Україна в сучасну добу (1991-2010 рр.): історіографія проблеми.

 

13. Україна в період наростання системної кризи радянського ладу (друга половина 60-х – перша половина 80-х рр. ХХ ст.): сучасна вітчизняна історіографія. зміни в пол.. курсі КПРС, усунення Хрущова, ресталінізація сусп. життя, формування нової спільності, курс на зросійщення сусп. відбилося на іст-фічній ситуації, за часом співпали з новим етапом в роз-ку іст. науки. Здійснювався перехід до створення багатотомних праць з іст укр., іст. міст і сіл, відбувалася енциклопедизація іст. знань. Іст-фії нав’язували нові парадигми і вона втрачала наукову основу. Усе було під контролем. Історична наука політизувалася і використовувалася в ідеологічній б-бі, націлювалася на насадження комун. свідомості в сусп. зростала к-ть російськомовних публікацій. Протестом новій хвилі російщення стали лист і праця І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Оборона нац.. прав, захист укр.. мови, к-ри, іст. правди стали напрямом дисидентського руху(Брайчевський, Апанович, Дашкевич, Мороз, Білокінь). У 69р. Апанович Олена «Збройні сили Укр. п.п. 18 ст.»- її звільнено з роботи, на праці табу. Незважаючи на тотальний наступ рад. іст-фи продовжували профес. розвивати традиції укр. іст. науки, правдиво висвітлювали іст Укр. К. Гуслистий- іст-к, він першим у рад. іст-фії порушив проблему окремості етнографічного розвитку укр. народу в працях. У 72. знищено тираж праць. Усунено Шелеста за книгу «Україна наша радинська». У часи Щербицького та Маланчука – заборонено вживати термін «укр.. народ», а «народ Укр.» при цьому цей термін став обов’язковим для іст-ків. Заборонялося торкатися таких тем як голод 21-22рр., голодомор 32-33рр, 46-47, замовчувався укр. рух опору, та ін. збагачення іст. знань: «Іст. робітничого класу укр. РСР»(67р. Лось, Гуржій) та «Іст. селянства Укр.РСР»(Дядиченко, Компанієць), монографії «Роз-к укр. к-ри за роки рад. влади», створення багатотомної іст. Укр. РСР, «Іст. міс і сіл Укр. РСР» у 26 т., 67-74рр.(вплив Торонька). У 60-80рр – «Укр. рад. енциклопедія» 17 т., 59-65, в 77-85 2 видання в 12 т. укр. і рос. мовами. Авторитарний режим Брежнєва, його ставленики в Укр. Щербицький і Маланчук продовжували експлуатувати іст. науку як засіб коментування і виправдовування пол. партії, зросійщення сусп., б-ба з інакомисленням і правозахисним рухом в Укр. та діаспорою.

 

14. Україна в 1954-1964 рр.: сучасна вітчизняна історіографія. Із сер. 50 до п. 60 рр. – період Хрущовської «відлиги», під нею розуміють потепління, яке настало в СРСР та його сателітах, розрядку м/н напруженості після сталінських «морозів».Початок реабілітації жертв репресій, критика культу особи Сталіна, перегляд ідеологічних догм, часткове розширення прав союзних республік – все це торкнулося статусу, умов і завдань розвитку іст. науки, давало шанс для повернення їй дослідницьких функцій. Провідними осередками роз-ку іст. знань залишалися Ін-т іст. та археології АН УСРС, Ін-т іст. партії ЦК КП Укр. Після ХХ з’їзду була проведена ревізія доробку радян. іст-ків, очищення від славослів’я в адресу Сталіна, сталінських цитат та ін. увага на перероблення 2 т. «Іст. Укр. РСР». Відбувся перехід навіть до критики радян. дійсності, прорахунків. Було дозволено згадувати М. Грушевського. Деяке послаблення партійного диктату сприяло появі нових праць, які відрізнялися від праць пер.п. 50р. Вадим Дядиченко – історіограф, переглянув свої підходи до оцінки Гетьманщини(гетьманщина поставала як частина Рос. держави з реальними ознаками дер-сті). Він перший з іст-ків підготував розділ про укр. іст-фію для 3 т. «Очерков истории исторической науки в СССР». Новими підходами до дослідження екон. іс. Укр.. селянства і робітництва відзначилися праці І. Гуржія – іст-к, заступник директора Ін-ту іст. його монографії «Зародження робіт. Класу Укр.», «Б-ба селян і робітників Укр. проти феод-кріп. гніту» - започаткували в укр.. іст-фії нову періодиз. іст. робітничого класу, дивився на екон. іст. Укр. очима укр.. іст-ка. Особливість роз-ку рад. іст-фії – тісне ув’язнення з завданнями ідеологічно-пропаганд. дія-ті партії, приурочення праць ювілейним датам. вирізнилися праці Ф. Лося – укр. іст-к, його док. дисер. присвячена іст. робітн. класу Укр. поч. ХХ ст. та ін. іст-к систематизував великий докум. матеріал про формування укр.. робітн., зародження його революційного руху. Лось в чиснлі тих іст-ків, які виокремлювали в револ. 1905-07 укр. питання. Тему револ-ї 05-07рр. опрацьовували: Астахов, Гончаренко, Лавров, Кошик. Щербина та ін. ряд іст-ків дослід. проблеми укр. селянства в умовах 1 революції в Росії. Виділяються праці М. Лещенка – фахівець по іст. селянства, його праці «Селянський рух на правобережній Укр. в період револ. 1905-07рр» та ін. – вагомий внесок в іст-фію з іст. селянства. Цю тему досл. – Олійник, Жуков, Рева. Праці присвячені іст. соціал револ-ї – С. Королівський, Кулик, Загорський – більшовицька рев-я насадженна в Укр. силою зброї, хоч це трактувалося як допомога. Досліджувалася драма 2 СВ, трагічні наслідки для укр. народу. Історики (Кравчук, Клоков, Тронько і ін.) намагалися створити широкі праці, аби масштабніше висвітлити внесок укр.. народу у розгром гітлерівців. Досліджувалася західноукраїнська проблематика - Капнієць, Сливка, Шевченко, Бабій. Відбулося виокремлення в структурі іст. науки іст-партійного компоненту, розгорнулася підготовка кадрів іст-ків партії, історія КПРС. З др. пол. 57р. почав видаватися «Укр. іст. журнал», поряд з радян.(раз у 2 місяці)- як науковий орган Ін-ту іст. АН УСРС(завдання журн.- проти всього що стоїть на шляху роз-ку іст. науки, Ф.Шевченко редактор). Реформи Хрущова, критика культу Сталіна, незважаючи на їх половинчастість, справили позитивний вплив на розвиток іст. науки УСРС, хоча й залишалася під диктатом партії, свідченням чого стало скликання і узгодження в Цк КПУ планів науково-дослідної роботи в галузі іст-ї. 1=й з них ухвалений 1 58р. і охоплював період 59-65рр. Варто зазначити і про вплив «шістдесятиків»- представники творчої молоді, оборона націон. прав укр., їх правдивої іст, роз-ку укр. мови і к-ри. Під їх впливом хотіли відновити іст. правду, активізувати іст. дослідження. Ідея створення праць з іст. Укр, багатотомна іст. міст і сіл укр., підготовка укр. рад. енциклопедії та ін. були свої погляди і думки на мин.іст. Також важливий етап розвитку укр. іст. думки був в діаспорі як частині укр. іст-фії.