Невідкладна допомога при астматичному стані III ступеня

виключає наступний метод:

A. Штучна вентиляція легенів.

B. Продовження введення преднізолону до 2000 мг/добу в/в та регідратація
(введення до 2-3 л добу рідини в/в).

C. Внутрішньовенне введення морфіну.

Д. Корекція декомпенсованого респіраторного ацидозу, гіпокаліємія, гіпомаг-

ніємії. Е. Оксигенотерапія.

18. До стандартів діагностики ХОЗЛ не належить такий критерій:

А.Тривалий кашель з виділенням слизового харкотиння, що триває щоденно, постійна задишка, яка має експіраторний характер.

B. При перкусії визначається коробковий звук, при аускультації ослаблене
дихання, сухі, свистячі, та тріскучі хрипи.

C. Межі відносної тупості серця зміщуються вправо, з'являються набряки на
ногах, збільшується печінка.

Д. Швидкісні показники: ОФВ1 та об'ємна пікова швидкість видиху суттєво

зменшуються (за даними спірографії та пікфлуометрії). Е. ШОЕ складає 60-70 мм за 1 год.

19. При ХОЗЛ до ефективних препаратів не належать:

A. Пролонговані метилксантини (теопек тощо).

B. Р₂-агоністи короткої (сальбутамол) та тривалої (сальметерол) дії.

C. Холінолітики (іпратропіум бромід, спірива).

Д. Інгаляційні глюкокортикостероїди (будесонід, флютиказон).

Е. Поєднання Р₂-агоністів з інгаляційними глюкокортикостероїдами (серетид).

20. До стандартів діагностики ексудативного плевриту не належить такий симптом:

A. Задишка, біль в грудній клітці, субфебрилітет.

B. Тупий перкуторний звук над рідиною, ослаблене везикулярне дихання, яке
може бути відсутнє.

C. Рентгенологічно визначається накопичення рідини в плевральній порожнині.
Д. В плевральній рідині: позитивна проба Ривальта, білок > 30 г/л, питома вага

рідини > 1018.

Е. На спірограмі збільшені швидкісні показники (ОФВ1, пікова швидкість ви­диху).

21. До стандартів діагностики саркоїдозу не належить такий критерій:

A. Збільшення лімфатичних вузлів у легенях, задишка, кашель, бронхіальна
обструкція.

B. Ураження системи кровообігу: кардіоміопатія, гідроперикард, аритмії та
блокади серця.

C. Лімфаденопатія периферичних лімфовузлів.

Д. Ураження слинних залоз (підщелепних, підязичних, навколовушних). Е. Ураження нирок по типу хронічного гломерулонефриту: кальциноз, хроніч­на ниркова недостатність.

22. До стандартів лікування саркоїдозу не належить:

A. Застосування антибіотиків.

B. Призначення глюкокортикостероїду преднізолону по 20-40 мг/добу протя-
гом 3-4 міс.

C. Амінохінолінові препарати: делагіл по 250 мг/добу або плаквеніл по 200 мг/
добу.

Д. Комбінована терапія: преднізолон + плаквеніл

Е. Застосування комбінації цитостатики (метотрексат) + глюкокортикостероїди.

23. До стандартів діагностики ідіопатичного фіброзуючого альвеоліту не належить такий критерій:

A. Прогресуюча задишка, ціаноз, притуплення перкуторного звуку, жорстке
дихання, сухі хрипи, постійна крепітація над обома легенями, «тріск цело-
фану» на видиху.

B. Лейкоцитоз, збільшення ШОЕ та а₂- і у-глобулінів.

C. Підвищення в крові IgG, IgA, рідше IgM, поява ревматоїдного фактору та
антилегеневих антитіл.

Д. Рентгенологічне визначення ураження інтерстиціальної тканини, посилен­ня легеневого малюнка, переважне ураження альвеол, «сотові» легені, піз­ніше повітряні кісти діаметром 0,5-2 см.

Е. На ЕКГ гіпертрофія лівого шлуночка з систолічним перевантаженням.

24. До стандартних методів лікування ідіопатичного фіброзуючого альвеоліту не відноситься:

A. Призначення при інтерстиціальному набряку глюкокортикостероїдів.

B. Застосовання цитостатика Д -пеніциламіну при стадії інтерстиціального
фіброзу.

C. Призначення азатіоприну при виражених імунологічних порушеннях.

Д. Призначення антагоністу альдостерону верошпірону та муколітика АЦЦ. Е. Призначення НПЗП (німесулід).

25. До стандартів діагностики хронічного легеневого серця не відноситься наступний критерій:

A. Задишка, кашель, серцебиття, перебої в роботі серця.

B. Ціаноз, «барабанні палички», гіпотонія, тахіпное, систолічний шум над ді-
лянкою мечеподібного відростка.

C. Рентгенологічно визначається гіпертрофія та дилатація правого шлуночка
та передсердя.

Д. На ЕКГ р-тіїтаїе, відхилення електричної вісі серця вліво.

Е. Спірографічні та пікфлуометричні зміни: ознаки обструктивної дихальної недостатності (зменшення ОФВ1 та пікової швидкості видиху), а при вира­женій емфіземі легень — зменшення ЖЕЛ.

26. Для тромбоемболії легеневої артерії не характерний наступний синдром:

A. Больовий.

B. Синдром легеневої недостатності.

C. Колаптоїдний.

Д. Синдром гострої правошлуночкової недостатності. Е. Синдром цитолізу.

27. До стандартів діагностики масивної тромбоемболії легеневої артерії не належить наступний критерій:

A. Виражена задишка, сухий кашель, біль у грудній клітці на вдиху, крово-
харкання.

B. Зв'язок захворювання з тромбофлебітом нижніх кінцівок у фазу загост-
рення.

C. Теплий ціаноз, частота дихання 40-45 за 1 хв, ЧСС 130-140 за 1 хв.
Д. Р-риїтопаїе, зміщення електричної вісі серця вправо.

Е. Лейкопенія, лімфопенія.

28. При масивній тромбоемболії легеневої артерії найбільш ефективним препаратом є:

A. Промедол.

B. Стрептокіназа.

C. Клопідогрель.
Д. Фраксипарин.
Е. Теофілін.

29. В профілактиці рецидиву тромбоемболії легеневої артерії не використовують наступний метод:

A. Призначення варфарину.

B. Призначення аспірину.

C. Імплантація парасолькових кава-фільтрів.

Д. Ходьба при загостренні тромбофлебіту нижніх кінцівок. Е. Носіння стискуючих панчох на нижніх кінцівках.

ЗО. Гострий респіраторний дистрес-синдром не характеризують наступні клінічні симптоми:

A. Задишка, кашель, теплий ціаноз, велика кількість вологих хрипів (ознаки
набряку легень некардіального походження).

B. Відхилення електричної вісі серця вправо, р-риїтопаїе.

C. Рентгенологічно визначається вибухання конуса легеневої артерії, двобічні
інфільтрати в легенях, підвищення тиску в легеневій артерії.

Д. Поліорганна недостатність: нирок (олігоурія, протеїнурія, циліндрурія), печінки (жовтяниця, підвищена активність АлАТ, АсАТ), головного мозку (запаморочення, загальмованість).

Е. Р-тіїга1е, зміщення електричної вісі серця вліво.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО РОЗДІЛУ 4

1. До стандартів діагностики хронічного гастриту типу В не належить такий критерій:

A. Наявність больового синдрому в епігастрії.

B. За даними фіброгастродуоденоскопії визначають гіперемію, набряк слизо-
вої оболонки шлунка, підслизові крововиливи, інколи ерозії.

C. Н. pylori не визначається.

Д. Гіперацидний гастрит (інтрагастральна рН-метрія складає 1,5). Е. В крові можуть визначатись антитіла до парієтальних клітин, збільшення циркулюючих імунних комплексів.