Тема 8. Сутність і функції грошей

Причиною появи грошей був суспільний поділ праці й необхідність регулярного обміну між товаровиробниками, які спеціалізувалися на виробництві окремих видів продукції для обміну. Такий обмін зумовлює поступове виокремлення з усієї сукупності товарів особливого товару, який набуває рис загального еквівалента, тобто загальної обмінюваності й рівноцінності.

У процесі тривалого обміну як загальний еквівалент поступово виокремлювався товар, що мав властивості однорідності, схоронності, компактності, був міцним і в одиниці ваги втілював велику вартість. З часом ця роль закріпилася за золотом, яке, крім названих властивостей, було подільним, неокислюваним, ковким. Золото стало повноцінними грошима, бо номінальна вартість монети (те, що було викарбовано на ній щодо її величини) збігалася з вартістю коштовного металу, який у ній містився, з витратами суспільно необхідної праці на добування золота та його карбування. Отже, гроші — це особливий товар, який є загальним еквівалентом при обміні товарів, формою їх вартості (цінності). Але це визначення розкриває лише ядро сутності грошей, а більш повно (комплексно) їхня сутність розкривається в основних функціях, які вони виконують. Найважливішими з них є функції міри вартості й засобу обігу. Функція міри вартості полягає в тому, що гроші — це матеріал для вираження вартості всіх інших товарів, що з їх допомогою відбувається порівняння вартості товарів і послуг. Внаслідок цього ціна є грошовим виразом вартості. У різних країнах за грошову одиницю брали різну кількість золота, що становило масштаб цін, тобто шкалу для вираження вагових кількостей благородного металу. Певна кількість золота або срібла отримувала при цьому своєрідну назву. Держава у законодавчому порядку встановлювала масштаб цін. Зменшення золотого вмісту грошової одиниці та зростання ціни на золото отримали назву девальвації (тобто знецінення). Позитивною стороною виконання золотом функції грошей було те, що в мирний період ціни на товари тривалий час залишалися стабільними (оскільки залежали від цін на золото). Функція грошей як засобу обігу означає, що з їх допомогою відбувається реалізація товарів. Якщо першу функцію гроші виконували ідеально (як уявні, подумки), то другу — лише як реальні (наявні). У процесі реалізації товарів золоті та срібні монети (тобто злитки певної форми, на які держава ставить відповідний штамп) поступово стиралися, втрачали свою вагу, а отже, й цінність, хоч продовжували функціонувати як повноцінні гроші. Для поповнення державної казни (особливо під час війн) держава сама стала карбувати неповноцінні монети. Все це зробило можливою заміну повноцінних грошей знаками (символами) вартості — металевими (зокрема мідними монетами) і паперовими. З 1936 р. в усіх капіталістичних країнах функцію засобу обігу стали виконувати лише грошові знаки.

В епоху золотого стандарту (виконання золотом функцій грошей) гроші були основною і найбільш рухомою формою багатства. Тому товари нерідко продавалися з метою накопичення цього багатства, але внаслідок цього гроші перетворювалися на скарб, тобто виконували функцію засобу утворення скарбів. Накопичення грошей було водночас необхідне для купівлі товарів тривалого користування, предметів розкоші. Коли зберігати скарби стало невигідно (гроші можна було дати в кредит за певну плату, використовувати у підприємницькій діяльності), то ця функція частково трансформується у функцію нагромадження (частково, оскільки функція грошей як засіб утворення скарбів значною мірою залишилася). В умовах золотого стандарту скарби виконували роль стихійного регулятора грошового обігу.

У процесі купівлі-продажу товарів частина з них реалізується в кредит (з відстрочкою оплати). В такому разі гроші є засобом оплати боргових зобов'язань і виконують функцію засобу платежу, причому один товаровиробник стає кредитором, а другий — боржником. Боржник дає кредитору письмове боргове зобов'язання (вексель), в якому підтверджує своє зобов'язання в певний термін сплатити грошову суму (після сплати вексель повертається). Але векселі не користувалися великою довірою продавців, тому їх стали продавати банки за боргові зобов'язання. Так вексель перетворився на вексель на банк, або банкноту. У разі вільного обміну банкнот на золото банківські векселі використовувались і для виплати заробітної плати, і як засіб обігу в роздрібному товарообороті, отже, були законним платіжним засобом. Це сприяло їх перетворенню на державні паперові гроші з примусовим курсом, але замість товарного і золотого забезпечення стали використовуватись облігації державних позик.

З розвитком міжнародного поділу праці та міжнародного ринку гроші починають обслуговувати міжнародну торгівлю і виконують роль світових грошей. Найкраще цю функцію виконувало золото (в період золотого стандарту). Нині — резервні національні валюти: американський долар, англійський фунт стерлінгів, німецька марка тощо.

Історія українських грошей бере свій початок від грошей періоду Київської Русі. Роль загального еквівалента виконували хутра куниці або білки (так звані "кунні гроші"), які об'єднувалися лічильною одиницею — гривною.

Уперше роль грошей золото почало виконувати майже 4,5 тис. років тому, але як загальний еквівалент воно закріпилося остаточно аж у XIX ст. У цей період золото виконувало позитивну роль для стабілізації грошового обігу, та на початку XX ст. внаслідок значного розширення масштабів торгівлі його видобутку бракувало для нормального виконання окремих функцій грошей (насамперед засобу обігу), тому золоті гроші поступово ставали гальмом економічного розвитку. Цьому значною мірою сприяла Перша світова війна, великі обсяги промислового використання золота.