Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Без землі і краси землі без людини нема. Земля живе, йдучи із зими у весну, з
Весни у літо, з літа в осінь, – і так без кінця. І ніщо не може зацвісти вдруге, а старе не омолоджується. І все воно – на радість… Сивоусий, довгобородий навчав: найвища радість людини – орати і сіяти. Кожна людина, де б вона не була, що б не робила, хіба не орач і не сіяч? Без поту земля не родить і не буває жнив… Тече річка, грає озеро, стоїть ліс, Лежать поля – ти собі тільки подумай, скільки-то природі треба було Потрудитися, щоб усе стало таким, як є. І як усе повсякчас трудиться зараз: річка тече, озеро грає, ліс гомонить… Хитро й дивно усміхаючись, він оповідав про добрих і злих духів, без яких Ніщо існувати не може: сила кожного таїться в силі його душі. У лісі живуть Лісовики й Лісовки – вони пастухи й пастушки звірів і дерев. Але там живе й Полісун – пастух вовків, який гонить їх на бійки і на прокорм. По полю ходить Польовик. Він як бицюра. Доглядає ниви. А у водах – Водяник, Який подібен на рибину з великим хвостом. Йому допомагають русалки. А є й земляні духи – стережуть скарби землі… Вони подібні до людини. Літо – це Молода дівчина, одягнена в білу сорочку, закосичена рослинами й зіллям. А Зима – це стара баба: голова бочка, губаста, зубаста, костата, семикожушна. Зустрінуться, Зима й каже Літу: "Якби не я, то ти б спаршивіло!" Земля – найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти? – Ви гарно оповідаєте, – озивається хлопець. – Але чому я ні разу не Здибався з духами лісу, води, з Літом чи Зимою? – Неправда, – заперечує учитель. – Ти повсякчас живеш серед них, вони Тебе бачать, а ти їх ні; вони тебе скрізь супроводжують, а ти й не здогадуєшся Через свою байдужість, глухоту та недбальство. Його поривало спитати, як позбутися байдужості, глухоти й недбальства, а дідусь пояснює, гамуючи ці поривання: – Ось коли ти по єдиній загубленій шерстинці, по єдиному непримітному Сліду зумієш вгадати, хто її загубив, хто слід залишив, тоді тобі дещо відкриється… Чередник опустив додолу свої розшарілі очі, задумався, а підняв – старий уже пропав: замість нього в землі стирчить кавуля… Далеко врунилися поля, гомонів за плечима, входячи в осінь, ліс, – земля
Повивалася сумом і втомою. Він узяв свою кавулю й пішов до череди. Корови, напасшись, ремигали. Круторогий баран підступив до хлопця, щоб той почухав. Чередник чухав між Рогами, а баран слухав, повертаючи в різні боки головою. І вже хлопця Обступила ціла череда: кожне хотіло, щоб і його приголубив, доторкну вшись Рукою. Корови підставляли роги, бички витягували шиї, а вівці мололи Хвостами. – Ви ж мої,– звертався до них. Отара сама збиралася докупи, сама простувала до водопою, а там і Додому. Він тягнувся позаду, назираючи за нею. Верби над греблею погубили в озеро багато листя. Воно плавало жовтими Човниками на чистій, охололій воді. Він дивився у воду, було сумно і світло. Дома чекали клопоти: згортав на загату листя, допомагав матері копати Город, рубав дрова. Роботи по зав’язку, бо зима спитає. Скільки не надбай, Переїсть: найважча, найдокучливіша пора. Чередницький ріг мовчить. А він Уже й не уявляв себе без нього. Трубив у свій ріг – буяла весна, дідо Капуш розповідав про зілля, Навчаючи, яке допомагає людині, яке тварині, а яке – отрута. Одне корисне Листком, інше цвітом, а ще інше коренем. Що треба брати до сходу сонця, а що по заходу… У його ріг сурмило літо, повнячись достатком, і дідо Капуш вчиввизначати чверті місяця, коли він ріжечком, коли йому півповня, коли повен і Яке це має значення для рослин. А журавлі уже відлітали у вирій і забирали з Собою молоді літа. Зима давала всьому спочинок, усьому, тільки не людині, бо вона не Підвладна зимовій сплячці. Юнак ставив сильця, але в них рідко що Потрапляло, ходив у ліс по дрова. Випало якось йому сидіти самому дома. У печі гоготів вогонь. Тут і Прийшов дідо Капуш – ніс червоний, вуса в інеї, борода в бурульках. Усівся на
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-08; просмотров: 75; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.190.156.212 (0.006 с.) |