–полiт. думки / Скиба В., Горбатенко В., Туренко В.; За заг. ред. В.Й.Скиби. – К.: Основи, 1998. – 720 с.

Чичерин Б.Н. Политические мыслители древнего и нового мира: Классики истории и философии права: Для студ. вузов, обучающ. по юридич. специальностям. – СПб.: Ун-т МВД России: Лань, 1999. – 336 с.

Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Навч. посіб. – 3 вид. – К.: Юрінком Інтер, 2002.-304 с.

 

Розділ ІІ. СТРАТИФІКАЦІЯ ПОЛІТИКУМУ

План семінару

1. Особистість як первинний суб’єкт і об’єкт політики

2. Політичне відчуження особистості

3. Політична соціалізація індивіда

4. Участь особистості в політичному житті

 

Тематика контрольних робіт

1. Чому особистість є первинним суб’єктом і об’єктом політики?

2. Як співвідносяться політична соціалізація та політичне відчуження?

3. Чим відрізніється політична участь від політичної соціалізації?

 

Література

Ануфриев В.А. Политическая социализация личности как проблема современной политологии//Вестник Московского университета.Сер.18. Социология и политология.-1997.-№3

Глюксман.А. Пошуки добра індивідуальні//Філософська думка.-1998.-№2.

Козак В. Форми політичної участі громадян у державо-творчих процесах//Розбудова держави.-1998.-№1-2.

Козак В. Сенс і пріоритети політичної участі//Віче.-1998.-№1

Осипова О.С. Девиантное поведение: благо или зло//Социс.-1998.-№9.

Преснякова Л.А. Структура личного восприятия политической власти//Полис.-2000.-№4.

Рибачук М., Фещенко П.Світогляд і політичне самовизначення особи//Віче.-1997.-1997.-№9.

Хабермас Ю. Понятие личности//Вопросы философии.-1989.-№2.

 

Тема 4. ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО ТА ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА.

 

Основні висновки

· Політичне життя і соціальна структура є взаємообумовленими.

· Соціальна стратифікація являє собою поділ людей на нерівнозначні групи.

· У сучасній науці переважає багатомірний підхід до вивчення соціальної стратифікації. Потрібно враховувати об'єктивні (положення людей у суспільстві) і суб'єктивні (самоідентифікація людей з цим положенням) аспекти.

· У сучасній соціальній науці найбільш поширений розподіл населення на вищий, середній, робітничий і нижчий класи.

· Соціальна стратифікація складається і  змінюється під впливом технологічного й економічного розвитку і, у свою чергу, обумовлює політичну диференціацію населення.

· У соціальній структурі найбільш розвинених країн Північної Америки і Західної Європи переважає середній клас, у соціальній структурі України — робітничий і нижчий класи.

· До числа найважливіших факторів політичної диференціації населення сучасної України відноситься доход: люди з відносно низькими доходами схильні підтримувати течії і партії лівої, комуністичної і соціалістичної орієнтації, люди з відносно високими доходами схильні підтримувати течії і партії правої, ліберально-демократичної орієнтації.

· Переважання малозабезпечених і бідних людей серед населення України є джерелом соціальної напруженості і негативного ставлення до існуючої системи влади.

· Зростання питомої ваги українського середнього класу сприяє зміцненню соціальної злагоди і політичної стабільності в рамках демократичного режиму правління.

 План семінару

1. Теорії соціальної стратифікації

2. Соціальні процеси в Україні та вплив соціальної стратифікації на політичне життя

3. Політична роль середнього класу і його становлення в Україні

Тематика контрольних робіт

1. Соціальні групи як об’єкти і суб’єкти політики.

2. Політичні виміри соціальних процесів в українському суспільстві.

Література

Бурдьє П. Соціологія політики. – М., 1993.

Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Политиздат, 1992. –С. 302-307, 334-353.

Стратегія подолання бідності: Указ Президента України від 15 серпня

2001 р. № 637\2001.

Стратегії розвитку України: теорія і практика. – К.: НІСД, 2002.- С.503-508.

Кіпень В. П., Кіпень Н.В. Прозорість місцевої влади в контексті проблем подолання бідності та розвитку підприємництва. – Донецьк: АСТРО,

2003. – 72 с.

Шангина Л. Отложенная жизнь или средний класс в украинском исполнении / Центр Разумкова 2002.- К., 2003.- С.665-671, 631-638.

Шарма Р., Ван Дюсен Н. Ставлення та очікування: Опитування громадської думки в Україні 2003. – К.: IFES, 2004. – С.20-38.

Росія в пошуках стратегії: суспільство і влада. - М.: 2000. – С. 248. 

 

 

Тема 6. ЕТНОНАЦІОНАЛЬНІ ПРОЦЕСИ В ПОЛІТИЧНОМУ

        ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА

 

План семінару

1. Етнонаціональні спільноти як об'єкти і суб'єкти політики.

2. Сутність, основні форми і різновиди націоналізму.

3.  Етнополітичні конфлікти в сучасному світі.

4.  Етнополітика в Україні. Діаспора як об'єкт етнополітичного дослідження

.

Тематика контрольних робіт

1. Основні форми етнонаціональних спільнот, генеза в Україні.

2. Теорії, концепції і способи формування нації.

3. Генеза і етнополітичний прогноз одного з етнічних конфліктів у сучасному світі.

4. Українська діаспора як об'єкт етнополітичного дослідження.

 

 

Література

Антонюк А.Б. Формування етнополітики української держави: історичні та теоретико-методологічні засади.-К,1999.

Арон А. Мир і війна між націями: Пер. С фр.-К:2000.

Андрусишин С., Гуз А. Від етносу до нації.-Віче.-2002.-№1.

Баранов С.А. Сикхський сепаратизм та досвід незалежної Індії //Політика і час.-1997.-№4,5.

Барановський К.Ю. Квебек после виборов: квебекский кризис на современном этапе//США.-1998.-№1.

Внук В.К. Современный балканский кризис как элемент реализации концепции “гуманитарного вмешательства//Вестник МУ-2001.№6

Євнух В. Культури етнічних спільнот Криму і процеси глобалізації і українська перспектива//Віче.-№5.-2003.

Копиленко О. Правове регулювання національно-етнічних відносин//Віче.-2003.-№6.

Маликова О.Ю. В поисках национализма со знаком плюс//Полис.-№6.-2002.

Маликова О.Ю. Либерализм и концепт нации//Полис.2003.№2

Мицик В. На захист національних меншин.Віче.-2001.№1

Селиванова В.Ю. Национализм-патриотизм: попытка переосмысления понятия//Вестник МУ.-2003.-№1.

Слободян О. Етнос і етнополітика. Корені та крона //Віче.-2002.-№5

Сміт Е. Національна ідентичність.-К.:-1998

Степаненко В. Перспективи громадської нації //Віче.-2002.-№5

Степико М. Становлення політичної нації /Віче.-2001.-№4.

Уткін О. Нескорений дух української діаспори //Віче.-2003.-№1.

 

Розділ ІІІ. ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ ТА ІХ ОСНОВНІ ІНСТИТУТИ

Тема 7. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА       

 

Типи політичних систем

Поняття політичної системи суспільства являє собою високий

 рівень абстрації. Кожна країна має свою унікальну й неповоротну політичну систему, специфіка якої зумовлена особливостями соціально-культурного, економічного й міжнародного середовища її існування, історичними традиціями розвитку самої політичної системи.

     Разом з тим порівняльний аналіз дозволяє класифікувати всю багатоманітність політичних систем за окремими групами-типами. У політології використовують різні типології політичних систем залежно від того, які критерії застосовано для їх класифікації.

     Так, за характером взаємодії з середовищем політичні системи поділяють на відкриті й закриті.

     За класифікацією Г.Арона та У. Ростоу, залежно від типу суспільства політичні системи поділяють на традиційні, тоталітарні і модернізовані демократії.

      За типологією Г.Алмонда, що виходить із критеріїв політичної культури та ролевої структури (характеру взаємодії між собою різних політичних інститутів) існує чотири основні категорії політичних систем:

1. Англо-американська;

2. Європейська континентальна;

3. Доіндустрійна або частково індустрійна;

4. Тоталітарна.

Перші два типи є демократичними. За цією класифікацією, для

 англо-американського типу характерні однорідна політична культура та автономні політичні партії, групи захисту інтересів і засоби комунікації; вона асоціюється зі стабільністю, в тоді як континентальний європейський тип з його подрібненою (сегментарною) політичною культурою і взаємною залежністю між партіями і групами – з нестабільністю. Третій тип політичних систем характерний для країн, що розвиваються; для нього характерні недемократичність, нестабільність. Тоталітарним політичним системам властиві однорідна політична культура, високий рівень інтеграції суспільства, що, однак, досягається шляхом насильства.

      Поділ політичних систем на демократичні й недемократичні дуже поширений у сучасній політичній науці та політичній практиці. Основи такої типології базуються на використанні двох критеріїв:

-характеру політичного режиму;

-рівня розвитку громадянського суспільства.

авторитарні

       Поняття «політичний режим» характеризує засоби й методи виявлення політичної влади. Політичні режими, що переважно спираються на такий метод вияву політичної влади, як насильство, вважають недемократичними. Недемократичні політичні системи часто позначають терміном «автократія». Автократію розуміють як необмежену владу однієї особи або групи осіб. Із давнини аж до ХХ ст. автократія була домінувальною формою виявлення політичної влади. Тиранія у Давній Греції, диктатура в Давньому Римі, деспонія на Сході.

тоталітарні

    У ХХ ст. автократичні системи поділяють на   

 

 

     Обидва типи базуються на недемократичному політичному режимі. Принципова відмінність між ними полягає у ставленні до громадянського суспільства.

     Для авторитарної політичної системи (авторитаризму) характерною є необмежена влада однієї людини (диктатора) або групи людей (військова хунта). Безжальна до своїх суперників, авторитарна система досить нейтрально ставиться до діяльності, яка не загрожує її правлінню. Держава зазвичай не втручається у приватне життя людини.

     На відміну від авторитаризму, тоталітарна політична система прагне контролю над усіма сферами суспільного життя, втручається в приватне життя людини. Характерною рисою тоталітарної системи є ідеологічний контроль.

       Політичні системи багатьох країн мають перехідний характер (від тоталітаризму до авторитаризму, від авторитаризму до демократії).

       Демократичний політичний режим базується на виявленні волі більшості через голосування, а в реалізації цієї волі спирається на закон. Ця система базується на розвиненому громадянському суспільстві.

 

Політична система України

       Політична система України почала формуватися після прийняття Верховною Радою України Декларації про державний суверенітет у 1990 році. Проголошення незалежності України у 1991 р. відкрило можливості для формування політичної системи на нових засадах.

      Політична система країни є посткомуністичною. У ній поєднуються елементи старої командно-адміністративної й сучасної демократичної систем. Для неї характерні такі ознаки:

 1) збереження структури і функцій старого адміністративного апарату;

 2) поступова реалізація конституційних принципів для створення  

правових умов розвитку сучасної правової демократії.

       Політична система України сягає корінням у східноправославну цивілізацію, історичні наслідки якої подолати в сучасному модернізаційному процесі значно важче, ніж у тих політичних системах, що виросли на грунті західної культури.

 

 Конституція визначає Україну як державу з унітарною формою

                                                          державного устрою.

 Верховна Рада України є      єдиним законодавчим органом держави

 Президент країни є:          гарантом державного суверенітету

                                          дотримання прав людини, виступає від

                                          ім’я держави в країні та за її межами.

 Виконавча влада належить:    уряду, Кабінету Міністрів.

 

 Структурно Кабінет Міністрів складається із: Прем’єр-міністра,

                                                                              віце-прем’єр-міністрів

                                                                              та міністрів

 

 

    План семінару

1. Сутність політичної системи суспільства.

2. Держава як головний елемент політичної системи.

3. Типи політичних систем.

4. Політична система України.

 

  Тематика контрольних робіт

1. Сутність політичної системи суспільства

2. Держава як головний елемент політичної системи

3. Типи політичних систем

4. Становлення політичної системи України

 

Література

Авторитаризм  и демократия в развивающихся странах/В.Г.Хорос,, Г.И.Мирский, К.Л.Майданик и др. РАН ин-т Мировой экономики и международных отношений; /о