Козаки й антитурецький союз.

Наприкінці ХVІ ст.Римський папа Климент VІІІ, порозумівшись з німецьким імператором Рудольфом ІІ, вирішив використати всі сили на сході Європи для боротьби з натиском турецького імперіалізму на Європейський континент. Слава козаччини на цей час була вже добре відома в Європі, то ж Рудольф ІІ вирішив відправити до козаків свого посла Еріха Лясоту, щоб схилити їх до антитурецького походу. Деяким польським панським колам також ця ідея сподобалась, зацікавився нею й латинський біскуп у Києві Верещинський. Полякам вигідно було повернути козаків на «бісурмен», щоб ослабити їх боротьбу зі шляхетським усевладдям в Україні. Восени 1593 року приїхав в Україну папський посол Комулович. Він віз козакам 12000 золотих дукатів у якості задатку за участь у антитурецькій кампанії. Але на Січ йому пройти не вдалося. Тоді він віддав гроші козацькому ватажку Северину Наливайку, а сам повернув назад з небезпечного «дикого поля». Сміливішим виявився імператорський посол Еріх Лясота, який у 1594 році досяг таки Січі й пробув там кілька тижнів. Він привіз козакам 8000 золотих дукатів, але не зміг умовити тодішнього їх ватажка Кшиштофа Косинського до якогось походу проти турків.

Коли ж після смерті Косинського на чолі козаків у 1594 році став Северин Наливайко, то цей енергійний ватажок одразу показав, що йому не байдужі антитурецькі плани європейських держав. Його загін, озброєний, очевидно, на ті дукати, що їх віз козакам Комулович, сильно погромив у тому ж 1594 році турків на нижньому Дністрі. Об’єднавшись із силами кошового низового козацтва Григорія Лободи (усього приблизно 12 тис. чол., з артилерією, під 40 хоругвами, між якими були й хоругви, прислані імператором Рудольфом та архікнязем Максиміліаном), Северин Наливайко рушив на Молдавію. Козаки розбили молдавського господаря Арона, взяли м. Ясси й розгромили його околиці. Арона примусили відмовитися від турецького підданства й скласти чолобитну присягу німецькому імператору, про що С.Наливайко повідомив польського короля. У 1595 році погромили козаки околиці турецьких міст – Тягині, Білгорода й Кілії.

Хоч як не подобалися полякам козацькі перемоги, все ж таки вони не могли ними не покористуватися. Коронний гетьман Ян Замойський пішов з військом на розбиту козаками Молдавію й, прогнавши з престолу Арона, посадив на ньому молдавського боярина Ієремію Могилу, який попросив опіки польського короля. Між Наливайком і Замойським на цій підставі спалахнув конфлікт. Восени 1595 року Северин Наливайко вирушив у похід на Угорщину, а звідти – на Волинь та Білорусь. З цього часу конфлікт козаків з поляками набув уже збройних форм і козаки переключились на антипольську боротьбу. Не слід забувати, що національно-визвольний момент у діяльності Запорізької Січі був усе ж таки головним.

Інші напрямки козацьких походів.

Знов ми бачимо козаків у закордонних походах тоді, коли на чолі їх стає Самійло Кішка, герой дум про бунт бранців на турецьких галерах, їх перемогу над турками й повернення в Україну.

Туркофільська Волощина почала у 1600 році війну з полонофільською Молдавією, й тут поляки вирішили залучити сили козаків, які не раз уже ходили на Молдавію, трясли її престоли й знали там уже всі ходи й виходи. До Самійла Кішки з’явився посланник польського уряду Іван Оришківський. Кішка був не проти втручання поляків у молдавсько-волоський конфлікт, але виставив умову повернути козакам автономію, плату й клейноди, які їм належали з часів короля Стефана Баторія. Польський король Сигізмунд ІІІ пообіцяв виконати умови козаків і під слово короля вирушило 4-тисячне козацьке військо в похід на Волощину. Війська волоського воєводи спільні козацько-польські війська розбили й посадили на волоському престолі Семена Могилу, брата молдавського господаря Петра. У цей же час насунулась на Польщу небезпека з боку Швеції, яка напала на Естонію й загрожувала Лівонії, так званим польським Інфлянтам. Поляки запросили козаків у спільний похід на північ. Вирушило чотири полки по 500 козаків. На чолі їх встав Самійло Кішка, який і загинув у бою під Фелліном.

У цілому північна польсько-українська кампанія виявилась невдалою. Повернувшись додому у 1602 році, козаки одразу ж пішли в похід проти турків. На 30-ти чайках і кількох галерах, що їх було відбито в турків, козаки під Кілією розгромили вщент турецький флот. З тих часів козаки здійснили велику кількість походів проти турків і татар, у яких зростала сила і авторитет Запорозької Січі. У походах проти турків зріс і змужнів перший з черги великих козацьких вождів, політиків і дипломатів: