Тема 6. Товарне виробництво і його найпростіші елементи

У процесі еволюції суспільного виробництва на всіх етапах існування людської цивілізації його трьома основними факторами є натуральне, товарне і безпосередньо суспільне виробництво. За первіснообщинного ладу впродовж майже 3 мільйонів років єдиною формою суспільного виробництва було натуральне виробництво. З розпадом цього ладу виникає товарне виробництво, але натуральна форма залишається панівною ще протягом близько 6 тисячоліть, поєднуючись при цьому з товарною формою. Остання стає домінуючою лише за капіталістичного виробництва, тобто з початку XVI ст. Водночас на початку XX ст. у межах капіталізму зароджується безпосередньо суспільна форма виробництва. Ці три форми нині взаємодіють, домінуючу роль відіграє товарна форма у розвинутих країнах світу і поступово зростає роль безпосередньо суспільної. За натурального виробництва продукти праці задовольняли потреби їх виробників, споживалися всередині господарства. За товарного виробництва деякі продукти вироблялися відокремленими товаровиробниками для задоволення потреб інших товаровиробників, суспільних потреб і потрапляли до кінцевих споживачів через механізм купівлі-продажу на ринку за гроші. За безпосередньо суспільного виробництва продукти праці також вироблятимуться для задоволення суспільних потреб, але за допомогою ЕОМ точно визначатимуться витрати праці кожного працівника, обмін продуктами буде здійснюватися без посередництва грошей, товарна форма виробництва, хоча й існуватиме, перестане бути домінуючою.

У межах товарного виробництва розрізняють просте і капіталістичне. Перше переважало в усіх докапіталістичних формаціях, друге — за капіталізму. Перехід від простого до капіталістичного товарного виробництва відбувся внаслідок перетворення робочої сили (тобто здатності людини до праці) на товар. Тенденції розвитку товарного виробництва пов'язані насамперед з одиничною формою суспільного поділу праці (поділ праці всередині окремого підприємства на професії, види зайнятості), хоч головною причиною виникнення цього виробництва була загальна та часткова форми. Це зумовлено тим, що після 30-х років XX ст. домінуючою формою суспільного поділу праці стає одиничний поділ праці як у межах окремих національних держав, так і в міжнародному масштабі (інтернаціоналізація одиничного поділу праці). Внаслідок цього посилюється тенденція до планомірного розвитку, до зміцнення організованості, послаблення ролі товарно-грошових відносин, що й характеризує безпосередньо суспільну форму суспільного виробництва.

Соціально-економічна відокремленість підприємств найповніше розвинута за приватної капіталістичної власності. У процесі еволюції економічної системи капіталізму виникають більш розвинуті форми як капіталістичної, так і некапіталістичної власності, що значною мірою долають соціально-економічну відокремленість підприємств, отже, послаблюють товарне виробництво.

Найпростішим елементом товарного виробництва, виокремленого за допомогою методу абстракції, є товар, в якому виділяють споживчу вартість і вартість. Споживча вартість — це певна річ або послуга, яка завдяки своїм корисним властивостям задовольняє різноманітні людські потреби. Витрачена на виробництво споживчої вартості праця формує вартість. В основі вартості товару лежить не індивідуальна, а суспільно необхідна праця. Вартість встановлюється на тому підприємстві, яке виготовляє основну кількість певних товарів, що відображає кількісний аспект вартості. Якісний аспект цієї категорії полягає в тому, що за суспільного поділу праці для виготовлення будь-якого товару люди вступають між собою в економічні відносини: (техніко-економічні й виробничі, або відносини економічної власності). Обмін товару на інший у певних кількісних пропорціях є міновою вартістю товару. Ця вартість — зовнішня форма вияву вартості. Споживчу вартість створює конкретна праця (праця столяра, слюсаря, архітектора тощо), вартість — абстрактна. Абстрактна праця є тим спільним, що міститься у багатьох конкретних видах праці — витрати людської енергії (м'язів, мозку, нервів).

Конкретна праця окремого товаровиробника (ремісника, фермера тощо) або багато видів конкретної праці на окремому підприємстві щодо праці інших товаровиробників або трудових колективів є приватною. Вона перетворюється на суспільну тоді, коли виготовлений товар буде реалізований. Якщо цього не станеться, товаровиробник або підприємство можуть збанкрутувати. Отже, між приватною і суспільною працею існує суперечність, яка є основною суперечністю товарного виробництва, а отже, й важливим джерелом його розвитку. Продуктивність праці впливає на вартість обернено пропорційно (чим вища продуктивність, тим нижча вартість одиниці товару), інтенсивність — прямо пропорційно (зростання інтенсивності праці означає зростання витрат праці за одиницю часу). Прямо пропорційний вплив на вартість товару справляє і складна праця. У західній економічній літературі поширеним є визначення вартості граничною корисністю, що залежить від ступеня насичення потреби окремого індивіда в товарах певного виду, від суб'єктивної оцінки споживачем якості товару, його корисних властивостей. Щоб комплексно оцінити товар, величину його вартості, необхідно поєднати обидва підходи, зіставити корисність товару з суспільними витратами на його виробництво, попит і пропозицію, тобто оцінити його з боку виробника і покупця (споживача). Водночас така синтетична оцінка необхідна на різних проміжках часу — короткостроковому, середньостроковому і довгостроковому. Залежно від цього зростає роль суспільних витрат виробництва при визначенні вартості товару на середньостроковому проміжку часу і стає домінуючою на довгостроковому. На короткостроковому проміжку часу істотний вплив на вартість товару має попит, суб'єктивна оцінка товару споживачем.