Зміст та загальна спрямованість сучасних досліджень проблеми української національно-духовної еліти.

Сьогодні в науковій, політичній і суспільній думці України тема еліти є однією з найбільш гострих і дискусійних. Серед її дослідників і критиків – науковці різних напрямків. На численних форумах, конференціях, на сторінках газет і журналів нерідко піддається сумніву саме існування національної еліти. Підсумовуючи різні точки зору, варто погодитися з В. Брюховецьким: до проголошення незалежності поняття національної еліти в Україні не існувало ні в теорії (поняття «національний» з погляду партійної номенклатури передбачало «націоналістичний»), ні на практиці – через систематичне перетасування керівних кадрів, здійснюваних єдиною правлячою партією. Радянська партійна еліта, у руках якої перебував налагоджений механізм відбору активних, здатних до управління членів партії, формувала необхідну їй зміну керівників незалежно від національних інтересів тієї або іншої республіки. До моменту розпаду радянської імперії ці кадри збереглися й продовжили свою діяльність, проголосивши себе політичною елітою вже на соціальному ґрунті окремих національних держав.
Еліта країни виховується протягом багатьох поколінь, в України ж такого часу не було. У цій справі ситуація в Україні надає дослідникам найбагатший матеріал для створення теоретичної платформи для практичної реалізації найбільш актуальних завдань. Побудова сучасної теорії національної еліти – важлива й складна задача найближчого майбутнього. Разом із тим, окремі її сторони теоретично осмислюються вже сьогодні. Так, Д. Цимбал, аналізуючи становлення еліти в Україні в пострадянський період, акцентує увагу на причинах зміцнення регіональної еліти та її активного опору процесам зміцнення нації. С. Дацюк, порівнюючи українську й російську еліти, розглядає останню як державну в організаційно-суспільному розумінні, національний елемент у якій має в основному культурний зміст. Раціональне зерно його позиції саме й полягає в тому, що українська еліта в організаційно-суспільному смислі – еліта дійсно національна і саме національний елемент має державний зміст, а не навпаки. У цілому практично всі спроби дослідження української еліти позиціонують її як недосконалий, суперечливий суб’єкт, що втратив зв’язок із власним народом. Проте в цьому дослідженні автор спирався на багатий фактичний матеріал, представлений у статтях і широко обговорюваний у дискусіях В. Брюховецького, С. Дацюка, В. Скуратівського, Д. Цимбала і багатьох інших

11. Національні меншини в Україні ХХ- поч. ХХІ ст.:

Сучасна історіографія З розпадом СРСР, автори переосмислюють утворення СРСР, і систему національних відносин у колишньому Союзі. Роботи де визначається правомірність існув СРСР, або де дослідники негативно оцінюють входження України до СРСР (що це суперечить нормам міжнародного права). Дослідження національного питання здійсн однобічний фактичний матеріал – партійні рішення і постанови. Пояснюють причини негативних явищ у галузі нац відносин, розкрити історичні, економіч, соц і етнічні корені міжнаціональних конфліктів – стаття О.Юсуновського «Криза національних відносин в СРСР як система проблем». Дослідники (прихильники школи Антоновича і Грушевського) В.Баран, І.Білас, В.Верстюк, О.Грань, Я.Грицак, Г.Касьянов, Ю.Шаповал ін – внесок у справу оновлення джерельної бази з проблем націон вілносин, якою оперує укр істор наука. У 90-ті праці де розгляд різні аспекти націонал відносин в Укр 1920-30 (Збірник документів М.Мухіної, Інституту укр археології «Упокорення голодом»). Інститут етнонаціональних і політичних досліджень підготовлено збірн документів і матеріалів «Національні відносини в Укр ХХ ст» - включено архівні матеріали про стан українізації в 1920 р., розвиток нац освіти, життя нац меншин в умовах НЕПу. Матеріали зберігалися в архіві СБУ, опублікували їх Шаповал, Пристайко, Золотарьов у книзі «ЧК-ГПУ-НКВД в Укр: особи, факти, документи» - розкривають ставлення Сталіна до коренізації, укр-го сепаратизму, розвитку націонал культури. Значний внесок у вивч історії Укр, насамперед політичних та етнонаціональних проблем, вносить Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН Укр. Вчені Ю.Левенець, В.Котигоренко, Ф.Дудич, В.Кучер, В. Солдатенко, О.Майборода. Інст-т брав цчасть в створенні «Національної меншини України у ХХ ст: політико-правовий аспект» (2000),