Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом. 1. Серед способів захисту, визначених ст. 16 ЦК, можна виділити: способи, Суб'єкт права може вибрати один або декілька способів захисту. Це правило не поширюється на ситуації, коли у кожному конкретному випадку передбачено певний спосіб захисту цивільного права. Відсутність правових норм, які закріплюють конкретний спосіб захисту цивільних прав, або наявності можливості застосувати різні способи означає, що стороні належить право вибору. При цьому можливе поєднання (одночасне застосування) декількох способів захисту. Розпорядження своїм правом на захист — це уповноважуюча норма цивільного законодавства, яка полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними чи оспорюваними, можливості застосувати заходи захисту, передбачені законом або договором. 2. Нездійснення уповноваженою особою дій, спрямованих на захист суб'єк 38 Стаття 21 права при незастосуванні способів захисту може його втратити. Наприклад, замовник за договором підряду у разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно зобов'язаний заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ст. 853 ЦК). В окремих випадках невжиття заходів, пов'язаних із визнанням оспорюваного правочину недійсним, може зумовити втрату права на його заперечення. Так, відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦК встановлена неспростовна презумпція, суть якої полягає у тому, що якщо правочин, вчинений малолітньою особою поза межами її дієздатності, не оспорений протягом одного місяця з моменту, коли батьки чи інші визначені законом особи не заявили претензії другій сторін, то він вважається схваленим.
У порядку здійснення захисту можуть виникати питання про застосування так званих оперативних санкцій (заходів оперативного захисту). Так, покупець за договором купівлі-продажу має право відмовитися від договору ку-півлі-продажу у разі відмови продавця передати проданий товар (ст. 665 ЦК). Аналогічні положення містяться у статтях 666, 672, 690 та ін. ЦК. Стаття 21. Визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 2. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законо давства і порушує цивільні права або інтереси.
1. Відповідно до ст. 55 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 р. щодо права на оскарження до суду неправомірних дій посадової особи кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 2. В окремих випадках визнати незаконним рішення, дію чи бездіяльність органів державної влади, влади АРК, органів місцевого самоврядування можна і в адміністративному порядку. Виходячи зі змісту ст. 236 ЦПК, до компетенції загального територіального суду віднесено справи, які виникають з адміністративно-правових відносин, в яких однією із сторін є громадянин (фізична особа). Господарському суду у порядку, визначеному ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчі справи про визнання недійсним правового акта з підстав, передбачених законом. Відповідно до ст. 22 та ін. Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. № 3018-ПІ справи щодо визначення законності у сфері публічно-правових відносин входять до компетенції адмі-
39 Книга перша. Загальні положення. Розділ І ністративних судів. Окремі нормативно-правові акти не підлягають судовому перегляду, оскільки питання щодо визначення відповідності їх Конституції та законам України належить до виключної компетенції Конституційного Суду України (ст. 150 Конституції України, Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР). До них належать акти Президента України, ВР України, KM України та ВР АРК. 3. У багатьох випадках визнання управлінської діяльності неправомірною є недостатнім для поновлення порушеного чи оспореного права. Тому відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. 4. До додаткових способів захисту цивільних прав слід віднести незастосу-вання закону чи іншого правового акта, який суперечить законові. На відміну від визнання судом недійсним акта владного органу чи особи, коли здійснюється прямий судовий контроль за законністю, незастосування правового акта по суті є непрямим контролем його законності і має значення лише щодо конкретного правовідношення. При прямому контролі і наявності акта суду про визнання правового акта недійсним він втрачає юридичну силу незалежно від того, чи буде він скасований або змінений органом, який його видав. Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пра ва, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлен ня свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або зако Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. 4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин спра і. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 16 ЦК).
Коментована стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між пору- 40 Стаття 22 шенням права та збитками. За наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків. Однак для встановлення суб'єктивного цивільного права на відшкодування заподіяних збитків потрібне кореспондування обов'язку іншій (іншим) особі. Як правило, для настання цього обов'язку в іншої особи необхідна наявність винної поведінки, тобто заподіяння збитків умисно чи з необережності. Однак в окремих випадках, прямо передбачених законом, право на відшкодування завданих збитків виникає незалежно від вини заподіювача, наприклад відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, джерелом підвищеної небезпеки (статті 1176, 1187 ЦК та ін.). 2. Збитки, яких завдано особі, поділяються на дві групи. їх інколи ще називають позитивною та негативною шкодою. У реальні збитки включається фактична оцінка тих матеріальних втрат, які зазнала особа, а також ті додаткові витрати, яких зазнала чи повинна (може) зазнати особа для поновлення цивільного права для повернення до первісного стану (стану, що передував порушенню). Упущеною вигодою є ті втрати, яких зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтересу, тобто ті доходи, які особа, яка зазнала посягання, могла б отримати у разі відсутності порушення цивільного права чи протиправного посягання. При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Під звичайними умовами обороту слід розуміти типові для нього умови функціонування ринку, на які не впливають непередбачені обставини або обставини, які підпадають під ознаки непереборної сили. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у разі непосягання на її право, покладається на потерпілого. 3. Коментована стаття закріплює принцип повного відшкодування, тобто
У випадках, встановлених законом, цивільно-правова відповідальність за майнове правопорушення може мати обмежений чи підвищений характер. Це має місце при відповідальності за шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням договорів перевезення (ст. 924 ЦК), договору зберігання (ст. 950 ЦК) та ін. Положення щодо обмеженої чи підвищеної, зокрема кратної, відповідальності застосовуються як спеціальне правило. Можливість використати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у фізичних та юридичних осіб з самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав, тобто незалежно від того, чи міститься в тій або іншій правовій нормі згадування про таке право. Відшкодування збитків може поєднуватися з іншими способами захисту. 4. Майнова шкода, яка завдана особі, як правило, відшкодовується грішми. 41 Книга перша. Загальні положення. Розділ І Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди 1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої 2. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'яз ку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із зни щенням чи пошкодженням її майна;
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2019-05-20; просмотров: 189; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.175.113 (0.019 с.) |