Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Веселка. А йому хотілося, скрегочучи зубами, усе це топтати, перемішуючи з
болотом. Якби з'явився Капуш, ото б ухопив за бороду! Розлігся заливистий свист – дідо на лікоть заввишки, а борода на сім Ліктів, викликав його востаннє. Одначе йому не треба було нікуди йти: старий Спускався до нього з райдуги. – Бачите, ви бачите?! – закричав юнак. І той відповів йому хрипко й насмішливо: – А ти думав, що все можеш? Колись маленьким ти похвалявся мамі, що станеш над громом. Знімайся, ставай…. Ці слова, як сіль на рану: хлопець понурився. – Наскреготався зубами? Тебе перелихоманило? – глузує учитель. – Учись Перемагати самого себе, поборювати слабкість і бути хоробрим. – Учителю, я нікчемніший від найнікчемнішої комашки, – вихопилося в Нього. – Ти нижчий трави і тихіший води? – кипить дідо Капуш. – Невже ж дні і Роки навчання пропали марно? Вони стояли перед ворітьми райдуги. І старий сказав: – Ти людина… Спокійно зайшло сонце, віщуючи погоду. Лагідно вечоріло. Ніде й знаку Від важких хмар. Хто їх наслав і хто розігнав? Вільно ширяв після грози дух Полів. – От і настала наша остання зустріч, – почав старий, рушаючи межею. Юнак ішов поряд, ступаючи по вкляклому ячменеві, по опаленій гречці. – Ми нарозмовлялися з тобою про небо і землю, про пастухів, дерева і звірів, про зілля… Чому ж нині ти озлобився? Тебе злякала невдача, і ти Наповнився люттю? Але хіба ми з тобо ю не балакали про любов і терпіння? – Учителю, буде неврожай – люди голодуватимуть! – різко кидає юнак. – Невже ти гадаєш, що допоможеш людям скреготанням зубів? Що їм Допоможе їхня злоба? Ненависть і нетерпець гіркі помічники. Хіба ти не Помічав, що роблять комашки, коли наступити на мурашник? – Я все одно не змирюсь з негодою! – Ти – людина… – проказав учитель. Юнак не знав: добре чи зле, що він людина? Ступаючи поряд із старим, ловив кожне його слово. Вони ішли, не шукаючи дороги, – навпростець. Не вибирали броду, Переходячи через річку. Адже ж старий був не просто собі старий, а дідо Капуш – перед ним усе поступалося. Перебрівши сіножатями, вибралися на Гору й поставали на камені, що був схожий на велике млинове колесо. – Тут погомонимо про людину… – повів учитель, відкашлявшись, бо трохи
Втомився. Він казав: людина – дитина неба й землі, але чи вона завжди те пам’ятає? І він промовчав: небо й земля – не добрі й не злі. Вони – досконалі. Хто заперечить сонце чи родючість поля? Вони всемогутні – це краса. І нарцис – Твоя квітка – теж. Б’є грім, молотить град, а ти плекай свій нарцис, не забувай, Чий ти син. – Чому ж я добрий і злий, учителю? – запитує юнак. – Хіба тільки ти один? Кожна людина, людський рід – з кореня добра і Зла, – почув у відповідь. І учитель додав: – Тому, що людина з добра і зла, Вона і зла, і добра. – Але навіщо, учителю? Чому я недосконалий, як квітка? – Ти хотів сказати, як природа? – Хай по-вашому, – згодився він. І старий казав: а тому, щоб жити і вдосконалюватися – піднятися до краси І сили природи, до волі і єдності. – Природа – наша мати, учителю? – Так. – Її треба любити й тоді, кол и вона жорстока? – Матері не вибирають, – промовив учитель. – її любити – закон і совість. Жодна материнська сльоза не пропадає даром. Коли плаче мати, розверзається небо і стогне земля… І він на завершення сказав: – Шукай пізнання у трьох коренях – у землі, з якої піднявся, у небі, до Якого прагнеш, і в самому собі, в своїй душі. Зійшов повний місяць. Заблищали мерехтливі зірки. Ліс і гора, озеро й Річка, село і поля пливли у срібному мареві. На широкій рівнині височів Острозький замок і собор. А вони стояли на широкому камені, як влиті у ясну ніч, – старий і Молодий. Камінь білів. Навколо них червоніли карячкуваті сосонки. Не Хотілося ворушитися, мовити якесь слово – місяць і зорі світилися у річці, в Озері й у вікнах сільських осель. Срібліли роси. Місяць і зорі заблищали на Зелені сосонок, на траві й там, на вершечках лісу. На сході начеб розвиднялося, і юнак запитав: – Учителю, якщо в нас, у кожній людині, є хоч краплина сили небес, то Чому б і не осідлати хмару? Дідо Капуш мовчки сходив з каменя. Оглянувся, перепитав: – Осідлати хмару? Хочеш стати Планетником? Ти мій учень і помагач… –
Хрипко розсміявся і пропав. Його не стало. – Спробуй! – почув юнак тільки його голос.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-08; просмотров: 59; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.225.10.116 (0.01 с.) |