Основні моделі організації: органічна та механічна моделі

Перше достатньо глибоке дослідження взаємозв’язків між середовищем і структурою було проведено Т.Барнсом і Дж.Сталкером. Вони ідентифікували два крайніх типа середовища: стабільне (яке залишається відносно постійним у часі) і нестабільне (для якого характерні невизначеність та швидкі зміни). Далі вони встановили, що організації, які функціонують в стабільному середовищі звичайно мають структуру, яка відрізняється від структури, що мають організації в нестабільному середовищі. Такі типи організаційних структур дістали назву відповідно механістичної та органічної (табл. 2.3).

Механістична структура - дуже схожа на бюрократичну модель     М. Вебера. Функціонуючи в умовах стабільного середовища, організації структурують свою діяльність передбачуваними шляхами - через правила, спеціалізацію робіт та централізацію влади. Органічна структура більш придатна для нестабільного середовища. Постійні зміни у середовищі вимагають і більш високого рівня її рухливості (гнучкості).

Таблиця 4.3.

Порівняльна характеристика механістичної та органічної структур Т.Барнса і Дж.Сталкера

Параметри	Характеристики організаційних систем
	механістична (закрита, стабільна)	органічна (відкрита, адаптивна)
1. Загальне середовище	спокійна	турбулентна
2. Передбачення змін середовища	добра	недостатня
3. Технологія	стабільна	динамічна
4. Вплив середовища на організацію	слабкий	сильний
5. Наголос в діяльності організації	на виконання робіт	на вирішення проблем
6. Процес прийняття рішень	піддається програмуванню	не піддається програмуванню
7. Загальноорганізаційні цінності	ефективність, передбаченість, безпека, запобігання ризику	результативність, адаптивність, сприйняття ризику
8. Процедури та правила	багато, часто формалізовані, письмові	мало, часто неформальні
9. Кількість ієрархічних рівнів	багато	мало
10. Джерело влади	позиція в організаційній ієрархії	рівень знань індивідуума
11. Відповідальність	визначена посадою	приймається самим індивідуумом
12. Міжособові взаємовідношення	формальні	неформальні
13. Мотиваційні фактори	нижчі рівні споживачів	вищі рівні споживачів
14. Стиль керівництва	автократичний	демократичний
15. Зміст комунікаційних процесів	безособова передача рішень та інструкцій	поради та неформальне спілкування
16. Процеси контролю	використання правил і регуляторів	міжособові контакти, переконання та підтримка

 

Отже, механістична система управління:

1. Заснована на формальному розподілі праці і чітких операцій.

2. Загальні цілі розкладаються на приватні підзадачі, виконання яких не залежить від рішення загальних завдань.

3. Операційні завдання (задачі) задаються жорстко в термінах конкретного виконання.

4. У структурі управління переважають вертикальні потоки інформації.

5. Контроль і найважливіша інформація концентрується ближче до вершини ієрархії управління.

6. Виконання всіх видів робіт не залежать від персональних якостей працівників. Працівники взаємозамінні.

Основний закон Мерфі: якщо яка-небудь неприємність може відбутися, вона відбувається. В результаті: 

1. Все не так легко, як здається;

2. Всяка робота вимагає більше часу, ніж ви думаєте;

3. Зі всіх неприємностей відбудеться саме та, збиток від якої найбільший;

4. Якщо чотири причини можливих неприємностей наперед усунені, то завжди знайдеться п'ята;

5. Представлені самі по собі, події мають тенденцію розвиватися від поганого до гіршого;

6. Як тільки ви приймаєтеся робити якусь роботу, знаходиться інша, яку треба ще зробити раніше;

7. Всяке рішення породжує нові проблеми.

Органічна система управління: Вона направлена на максимальне вивільнення людського потенціалу. Властивості органічної системи управління:

1. У системах управління відсутній жорсткий розподіл обов'язків, задач, відповідальності і цілей. Відбувається їх постійний перерозподіл і коректування.

2. У структурі управління, управлінських рішень ієрархія порушується. Переважають над вертикальними горизонтальні комунікації і неформальні зв'язки.

3. Регламентація робіт низька, основна ставка на старанність, ініціативу і мотивацію.

4. Головним в управлінні і організації робиться на розвитку персональних якостей працівників, їх творчого потенціалу.

Органічна система управління найбільш ефективна для високо динамічних організаційних систем, адаптивних організацій.