Призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи — учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю;

5)       звернення стягнення на частину майна повного товариства, що
відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства.

2.      Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із
його складу, може бути оскаржене заінтересованими особами до суду.

 

168

169

3. У разі вибуття учасника з повного товариства з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, товариство може продовжити свою діяльність, якщо інше не встановлено засновницьким договором товариства чи до­ мовленістю між учасниками, що залишаються.

1. Вибуття з товариства є підставою для припинення участі в ньому учасни­ка незалежно від його волі (смерті фізичної особи чи оголошення її померлою, ліквідації юридичної особи, визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім, примусової реорганізації чи звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасни­ка у складеному капіталі товариства). Підстави, які встановлює ст. 129 цього Кодексу щодо вибуття із товариства, роблять неможливим виявлення учасни­ком товариства своєї волі.

Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув, приймається відповідно до ст. 121 ЦК. При вибутті із товариства до заснов­ницького договору повинні бути внесені відповідні зміни, пов'язані з вибуттям учасника.

2. Рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із йо­го складу, може бути оскаржене заінтересованими особами до суду (спадкоємця­ми, юридичною особою, яка була реорганізована у примусовому порядку, та ін.).

3. Вибуття із учасників повного товариства у зв'язку з ліквідацією учасни­ка або звернення стягнення на майно товариства пропорційно частці у складе­ному капіталі є підставою для ліквідації товариства відповідно до ст. 132 ЦК, якщо інше не встановлено засновницьким договором чи домовленістю між учасниками, які залишилися.

Стаття 130. Розрахунки у разі виходу, виключення та вибуття з повного товариства

і. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув з повного то­ вариства з підстав, встановлених у статтях 126, 128 і 129 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено за­ сновницьким договором.

2. Якщо спадкоємець учасника повного товариства — фізичної особи або правонаступник юридичної особи не вступив у повне товариство, розрахун­ ки з ним здійснюються відповідно до частини першої цієї статті.

3. Порядок визначення вартості частки учасника у майні повного товари­ ства та строки її виплати встановлюються засновницьким договором і законом.

 

1. Незалежно від причин припинення участі в товаристві (вихід, виключення, вибуття, крім передачі частки та смерті учасника) учаснику товариства випла­чується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі товариства. Але засновницьким договором може встанов­люватись інший порядок виплати вартості частки учасника товариства.

2. Вступ спадкоємців померлого учасника повного товариства, а також пра­вонаступника юридичної особи (у випадку її реорганізації) є їх правом, а не

170

обов'язком. Тому вони мають право відмовитися від вступу в повне товарист­во, а розрахунки з ними провадяться у такому самому порядку, як і з учасни­ками товариства, які вибули, виключені або вийшли з товариства.

3. Порядок визначення вартості частки учасника (спадкоємця, правонас­тупника) в складеному капіталі товариства встановлюється засновницьким договором. Вартість частки у майні може визначатися залежно від розміру чи­стих активів товариства, всього майна, майна товариства, за винятком його боргів, а також в іншому порядку.

Строк виплати частки встановлюється засновницьким договором. У разі невиплати частки у визначений строк учасник товариства може у судовому порядку вимагати її виплати.

Стаття 131. Звернення стягнення на частину майна повного товариства, пропорційну частці учасника товариства у складеному капіталі

1.     Звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі повно­
го товариства за його власними зобов'язаннями допускається тільки у разі
недостатності іншого майна для задоволення вимог кредиторів. У разі недо­
статності майна учасника повного товариства для виконання його зо­
бов'язань перед кредиторами вони можуть вимагати у встановленому по­
рядку виділу частини майна повного товариства, пропорційної частці учас-
ника-боржника у складеному капіталі товариства.

2.       Частина майна повного товариства, пропорційна частці учасника-
боржника у складеному капіталі, виділяється у грошовій формі чи в натурі
відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого учасника з то­
вариства.

1.        У господарських товариствах, крім акціонерного товариства, може бути
здійснено звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну
частці учасника товариства у складеному (статутному) капіталі за власними
боргами учасника. Таке звернення провадиться у випадку, коли недостатньо
іншого майна для задоволення вимог кредиторів.

Кредитори мають право вимагати від повного товариства виділення частки майна товариства, яка відповідає частці боржника у складеному капіталі. Кре­дитори не мають права набути право власності на частку і ставати учасниками

повного товариства.

2.       Відповідно до ст. 130 ЦК у разі виходу, виключення чи вибуття учасника
засновницьким договором може бути встановлений інший порядок виплати
вартості частини майна товариства, ніж пропорційно частці у складеному
капіталі. Засновницьким договором не може змінюватися порядок виплати
кредиторам, встановлений ЦК. Тому їм виплачується частина майна повного
товариства, пропорційна частці учасника-боржника у складеному капіталі,
виділяється у грошовій формі чи в натурі відповідно до балансу, складеного на
момент вибуття такого учасника із товариства.

Момент вибуття учасника із товариства повинен визначатися рішенням про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, відповідно до ч. 1 ст. 129 ЦК.

171