Тема 16. Ринок робочої сили і заробітна плата

 

Техніко-економічне поєднання особистих і речових факторів виробництва означає безпосереднє використання робітником засобів виробництва незалежно від того, чи є він їх власником. Соціально-економічне поєднання — це поєднання факторів виробництва залежно від типів і форм власності.

Трудові колективи є суб'єктом економічних відносин і сукупним працівником, який забезпечує раціональне використання матеріально-речових і трудових ресурсів для створення і привласнення доходу. Робоча сила, або здатність людини до праці, — це сукупність її потреб, фізичних, розумових і організаторських здібностей, набутих знань і досвіду, які вона використовує у процесі виробництва матеріальних і духовних благ і надання послуг її специфічність як споживчої вартості полягає в тому, що у процесі споживання вона не зникає і створює таку величину нової вартості, яка включає не лише засоби для відтворення робочої сили людини-працівника та членів її сім'ї, а й додатковий продукт.

Специфіка товару робоча сила як вартості полягає насамперед у тому, що ця вартість визначається не лише суспільно необхідними витратами на відтворення самого працівника, а й членів його сім'ї. Крім того, вартість робочої сили включає моральний, історичний і соціальний елементи. Моральний елемент вартості робочої сили визначається гідністю людини, її самоповагою, впливом морально-етичних чинників. Історичний елемент вартості робочої сили полягає у зростанні фізичних, духовних та інших потреб людини, її здібностей, для відтворення яких необхідно все більше матеріальних благ і послуг. Соціальний елемент вартості робочої сили полягає в значному впливі на неї таких соціальних факторів, як класова боротьба, діяльність профспілок, громадських і політичних рухів. Вартість робочого місця складається з витрат на робочу силу та вартості засобів і предметів праці.

За умов науково-технічної революції зниження вартості робочої сили зумовлено такими факторами, як зростання суспільної продуктивності праці, широке використання жіночої і дитячої праці, праці мігрантів тощо. Зростання вартості робочої сили спричинене посиленням інтенсивності праці, зростанням матеріальних, духовних і соціальних потреб, складності робочої сили (її загальноосвітнього та кваліфікаційного рівнів), а також погіршенням стану довкілля.

Заробітна плата є насамперед грошовим виразом вартості й ціни робочої сили. Водночас капіталіст виплачує робітникові заробітну плату за обсяг виконаної ним роботи. Тому заробітна плата — це грошовий вираз вартості й ціни робочої сили та ефективності її функціонування. Заробітна плата виконує такі функції: відтворювальну (яка полягає у забезпеченні розширеного відтворення якості робочої сили найманого працівника та членів його сім'ї);, стимулюючу (заробітна плата, її форми та системи повинні стимулювати високоефективну працю); розподільчу (яка полягає у стимулюванні припливу робочої сили в одні галузі й відпливу з інших).1. Заробітна плата існує у формі погодинної (оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування упродовж певного періоду) і відрядної, або поштучної (за якої оплата здійснюється залежно від розмірів виробітку за одиницю часу, а витрати робочої сили вимірюються кількістю й якістю виробленої продукції).

Основними системами заробітної плати є тарифна, преміальна і колективна. їх вибір залежить від трьох основних факторів: 1) ступеня контролю робітником кількості та якості виробленої продукції; 2) ретельності, з якою продукція може бути врахована; 3) рівня витрат, пов'язаних із впровадженням певної системи оплати. За тарифної системи заробітна плата залежить від безперебійної роботи устаткування, складності праці, що виражена відповідним тарифним розрядом і ставкою, і розробляється на основі різних трудових характеристик.

Преміальні системи заробітної плати пов'язують тарифні системи з нормами витрат праці певною функціональною залежністю, а їх застосування ґрунтується на прийомах відрядної та погодинної заробітної плати. Різновидом преміальної системи є відрядно-преміальна, яка передбачає сплачування робітникові певної суми за кожен виріб.

Колективна система заробітної плати передбачає виділення частини прибутку на оплату робочої сили сукупного працівника підприємства і формування спеціальних додаткових фондів за економію живої та уречевленої праці. Найпоширенішою формою цієї системи заробітної плати є "участь у прибутках", за якої за рахунок заздалегідь встановленої частки прибутку формується преміальний фонд, з якого робітникам виплачують за зниження витрат виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.

Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку отримує робітник за продаж капіталістові своєї робочої сили. Оскільки розміри номінальної зарплати не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його споживання визначається величиною реальної заробітної плати, тобто кількістю споживчих вартостей (товарів і послуг), яку робітник може придбати за зарплату за існуючого рівня цін після вирахування податків.

Реальна заробітна плата — це частина реальних доходів населення, які є узагальнюючим показником рівня життя народу. Ці доходи відображають кількість матеріальних та духовних благ і послуг, що їх можна придбати за грошові доходи (заробітну плату, соціальні виплати держави, відсотки від вкладів, дивіденди тощо), а також натуральне споживання продукції індивідуального господарства та її часткової реалізації з урахуванням зміни роздрібних цін. Із загальної суми всіх грошових і натуральних доходів населення вираховуються всі види податків (прямих і непрямих), приріст грошових заощаджень всіх видів на купівлю цінних паперів, внески до благодійних фондів, на відшкодування заборгованості за кредити тощо. Важливим елементом реальних доходів населення є виплати держави на соціальні цілі — розвиток освіти, охорони здоров'я, пенсій, виплати безробітним тощо. їх джерело — податки із заробітної плати.