Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Могилянська доба в історії українського релігійно-культурного життя.
Після 1632 р., коли РП вступила в період правління короля Володислава ІV, а Київську митрополію очолив нащадок роду молдавських господарів, лицар Петро Могила (1632 – 1647 рр.), православна частина України теж вступила в нову добу своєї історії. Польський уряд узяв новий курс на вирішення релігійного питання, активність православної спільноти виросла значно – це й давало Київській митрополії можливість відновити правовий статус, впорядкувати стосунки з державою та суспільством, а також внутрішньо церковне життя. Але потрібно було зміцнити й саму церкву, зробити її здатною жити повнокровним життям цілісного організму, здійснювати повноцінно свої функції. Тому для Петра Могили впорядкування внутрішнього життя церкви стало чи не найголовнішим завданням. Відновлена у 1629 році православна ієрархія на чолі з Іовом Борецьким не могла здійснювати свою юрисдикцію повною мірою через своє напівлегальне становище. А прагнення ставропігійних братств до автономії, а також владність патронів теж не зміцнювали єдності церковного організму, роблячи можливими зловживання та порушення канонів, зокрема в обійманні церковних посад. Тобто – тут наявно виявилися все ті ж старі болячки Православ’я, через які, власне, й пішли на унію з Римом ті руські єпископи, які на неї пішли. Щоправда, ієрархія посвяти 1620 року намагалася впорядкувати стосунки церкви з мирянами, зміцнити єпископський авторитет та владу, відновити традиції церковних соборів. Тут варто згадати рішення скликаного нею собору 1621 р. («Совітування про благочестя»), видання кількох «Номоканонів» – підручників для духовенства у 20-х рр. ХVІІ ст., проведення деяких заходів у 1624 – 1626 рр., що обмежували ставропігії на терені Київської митрополії. Але сильна слабкість тодішнього ієрархічного елементу церкви перед патронатом та братським рухом не лише заважали встановленню нормального церковного впорядкування, а й схиляли ієрархію до пошуку різного роду релігійно-політичних компромісів поза православною спільнотою, що, безумовно, тільки підривало їх і без того невисокий авторитет (миряни ще й боялися того, що зроблять усе для висвяти нових ієрархів, а ті візьмуть та й подадуться теж на поклін до Риму, тому не дуже їм довіряли).
Отже, перед Київським митрополитом Петром Могилою встало питання про справжнє відновлення єдиної системи церковно-адміністративного управління та ефективного механізму здійснення церковної юрисдикції. Сюди включалися розподіл владних функцій Предстоятеля церкви та ієрархії, визначення статусу та повноважень різних церковних осередків тощо. Діяльність у цьому напрямку вважається дослідниками найважливішим з аспектів церковних реформ Петра Могили. Вона протікала на основі нового суспільного статусу, здобутого Митрополитом від короля Володислава та Константинопольського патріарха Кирила Лукаріса, та на певних ідеологічних засадах. Ідеологія митрополичого та й загалом єпископського служіння, на яку опирався Петро Могила, була в досить систематизованому вигляді викладена у передмові Митрополита до Требника 1646 р. У своїй митрополичій діяльності Петро Могила прагнув піднести матеріальне й суспільне становище Православної церкви, зрівняти її з костьолом. Було збережене й примножене майно, що належало митрополії та монастирям, насамперед Києво-Печерській лаврі. Впорядковуючи внутрішнє життя церкви, Петро Могила запровадив постійний нагляд за дисципліною духовенства, порядком Богослужінь тощо. Церковна юрисдикція була зміцнена шляхом ведення консисторських судів. Митрополит досить успішно порозумівся з братствами й козацтвом. У процесі реформ Могилянської доби відбувалося узгодження принципів соборності та єпископської влади, народоправства та централізації управління як засад церковного устрою та церковно-адміністративної організації. Але Петро Могила здійснював модель соборного устрою церкви, яка відрізнялася від моделі соборноправства, що здійснювалася у попередні роки в діяльності світського елементу, особливо в межах братського руху. Його модель відзначалася передовсім визнанням владних повноважень та сакрального авторитету єпископату й духовенства. Пріоритет ієрархії у церковному житті був для Митрополита умовою канонічності церковного устрою, навіть на засадах соборності; умовою, яка запобігала б конфліктам у церковному середовищі. Досягнення цілісного функціонування православного церковного інституту – головний результат реформи в Православній церкви Могилянської доби. Завдяки цьому вона змогла виконувати різноманітні духовно й соціально значущі функції.
Оновлюючи духовні святині православ’я, Могила реставрував храм Св. Софії Київської, Трьохсвятительську церкву та церкву Спаса на Бересті, Михайлівський, Видубицький монастирі в Києві; було також відновлено церкву на місці славетної Десятинної – першого кам’яного храму Руси Київської. Видно, що Митрополит орієнтувався на давню Київську церкву та її спадок, що, на наш погляд, і забезпечило успіх його діяльності. Особлива увага приділялась культурно-освітній справі та впорядкуванню богословсько-культової діяльності церкви. Петро Могила створив у Києві колегію на зразок західноєвропейських вищих шкіл з викладанням грецькою, латинською та слов’янською мовами (згодом: Києво-Могилянська академія). Найбільшою ж богословською заслугою Митрополита Петра Могили було написання у співпраці з ученими київського гуртка Православного Сповідання віри, підтвердженого собором 1640 р. Згодом саме ця праця стане символічною книгою світового православ’я, загальновизнаним викладом віровчення. Очолюване Петром Могилою українське православ’я своїми культурно-духовними впливами випромінювало вже на всю Північно-Східну Європу. Рання смерть Митрополита перервала головну справу його життя – досягнення встановлення й розбудову в світі канонічного Київського патріархату.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 44; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.31.39 (0.005 с.) |