Сучасні дослідження актуальних питань нової і новітньої історії України науковцями КНУ іст.фак-у

На початку 1990-х рр., після проголошення незалежності України, перед істориками відкрилися сприятливі можливості для об'єктивного вивчення історії українського народу XX ст. Сучасні проблеми національного державотворення, повернення народу його історичної спадщини як основи розвитку національної самосвідомості, ставлять перед науковцями історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка нові завдання. Значною мірою на вирішення цих завдань спрямовується діяльність викладачів кафедри новітньої історії України.

Науковців кафедри цікавили питання історіографії державності, процес нагромадження історичних знань з цієї тематики, основні концептуальні засади різних течій і напрямків історичної науки. Саме кафедра новітньої історії України виступила організатором міжнародної наукової конференції "Розвиток історичної науки в Україні: до 10-річчя незалежності України" (травень 2001 р.).

Закономірно, що вчені кафедри новітньої історії України насамперед зверталися до проблем історії української державності XX ст. Однак, значимих результатів було досягнуто в дослідженні більш ранніх періодів. У цьому контексті варто виділити статті професора В. Короля, присвячені висвітленню маловідомих фактів з життя видатних діячів української історії І.Мазепи, П.Калнишевського та ін.

Одним із пріоритетних напрямів наукової роботи кафедри впродовж 1990-х рр. були дослідження, пов'язані з подіями національно-визвольної боротьби українського народу в 1917-1920 рр. Загальновідомо, що радянська історіографія ігнорувала існування в той період різних форм української державності (УНР доби Центральної Ради, Українська Держава гетьмана П. Скоропадського, УНР часів Директорії, Західно-Українська Народна Республіка). У кращому випадку це заслуговувало офіційного буржуазно-національного тавра. Усе зводилося, всупереч історичній істині, до висвітлення лише державності у формі Української Соціалістичної Радянської Республіки. Колектив кафедри новітньої історії України прагнув на основі об'єктивності й історизму, враховуючи наукове надбання вітчизняних і зарубіжних учених, досліджувати й висвітлювати події в усій їх складності, альтернативності суспільно-політичного розвитку, що поставали перед тогочасною Україною.

Найбільше уваги приділялося дослідженню різних аспектів діяльності Української Центральної Ради - головній державотворчій організації українства 1917 - початку 1918 рр., яка стала органічним продовженням традицій національно-визвольного руху в Україні. Різноманітні аспекти діяльності Центральної Ради на кафедрі вивчали професори Н. Миронець, В.Мусієнко, доценти Г.Савченко, С. Пивовар.

На кафедрі активно досліджується історію української державності періоду Директорії УНР. Зокрема, проблематику культурно-освітньої діяльності уряду УНР доби Директорії вивчає доцент А. Пижик.

Не залишилося поза увагою колективу кафедри і питання функціонування уряду УНР в еміграції. Доцент Г. Савченко та аспірант І. Срібняк звертали увагу на діяльність українського емігрантського уряду зі збереження пам'яток державотворення періоду українських національно-визвольних змагань 1917-1920 рр.

У 2002 р. професор А. Слюсаренко підготував у співавторстві монографію присвячену вивченню історії становлення української радянської державності.

Історію України в роки Другої світової війни також досліджує Г.Савченко.

Серед пріоритетних напрямків наукових досліджень членів кафедри є вивчення проблем здобуття, утвердження незалежності, аналіз державного будівництва у сучасній Україні.

Неодноразово звертався до питань, пов'язаних із здобуттям державної незалежності України А. Слюсаренко. Професор є автором цілої низки статей та співавтором навчального посібника "Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 1985-1999 рр.)". Прагнучи розповісти у формі, позбавленій політичної упередженості, про сучасний державотворчий процес в Україні, автори виявили його причини, рушійні сили і результати.

Привернула увагу науковців кафедри і проблема конституційного становлення незалежної української держави, історія вітчизняного конституціоналізму. У роботі “Історія української Конституції” (упорядники А.Слюсаренко, М.Томенко), яка витримала два видання (1993, 1997 рр.), зібрано і проаналізовано конституційно-державні акти з найдавніших часів до ухвалення Конституції України 1996 р. Ця книга містить не тільки документи і матеріали з історії вітчизняної конституційної думки і практики, а й репрезентує власний погляд упорядників на розвиток конституційного процесу в Україні. Історію українського конституціоналізму досліджує також А. Пижик.

Викладачі кафедри беруть активну участь у системних дослідженнях найактуальніших питань соціально-політичної трансформації українського пострадянського суспільства. Так, асистент О. Сморжевська свої наукові пошуки зосередила на вивченні різноманітних аспектів духовної культури сучасних українців. Зовнішньополітичні пріоритети та проблеми національної безпеки незалежної України досліджує О. Петасюк.

Проф. В. І. Сергійчук досліджує проблеми історії України, зокрема українського козацтва, розселення українців у світі, національних меншин в Україні, діяльності ОУН-УПА, внеску українців у розвиток світової науки і культури.

доцент В.А. Короткий Досліджує проблеми розвитку освіти в Україні, суспільно-політичні процеси та національно-визвольний рух XIX ст., питання історіографії. Читає спецкурси з історіографії історії України, історії Київського університету та соціальної історії України XIX ст.