Синдроми, що зустрічаються при хронічному пієлонефриті

1. Інтоксикаційний синдром виникає при вираженому загостренні, обумов­лений активним запальним процесом у сечовивідних шляхах та інтерстиції нирок. Він проявляється лихоманкою, підвищеною пітливістю, слабкістю, зниженням працездатності.

2. Больовий синдром виникає в результаті розтягнення нирки внаслідок по­рушень уродинаміки, збільшення в нирках медіаторів запалення. Болі в нир­ках однобічні, тупі, ниючі, а при сечокам'яній хворобі можуть бути по типу ниркової кольки.

3. Сечовий синдром є основним при загостренні захворювання і проявля­ється лейкоцитурією, помірною протеїнурією і гематурією. Лейкоцитурія обу­мовлена запальним процесом у сечовивідних шляхах, а протеїнурія і гемату­рія — інтерстиціальним гломерулонефритом.

4. Синдром порушеного діурезу характеризується зміною сечовиділення і сечовипускання. Для захворювання характерна помірна поліурія внаслідок ураження канальців і зменшення реабсорбції води. Часто виникають болю­чі та прискорені сечовипускання, обумовлені частково рефлекторними впли­вами з миски та сечоводів, а також наявністю супутніх захворювань (циститу, простатиту, уретриту).

5. Гіпертензивний синдром може виникати на будь-якому етапі захворюван­ня. При цьому підвищується АТ за рахунок переваги пресорної над депресор­ною функцією нирок.

 

 

⁴J - / з ^ -

 

 

Бактеріурія (понад 100 000/мл)

«і»

^ Лейкоцити і [ циліндри

 

5--і

Рис. 5.2. Типові клінічні і лабораторні ознаки гострого пієлонефриту (за Ф. Неттером) [адвптовано за В. Г. Передерісм та С. М. Ткачем, 2009]

Алгоритм 5.5. Стандарти критеріїв діагностики хронічного пієлонефриту [2]

Клінічні критерії

Скарги хворих на часте та болюче сечовипускання, підвищення температу­ри тіла, загальну слабкість, нездужання, мерзлякуватість, а при пізніх стадіях захворювання розвивається поліурія з виділенням сечі до 2-3 л/добу та більше

При об'єктивному дослідженні визначається позитивний симптом Пас-тернацького

2. Лабораторні критерії:

Лейкоцитурія, бактеріурія, циліндрурія, альбумінурія (білок не перевищує 1 г/л), лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули крові вліво, прискорена ШОЕ

Інструментальні критерії

Критерії оглядової рентгенографії ділянки нирок: зменшення розмірів однієї чи обох нирок, асиметрія змін нирок (вони рід­ко бувають уражені однаково)

Критерії екскреторної урографії, ретроградної урографії, комп 'ютерної томографії: розширення миски, чашечок, зміни їх будови, невідповідність зовнішнього контуру нирки уявній лінії, проведеній по верхівках чашечок (симптом Ходсона) Критерії хромоцистоскопії: одно- чи двобічне порушення видільної функції нирок

Критерії радіоізотопного сканування нирок: асиметрія розмірів нирок, дифузні за характером зміни

Критерії радіоізотопної ренографії: зниження секреторно-екскреторної функції нирок (одно- чи двобічно)

Критерії ультразвукового дослідження нирок: асиметрія розмірів нирок, деформація чашечно-мискової системи, дифуз­на неоднорідність ниркової паренхіми

Виникнення АГ при хронічному пієлонефриті призводить до розвитку ГЛШ, ознак його перевантаження, ішемії міокарда, стенокардії та в подальшо­му — гіпертонічних кризів з лівошлуночковою СН, інсультів.

У пізніх стадіях захворювання, коли відбувається зморщення нирок, ви­являється зменшення їх розмірів (чи однієї з них), різке сповільнення екскре­ції контрастної речовини при екскреторній урографії. Інколи для точного встановлення діагнозу проводять пункційну біопсію нирок.

Показники кількісного дослідження сечі в нормі [адаптовано за Пирогом Л. А., 1995]

З метою клінічної оцінки аналізу сечі і визначення сечового синдрому на­водимо його нормативи (табл. 5.5).

Мікробне число	Нижче ніж 5-Ю^4 мікробних тіл в 1 мл сечі
Протеїнурія	Білок в сечі відсутній або сліди (25-50 мг на добу)
Креатинін	Не більше 4,4-17,6 ммоль на добу
Сечовина	Не більше 330-580 ммоль на добу
Цукор	Відсутній або не більше 250 мг на добу
Кетонові тіла	Відсутні або не більше 20-50 мг на добу

Діагноз пієлонефриту стає найбільш переконливим, якщо визначається одночасно лейкоцитурія, справжня бактеріурія та активні лейкоцити.

Лікарю-терапевту часто доводиться проводити диференційну діагностику з іншими захворюваннями, критерії яких наведено в табл. 5.6.

Таблиця 5.6