Тема 25. Закони розвитку світового господарства і місце в ньому україни

У більшості з понад 200 держав світу поєднуються елементи первісного, рабовласницького, феодального та капіталістичного способів виробництва, тобто вони перебувають у докапіталістичних формаціях. З одного боку, майже 140 країн слаборозвинуті, з іншого — частка кількох найрозвинутіших капіталістичних країн світу (США, Японії, Німеччини, Великобританії, Франції, Італії, Канади) становить майже 50% світового ВНП. Світове господарство — це сукупність національних господарств та економічних взаємозв'язків між ними або сукупність економічних відносин, що функціонують на національному та міжнародному рівнях. На міжнародному рівні ці відносини є міжнародними економічними відносинами. Основними елементами названих відносин є міжнародні техніко-економічні відносини (міжнародної спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва тощо) та міжнародні виробничі відносини (або відносини економічної власності), що розвиваються на міжнародному рівні. Основні структурні елементи міжнародних економічних відносин — міжнародна торгівля, науково-технічні зв'язки, валютно-фінансові відносини, міграція робочої сили тощо.

Міжнародні економічні відносини регулюються відповідними економічними законами. Об'єктивною основою цих відносин є процес інтернаціоналізації продуктивних сил, що здійснюється у формі інтернаціоналізації виробництва, міжнародного поділу праці. Закономірністю цього процесу є поглиблення одиничного поділу праці (інтернаціоналізація одиничного поділу праці) між підприємствами різних країн, що розвивають між собою предметну, подетальну та повузлову спеціалізації і кооперування. Об'єктивним економічним законом, який управляє цими процесами, є закон інтернаціоналізації виробництва. Водночас інтенсивно розвивається процес інтернаціоналізації послуг (транспортних, торгових, інформаційних, фінансових тощо). Основними суб'єктами міжнародного одиничного поділу праці є транснаціональні корпорації. Дія закону інтернаціоналізації виробництва зумовлює дію закону інтернаціоналізації обігу, сутність якого полягає у постійно випереджаючому зростанні зовнішньої торгівлі порівняно зі зростанням виробництва. Інтернаціоналізація виробництва і обміну зумовлює дію закону вартості в його інтернаціональній формі, зокрема формування інтернаціональної вартості. Найважливішими факторами, від яких залежить утворення інтернаціональної вартості, є: 1) середня інтенсивність праці в масштабі світового господарства та інтенсивність національної праці в різних країнах світу; 2) середня продуктивність праці в межах світового господарства і продуктивність національної праці; 3) ступінь складності праці, що залежить насамперед від рівня освіти й кваліфікації робітників. Інтернаціональна вартість залежить від інтернаціональних витрат суспільно необхідної праці на виробництво товарів і послуг. Ці витрати визначаються національними витратами суспільно необхідної праці в тих країнах, які експортують на світовий ринок більшість продукції.

На світовому ринку в основі еквівалентності обміну лежить інтернаціональна вартість, тобто інтернаціональні витрати виробництва. Тому країна, в якій для виробництва товару використовується складніша, продуктивніша й інтенсивніша праця, на світовому ринку перебуває у вигідному становищі. її товари отримують вищу вартісну оцінку, а один робочий день, витрачений на їх виробництво, може обмінюватися на кілька робочих днів іншої країни, де нижча продуктивність, інтенсивність і складність праці. Водночас економічну вигоду мають і ті країни, в яких ці показники нижчі. Ця вигода залежить від зіставлення величини витрат на виробництво певних товарів у разі їх виготовлення всередині країни, з одного боку, з витратами коштів на їх придбання на світовому ринку — з іншого. Якби не існувало зовнішньої торгівлі, навіть розвинутим країнам довелось би збільшити витрати виробництва у промисловості Щонайменше у 1,5—2 рази.

У межах світового господарства також діють закон нерівномірного економічного розвитку, закон концентрації виробництва і капіталу та інші закони у своїх інтернаціональних формах. Об'єктивними причинами, що заважають входженню України як рівноправного партнера у світове господарство, є низька конкурентоспроможність продукції, відсутність міжнародних стандартів на певну частину товарів, що могли б конкурувати на світовому ринку, низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуальної власності, наукомісткої продукції в експорті, незначна частка в експорті товарів, що виробляються за договорами про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва, тощо.

Загальний стан зовнішньоекономічних зв'язків будь-якої країни характеризує її платіжний баланс, в якому відображаються співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону та платежів за кордон за певний період часу. Якщо надходження платежів перевищує видатки, платіжний баланс активний (тобто має позитивне сальдо), і навпаки. Платіжний баланс складається, з одного боку, з надходжень від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з інших країн (або нерезидентів) і зовнішніх платежів суб'єктів такої діяльності даної країни (або резидентів) — з іншого. Стан платіжного балансу залежить насамперед від результативності торгового балансу. За пасивного торгового балансу виникає зовнішній борг країни.