Тема 19. Національний дохід і його використання

З погляду вартісних відносин національний дохід є чистим прибутком суспільства, або новоствореною вартістю. З погляду відносин економічної власності він є складною системою відносин між найманими працівниками, підприємцями, дрібними товаровиробниками, іншими верствами населення, державою з приводу виробництва і привласнення необхідного і додаткового продукту. Національний дохід створюється у сферах матеріального і нематеріального виробництва. Водночас окремі категорії зайнятих у сфері нематеріального виробництва (військовослужбовці, поліцейські, служителі культу тощо) не створюють своєю працею національного доходу. Його розподіл передбачає насамперед привласнення необхідного і додаткового продукту, частки заробітної плати найманих працівників у створеному національному доході. На стадії розподілу необхідний і додатковий продукти розпадаються на первинні доходи. Основними формами таких доходів є заробітна плата, прибуток, відсоток, рента, дивіденд, орендна плата тощо. Серед цих доходів виділяють трудові й нетрудові. До трудових відносять заробітну плату найманих працівників, доходи працівників міста і села від індивідуальної трудової діяльності та підсобного господарства. До нетрудових — частину прибутку підприємців, відсоток, ренту, дивіденд тощо.

Перерозподіл національного доходу здійснюється через механізм ціноутворення (сфера обігу), сплати різних; податків до державного бюджету та соціальних витрат держави, внесків громадян до громадських, релігійних, доброчинних фондів та організацій. На основі перерозн1 поділу останнього формуються вторинні, або похідні, доходи. Основними формами таких доходів є виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім'ям, жалування військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів тощо.

Основне джерело державних доходів — податки. Так, із заробітної плати середнього американського працівника вилучається до 33% у формі податків (особистого подоходного податку і податку на соціальне страхування). Частка податків з прибутку в доходах державного бюджету розвинутих країн світу не перевищує 20%. У деяких країнах (США, Канада) провідну роль серед непрямих податків відіграє податок з обороту, в Японії і країнах Західної Європи — податок на додану вартість. Майновий податок у розвинутих країнах світу не перевищує 10% податкових надходжень. Основну масу податків, що стягуються у країнах Заходу, становлять прямі податки, а в Україні — непрямі податки.

Перерозподіл національного доходу через державний бюджет може бути демократичним, прогресивним або антинародним, реакційним. Найнерівномірніше з-поміж розвинутих країн світу національний доход розподіляється у США. Значно зросла майнова диференціація за першу половину 90-х років в Україні.

Частина національного доходу перерозподіляється неофіційно через існування підпільної економіки, що являє собою сукупність неврахованих і протизаконних видів діяльності: ухилення від сплати податків, виробництво заборонених видів продукції та послуг (наркотики, азартні ігри, проституція тощо).

Внаслідок розподілу і перерозподілу національного доходу утворюються кінцеві доходи, які спрямовуються на споживання і нагромадження. Між цими двома величинами повинно існувати оптимальне співвідношення (пропорція), порушення якого стримує процес розширеного відтворення, або зростання особистих доходів населення (гальмуються стимули до праці, формується тип затратної економіки).

Основне джерело нагромадження — додатковий продукт. За рахунок фонду нагромадження здійснюється виробниче (будівництво нових заводів, оснащення діючих підприємств, формування виробничої інфраструктури тощо) і невиробниче нагромадження (будівництво житлових будинків, закладів освіти, охорони здоров'я, культури). Невиробниче нагромадження передбачає також виробництво нових додаткових предметів споживання для працівників цієї сфери та витрати на їх підготовку і перекваліфікацію. Аналогічні витрати слід здійснити в процесі виробничого нагромадження.

Найважливішим елементом фонду нагромадження є виробниче нагромадження, а в структурі валового нагромадження — амортизаційний фонд.

Для досягнення оптимальної норми нагромадження велике значення має зниження матеріаломісткості, енергомісткості та фондомісткості, проведення державою активної амортизаційної політики, скорочення військових витрат, широке використання лізингу (довготермінової оренди машин, устаткування, транспортних засобів тощо), в т.ч. орендної форми, експорту та імпорту активної частини засобів праці, процес інтенсифікації суспільного виробництва, активна структурна політика.

Основні критерії вибору перспективних і високотехнічних галузей — їх експортний потенціал або можливості його нарощування; прискорений розвиток цих галузей повинен сприяти підвищенню конкурентоспроможності більшості галузей промисловості. До найперспективніших галузей в Україні належать електроніка, машинобудування, кораблебудування, аерокосмічні ракети й апарати, сільське господарство, харчова промисловість, охорона здоров'я тощо. Вдосконалення структури фонду нагромадження передбачає підвищення якості продукції, скорочення витрат на її зберігання, розширення асортименту, певне скорочення суспільних фондів споживання тощо.