Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття і 184 цього Кодексу).

 

1. Усі правочини, укладені недієздатною особою, є нікчемними, оскільки право вчиняти їх від імені недієздатної особи має лише її опікун, призначений органом опіки та піклування.

2. Шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опіку­ном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодува­ти шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі по­новлення її цивільної дієздатності. Якщо опікун недієздатної особи, яка завда­ла шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шко­ди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я

58

Статті 42, 43

або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи (див. коментар до ст. 1184 ЦК).

Стаття 42. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною

1. За позовом опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і при­пиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Нормами цієї статті визначено коло осіб, які можуть подавати заяви про відновлення дієздатності та підстави такого поновлення. Порядок і процедура поновлення цивільної дієздатності визначаються нормами глави 34 ЦПК, зок­рема ст. 260.

Стаття 43. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.

3.      Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встанов­
люється Цивільним процесуальним кодексом України.

1. Існування цієї норми викликане тим, що тривала відсутність громадяни­на в місці його постійного проживання за відсутності відомостей про його місце перебування зачіпає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, з якими він перебуває у правових зв'язках. Це можуть бути як члени сім'ї чи утриманці такої особи, так і її кредитори. Незабезпеченими можуть залиши­тись і інтереси самої відсутньої особи. Так, невизначеними можуть залиши­тися майнові, аліментні, пенсійні, трудові та інші проблеми відсутньої особи. З метою усунення такої правової невизначеності законом передбачено ство­рення спеціального легального статусу для такої особи - визнання її безвісно відсутньо, що є засвідченням в судовому порядку факту тривалої відсутності особи в місці її проживання, що зумовлює певні правові наслідки.

2. Підставою визнання особи безвісно відсутньою є тривала відсутність відомостей про місце її перебування в місці її постійного проживання. Заява про визнання особи безвісно відсутньою може бути подана будь-якою заінте­ресованою особою, включаючи, крім родичів, інших фізичних та юридичних осіб, державні органи тощо.

59

Книга перша. Загальні положення. Розділ II

3. Визнання громадянина безвісно відсутнім здійснюється за нормами гла­ви 35 ЦПК.

Стаття 44. Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме

1. На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсут­ ньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.

Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.

За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.