Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна то­ вариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товарист­ ва, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ³Д ^го~ лосів, якщо інше не встановлено законом.

Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством.

4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих доку­ ментах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десять­ ма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

9 5-248

129

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товарист­ ва до суду.

1.        Вищим органом товариства є загальні збори, тому ч. 1 ст. 98 ЦК надає
право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі з
тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. За­
гальні збори товариства мають право передати іншим органам товариства ви­
рішення питань, які належать до їх компетенції, за умови, що законодавством
або установчими документами такі питання не віднесені до виключної компе­
тенції загальних зборів (див. ст. 159 ЦК).

У деяких випадках законодавством встановлюється можливість передачі загальними зборами питань, які віднесені до їх компетенції, іншим органам управління. Так, відповідно до ст. 47 Закону України «Про господарські това­риства» загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належ­них їм прав до компетенції правління.

2.       Частина 2 ст. 98 ЦК передбачає загальне правило про порядок прийнят­
тя рішень загальними зборами більшістю голосів, якщо інше не встановлено
установчими документами та законом. Зазначення, у першу чергу, в цій нормі
на можливість зміни загального правила установчими документами, а вже в
ДРУ^ГУ ^— законом не означає, що законодавець надав право змінювати
встановлені законодавством вимоги щодо голосування. Так, відповідно до
ст. 15 Закону України «Про кооперацію» рішення загальних зборів членів ко­
оперативу приймаються більшістю голосів, присутніх на його загальних збо­
рах. Отже, статутом кооперативу не може бути змінений порядок прийняття
рішення загальними зборами кооперативу.

Частиною 2 ст. 98 ЦК встановлено, що певні питання, які вирішують на збо­рах, повинні вирішуватися кваліфікованою більшістю голосів у ³/_А голосів, а саме щодо внесення змін до статуту товариства, його ліквідації, а також відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків май­на товариства.

При вирішенні питання про відчуження майна товариства у розмірі 50 про­центів і більше його вартість визначається за балансом, а не за ціною, встанов­леною за домовленістю сторін у договорах. Відчуження майна може провади­тися різними шляхами — укладенням договорів купівлі-продажу, застави, міни тощо чи передачею до статутного капіталу іншого товариства. Рішення повинно прийматися незалежно від виду майна (будівлі, споруди, акції, част­ки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю тощо).

Відповідно до ст. 159 ЦК рішення загальних зборів з питань внесення змін до статуту товариства та ліквідації товариства приймаються ³Д голосів акціо­нерів, які беруть участь у зборах, а не від загальної кількості голосів, як це встановлює ч. 2 ст. 98 ЦК.

3.       Новелою ЦК є встановлення обмеження учасника товариства щодо голо­
сування при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинен­
ня з ним правочинів (див. коментар до ст. 202 ЦК) та щодо спору між ним і то­
вариством. ЦК не уточнює, який саме спір може виникнути між учасником та
товариством. На наш погляд, це може стосуватися не лише судових спорів,
в яких сторонами є товариство та його учасники, а й, наприклад, питань щодо

130

9*

Стаття 99

виключення учасника з товариства, розірвання трудового договору з членом виробничого кооперативу тощо.

4.       За загальним правилом, закріпленим в ч. 4 ст. 98 ЦК, порядок скликання
загальних зборів встановлюється товариством. Але на сьогодні існують випад­
ки, коли порядок скликання загальних зборів встановлюється законом. Так,
відповідно до ст. 15 Закону України «Про кооперацію» чергові збори коопера­
тиву скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не
рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний
загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж
за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

ЦК надав будь-яким учасникам, які володіють не менше як 10 відсотками голосів товариства незалежно від виду товариства, право вимагати скликання загальних зборів, а у тому випадку, коли вимога не буде виконана, учасники мають право самі скликати загальні збори. При виконанні цієї вимоги щодо акціонерних товариств існують певні труднощі. Це, зокрема, пов'язане з кон­фіденційністю реєстру акціонерного товариства. У зв'язку з цим ДКЦПФР зо­бов'язала реєстроутримувача, для виконання умов конфіденційності, на вимо­гу і за рахунок акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, направити власникам іменних акцій повідомлення про скликання по­зачергових зборів акціонерного товариства та провести реєстрацію учасників зборів під час їх проведення, якщо зазначене передбачене договором (п. 10.7 «Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних па­перів», затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26 травня 1998 р. № 60).

5.       Частиною 5 ст. 98 ЦК визначено, що рішення загальних зборів може бу­
ти оскаржене учасником товариства до суду. У випадку коли позивачем висту­
пає юридична особа або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності,
то справа розглядається у господарському суді. Якщо як позивач виступає
фізична особа, справа розглядається в судах загальної юрисдикції. Відповіда­
чем у справі виступає сама юридична особа (товариство).

Стаття 99. Виконавчий орган товариства

і. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий ор­ ган та встановлюють його компетенцію і склад.

2. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Ко­ дексу.

3. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від ви­ конання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені під­ стави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.

4. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих до­ кументів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо.

1. Стаття 99 ЦК встановила загальне правило щодо створення виконавчо­го органу та визначення його компетенції. Але компетенцію виконавчих ор­ганів може встановлювати й закон. Так, відповідно до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчий орган кооперативу:

9*5-248                                     _1Ч1

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень;

представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та орга­нами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами;

укладає угоди між кооперативом та іншими особами;

діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Відповідно до ст. 88 ЦК в установчих документах товариства має бути зазна­чена компетенція виконавчого органу.

2.       Виконавчі органи товариства можуть складатися з однієї особи і мають
назву «одноособовий орган» (наприклад директор, президент, керуючий). Як­
що до складу виконавчого органу товариства входить кілька осіб, такий орган
є колегіальним (наприклад дирекція, правління, президія).

Колегіальний орган товариства приймає рішення простою більшістю го­лосів від числа присутніх членів, якщо інше не встановлено установчими до­кументами або законом (див. коментар до ст. 98 ЦК).

3.       Положення, встановлені ч. З ст. 99 ЦК, вирішили спори щодо можливості
усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків. Термін
«усунення» має викликати на практиці труднощі, оскільки в деяких випадках
це не ототожнюється з переобранням (відкликанням) члена органу управ­
ління. На наш погляд, у даному випадку йдеться про припинення повнова­
жень члена виконавчого органу, включаючи голову правління.

На практиці багато питань виникало щодо можливості дострокового при­пинення повноважень членів виконавчого органу, які виконують їх на підставі трудового договору (контракту), оскільки КЗпП встановлював спеціальні ви­моги щодо звільнення працівника на вимогу власника чи уповноваженого ор­гану. Тому зараз ст. 99 ЦК, закріпивши правило усунення члена виконавчого органу у будь-який час, фактично надала пріоритет нормам цивільного права над трудовими.

Водночас установчими документами товариства може бути встановлений перелік підстав, відповідно до яких можна усунути членів виконавчого това­риства від виконання ними своїх обов'язків. У такому разі член виконавчого органу може бути усунений лише при виникненні підстав, встановлених уста­новчими документами.

4.       ЦК чітко не визначає, яку назву повинен мати виконавчий орган, даючи
лише дві назви — правління та дирекція. На практиці трапляються випадки,
коли колегіальний орган іменують президія, рада директорів, виконавча ди­
рекція тощо. Але у будь-якому разі назва органу управління має бути визначе­
на в установчих документах товариства.

Як уже зазначалося в коментарі до ст. 92 ЦК, існують юридичні особи, в яких немає виконавчого органу (повні та командитні товариства, інвес­тиційні фонди тощо).

132

Стаття 100

Стаття 100. Право участі у товаристві