За рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

2.    Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у
пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що
здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо прове­ дення ліквідації юридичної особи.

3.    Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволен­
ня вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановлено­
му законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

10 5-248

145

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

4. Особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

1. Ліквідація юридичної особи є видом припинення юридичної особи, при якому не виникає правонаступництва.

Юридична особа може бути ліквідована на підставі рішення учасників (повне та командитне товариство), органів управління (загальних зборів ак­ціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, бла­годійних організацій, кооперативів).

Юридична особа може бути ліквідована у примусовому порядку. Підстави для такої ліквідації встановлює ЦК, а також інші законодавчі акти.

ЦК встановлює такі підстави для винесення судом рішення про примусову ліквідацію юридичних осіб:

визнання судом недійсною державної реєстрації юридичних осіб через до­пущені при її створенні порушення, які не можна усунути (ч. 1 ст. 110 ЦК);

у випадку, коли у повному та командитному товаристві залишається один учасник і останній не перетворить таке товариство в інше господарське това­риство, а також у разі виходу учасника з повного товариства, виключення од­ного з його учасників товариства, смерті учасника товариства, ліквідації юри­дичної особи — учасника товариства або звернення кредитором одного з учас­ників стягнення на частину майна, пропорційну його частці у складеному капіталі (ст. 132 ЦК);

у разі вибуття всіх вкладників із командитного товариства, якщо учасники товариства не перетворять таке товариство у повне товариство (ст. 139 ЦК);

якщо вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу (статті 144, 151,155 ЦК).

Стаття 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» встановлює такі підстави для примусової ліквідації юридичних осіб у судовому порядку:

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через по­рушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усу­нути;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податко­вих декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Стаття 59 ГК визначає, що юридична особа ліквідується:

за ініціативою власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарювання чи їх правонас­тупників, а у випадках, передбачених ГК, — за рішенням суду;

у зв'язку із закінченням строку, на який вона створювалася, чи у разі досяг­нення мети, заради якої її було створено;

146

Стаття 110

у разі визнання її в установленому порядку банкрутом, крім випадків, пе­редбачених законом;

у разі скасування її державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні ор­ганізації» релігійні організації можуть бути ліквідованими у судовому поряд­ку у таких випадках:

1)       вчинення релігійною організацією таких дій: примушування при визна­
ченні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від
сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і
церемоніях, навчання релігії; участь релігійних організацій у діяльності полі­
тичних партій і надання політичним партіям фінансової підтримки, висунення
кандидатів до органів державної влади, ведення агітації або фінансування ви­
борчих кампаній кандидатів до цих органів; втручання релігійної організації у
діяльність інших релігійних організацій, проповідування в будь-якій формі во­
рожнечі, нетерпимості до невіруючих і віруючих інших віросповідань; недодер­
жання вимог чинного законодавства і правопорядку; самовільне захоплення
культових будівель чи привласнення культового майна;

2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної ор­ганізації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;

3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого за­конодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослу­жінь, обрядів, церемоній, походів тощо);

4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи по­сяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій.

2.       Позовну заяву про ліквідацію має право пред'являти до суду орган дер­
жавної реєстрації, а також учасник юридичної особи. Інші державні органи
(державна податкова адміністрація, пенсійний фонд та ін.) не мають права по­
давати таку позовну заяву.

Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на її учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.

3.       Ліквідація повинна забезпечувати захист інтересів як кредиторів, так і
учасників юридичної особи. Тому якщо вартість майна юридичної особи не­
достатня для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в
порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспромож­
ності боржника або визнання його банкрутом». У разі виявлення зазначених
обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до госпо­
дарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юри­
дичної особи. Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і роз­
глядаються ними за місцезнаходженням юридичних осіб.

10*5-248                                  147

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

Стаття 111. Порядок ліквідації юридичної особи

1.    Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог
кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відо­
мості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'яв­
лених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

2.    Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується,
провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу,
відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його
затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким про­
вадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційно­
го балансу.

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

3. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

4. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кре­диторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

5. Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державно­го реєстру запису про її припинення.

1.       При ліквідації юридичних осіб обов'язково складається проміжний
ліквідаційний баланс, в який входять відомості про склад майна юридичної
особи, включаючи речі, майнові права (дебіторська заборгованість), а також
перелік пред'явлених вимог (найменування кредитора, підстава виникнення
вимоги), а також результати їх розгляду (можливість відмови чи задово­
лення).

Проміжний ліквідаційний баланс підлягає затвердженню органом чи учас­ником, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

2.       До затвердження ліквідаційного балансу жодних виплат кредиторів не
можна провадити, а також не можна здійснювати відчуження майна юридич­
ної особи для їх задоволення.

Виплати кредиторам провадяться відповідно до затвердженого проміжного балансу в порядку черговості, встановленої ст. 112 ЦК (див. коментар), із коштів юридичної особи, а якщо коштів недостатньо, ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи. При цьому всі кредитори, крім кре­диторів, які висувають вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, вимоги кредиторів, за­безпечені заставою чи іншим способом, вимоги працівників, пов'язані з трудо­вими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності, вимоги щодо податків, зборів (обов'язко­вих платежів), мають право на задоволення своїх вимог тільки після спливу 1 місяця після затвердження ліквідаційного балансу, оскільки відповідно до

148

Стаття 111

ч. 4 ст. 112 ЦК кредитори, яким відмовлено у задоволенні їх вимог, мають пра­во звернутися до суду.

3.       Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія скла­
дає ліквідаційний баланс, який затверджується органом, що прийняв рішення
про ліквідацію. Якщо вартість майна юридичної особи буде недостатньою для
задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія повинна звернутися до
господарського суду із заявою про визнання юридичної особи банкрутом.

Слід зазначити, що не є кредиторами товариства учасники (акціонери, учасники, члени) юридичних осіб тощо, які отримують майно товариства від­повідно до ч. 4 ст. 111 ЦК, тобто після задоволення вимог кредиторів.

4. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог креди­торів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими доку­ментами чи законом. Так, відповідно до ст. 21 Закону України «Про госпо­дарські товариства» таке майно розподіляється між учасниками відповідно до установчих документів товариства. Стаття 21 Закону України «Про об'єднан­ня громадян» встановлює, що кошти та інше майно об'єднань громадян, що ліквідуються, не може перерозподілятися між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, перед­бачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход дер­жави.

5. Стаття 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» визначає порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в ре­зультаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припи­нення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією;

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

оригінал установчих документів;

акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який затверджено рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу;

довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття юри­дичної особи з обліку як платника податків;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;

довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку;

довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до за­кону підлягають довгостроковому зберіганню.

У випадках, що встановлені законом, крім документів, які передбачені цією статтею Закону, додатково подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти ліквідаційного балансу.

Підписи на ліквідаційному балансі повинні бути нотаріально посвідчені.

Державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру за­пис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в ре-

149

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

зультаті її ліквідації. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в резуль­таті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Строк державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації не повинен перевищувати трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати держав­ної реєстрації припинення юридичної особи повинен видати (надіслати реко­мендованим листом з описом вкладення) голові ліквідаційної комісії або уповноваженій ним особі один примірник оригіналу установчих документів і свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, які мають спеціальну відмітку про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Така відмітка робиться державним реєстратором також на примірнику оригіналу установчих документів юридичної особи, який залишається у реєстраційній справі.

Стаття 112. Задоволення вимог кредиторів

і. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її креди­ торів задовольняються у такій черговості: