Тема 14. Підприємство та акціонерна власність

Основною ланкою народного господарства є підприємство. На ньому відбувається поєднання працівників із засобами виробництва, зосереджена певна сукупність продуктивних сил, функціонують і розвиваються відносини економічної власності між працівниками і власниками підприємства, формуються економічні зв'язки з іншими підприємствами та державою тощо. Кінцева мета всіх видів діяльності — привласнення доходу (прибутку), його розподіл і використання певної частини на розширене відтворення.

Відповідно до критерію типу власності розрізняють державні підприємства (загальнодержавні, муніципальні й комунальні), колективні трудові, колективні капіталістичні, приватнокапіталістичні, індивідуальні (засновані на приватній власності фізичної особи та її особистій праці), сімейні (засновані на праці господаря та членів його сім'ї), іноземні, спільні або змішані (засновані на поєднанні різних форм власності), орендні. З погляду права розрізняють договірні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства командитні, товариства командитні на акціях, повні товариства, акціонерні закриті товариства, акціонерні відкриті товариства, публічні корпорації, публічні установи тощо.

За наявністю влади на ринку розмежовують конкурентні, олігопольні, монопольні підприємства. За характером економічної діяльності — виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-виробничі тощо. За сферою діяльності — місцеві, регіональні, національні, міжнародні. За кількісними показниками — малі, середні й великі. Переважну більшість підприємств у розвинутих країна світу (понад 95%) становлять малі підприємства. Критеріями їх визначення є величина активів, торговельного обороту, прибутку, кількість зайнятих тощо.

Значного поширення в останні десятиріччя у розвинутих країнах світу набули ризикові (венчурні) підприємства, які створюють окремі підприємці, менеджери, крупні компанії і які працюють над втіленням у виробництво певної ідеї чи проекту. Отримані результати стають власністю великих компаній, інших інвесторів, зате ризикові підприємства у разі невдалої діяльності не повертають вкладені у їх розвиток кошти і не виплачують відсотків на них. Основними видами підтримки малих підприємств є фінансова підтримка (гарантування позик, надання частини безкоштовних і пільгових субсидій, створення з цією метою спеціальних банків тощо), податкова політика (зниження ставок оподаткування, несплата податків на певний термін, особливо за умов впровадження ними передових досягнень науки і техніки тощо), політика прискореної амортизації, укладання державних контрактів, кадрова політика (підготовка кадрів, підвищення їх кваліфікації, надання консультаційних послуг з управління підприємством тощо).

Діяльність будь-яких підприємств повинна базуватися на принципах господарського розрахунку, основними з яких є самоокупність, самозабезпечення, економічна відповідальність, матеріальна заінтересованість, господарська самостійність у межах чинного законодавства і контроль державних органів за його виконанням.

Підприємництво — це самостійне організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків та самореалізацій поставленої мети. Основні функції підприємництва: новаторська, організаційна, господарська, соціальна і особиста. Основними рисами підприємця є пошук можливостей та ініціативність, готовність до ризику, відповідальність і здатність жертвувати в інтересах справи, орієнтація на ефективність та якість, цілеспрямованість тощо.

Основною формою підприємств (усіх великих, переважної більшості середніх і навіть частини малих) є акціонерні товариства (компанії), власність яких утворюється внаслідок злиття капіталів засновників компанії, а також випуску цінних паперів та їх продажу. У структурі акціонерного капіталу (власності) виділяють власний та позичений капітал.

Акціонерні компанії поділяються на відкриті (акції яких продаються і купуються всіма бажаючими і котируються на фондових біржах) і закриті (акції яких не надходять у вільний продаж, не котируються на фондових біржах).

Акція — це вид цінного паперу без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства і дає право на участь в управлінні підприємством, на отримання прибутку у формі дивіденду і в розподілі майна у разі ліквідації акціонерного товариства.

 Позитивними рисами акціонерних компаній є можливість значного розширення джерел фінансування, демократизація управління підприємством, покращення господарських зв'язків між підприємствами, можливість швидкого будівництва на акумульовані кошти нових підприємств і послаблення диспропорцій в економіці внаслідок швидкого випуску дефіцитних товарів, прискорення процесу міжгалузевого переливання капіталу і впровадження досягнень НТР у цих галузях, посилення заінтересованості працівників у результатах їхньої праці тощо.

Негативними рисами акціонерних підприємств є можлива втрата акцій дрібними акціонерами під час економічної кризи, посилення системи залежності й контролю менших акціонерних компаній могутнішими, зростання маси фіктивного капіталу і можливість фінансових махінацій, використання акціонерної форми як засобу примусового викупу нерентабельних філіалів, цехів тощо.