Формування сучасної національної ідеї

 

1. Національна ідея як соціальний феномен.

2. Формування національної ідеї в умовах полікультурного українського

суспільства.

3. Роль національного інтересу у формуванні сучасної національної ідеї.

 

При розгляді першого питання «Національна ідея як соціальний

феномен» варто мати на увазі, що сьогодні в Україні, яка прагне ввійти в Європу як рівноправний член світового співтовариства, дозріла необхідність піддати ґрунтовній професійній переробці й коректуванню цілий ряд найбільш актуальних ідеологічних і правових питань розвитку держави. Нерозв'язаність питання ідеологічних перетворень загрожує поглибити і загострити протиріччя в структурних і інституціональних параметрах розвитку країни. Насамперед, необхідно розробити принципово нову національну ідеологію. Вона повинна замінити етнокультурну ідеологію, головний акцент у якій робиться на мовний, історико-культурний і конфесійний монополізм у країні і яка ставить під загрозу цілісність України.

Розгляд проблеми становлення національної ідеї на сучасному етапі

розвитку українського суспільства істотно ускладнюється тим, що, по-перше, Україна сьогодні являє собою багатоскладове (фрагментарне) суспільство. По-друге, розгляд формування сучасної національної ідеї не представляється можливим без врахування національних інтересів держави, політика і економіка якої характеризуються багатовекторністю.

Перш, ніж розглядати основи формування, принципи й функції сучасної національної ідеї, необхідно провести розмежування понять, які найчастіше співвідносяться з національною ідеєю й навіть іноді підмінюють її. Необхідно розрізняти два поняття: „національне питання” і „національна ідея”. Національне питання - це проблема національного, політико-правового положення титульних націй і національних меншин. Національна ідея - це осмислене уявлення нації про самобутність своєї культури й своєї ролі в регіональній, загальноєвропейській і світовій історії.

Наступна пара понять, які вимагають уточнення й розмежування - це „національна ідея” і „державна доктрина”. На відміну від національної ідеї, яка може бути ірраціональною, державна доктрина має чітко виражений раціональний характер. Якщо перша формується стихійно, то друга є результатом осмислених доцільних дій. Державна доктрина, якщо уряд керується національною ідеєю, спрямована на реалізацію цієї ідеї.

При формуванні сучасної національної ідеї в іі основу повинні бути закладені загальнолюдські цінності в з ' єднанні із кращими традиціями націи.

Студенту необхідно знати соціально-мобілізуючі функції, які виконує національна ідея як соціальний феномен у полікультурному, багатоскладниковому суспільстві. До цих функцій відносяться:

1. Визначення місця нації в глобальному просторі й часі.

2. Виявлення джерел нації і її історичних ідентифікаторів.

3. Обґрунтування загальнонаціональної стратегії розвитку.

4. Визначення зв'язків між загальноприйнятими національними цінностями

й цінностями кожної із соціальних груп, також - із загальнолюдськими цінностями.

5. Обґрунтування права владних структур на управління суспільством і

зовнішню репрезентацію влади.

Аналізуючи функції національної ідеї, варто пам'ятати, що перші три функції (визначення національного хронотопа, з'ясування джерел нації і обґрунтування стратегії розвитку) є характерними для всіх часів існування і розвитку національної ідеї. Останні ж дві функції відображають специфіку формування сучасної національної ідеї. При цьому четверта функція спрямована на згоду всіх верств суспільства.

Розвиток самої ідеї, збільшення кількості її функцій говорить про те, що національна ідея - динамічний суспільний феномен. Одна справа - національна ідея в період її становлення, інша справа - у період її зрілості й розвиненості соціального організму.

При розгляді другого питання «Формування національної ідеї в умовах полікультурного українського суспільства» необхідно звернути увагу на те, що існує два підходи до розуміння національної ідеї.

Перший підхід заснований на етнокультурному феномені і пов'язаною з ним самосвідомістю. Національна ідея з цього погляду - це інтелектуально окреслені і чітко сформульовані духовні (священні) основи буття етносу - його автентичності, цілісності, історичної спрямованості, сенсу життя й місця серед інших народів. При такому підході ототожнюються поняття „нація” і „етнос”. В результаті від національної ідеї відсторонюються мільйони громадян України. Це означає, що така ідея не може бути об'єднуючим фактором суспільства, не може служити підставою мультикультурної політики сучасної держави

Другий підхід до розуміння національної ідеї заснований на врахуванні соціально-політичної і громадянської самосвідомості. Кожне суспільство на конкретному етапі розвитку обирає свою модель розвитку держави й нації. В Україні, як і в інших радянських республіках, в останній період існування СРСР сформувалася модель національної ідеї, що базувалася на таких факторах, як мова, героїчна історія, поняття титульної нації. З початком процесу становлення незалежності така модель була зрозумілою. Вона відроджувала національну гордість народу. Однак сьогодні потрібна нова доктрина, спрямована на зміцнення незалежності держави й на розвиток демократії в ній. Залишаючись у межах національної ідеї старого етнокультурного принципу, перспектива розвитку сучасної демократичної європейської держави стає ефемерною.

У сучасній національній ідеї на перше місце замість етнокультурної єдності (мова, релігія, історія, фольклор) виходить громадянська, політична і соціальна єдність, тобто приналежність до єдиної української держави як нового політичного і соціального феномену. Він включає і етнокультурний елемент. Однак, на відміну від попередньої ідеї, враховує те, що основою розвитку сучасної європейської держави є не етнокультурний, а громадянський, соціальний і політичний феномен.

Національна ідея виступає одним із проявів культури, оскільки сама ідея, її зміст, шляхи і напрямки запровадження в суспільну свідомість пов'язані з культурними цінностями й ідеалами суспільства. Національна ідея -це комплекс уявлень, пов'язаних з осмисленням національним співтовариством місця і ролі нації у світовому контексті, її майбутнього.

При формуванні сучасної національної ідеї в її основу повинні бути закладені загальнолюдські цінності в з'єднанні із кращими традиціями націй.

Переходячи до розгляду третього питання „Роль національного інтересу у формуванні сучасної національної ідеї”, необхідно знати, що український соціум за багатьма параметрами підпадає під категорію „багатоскладникового суспільства”. Суспільства, розділені „сегментарними розбіжностями” (регіональними, етнонаціональними, мовними, расовими, релігійними), у політичній науці об’єднуються поняттями „багатоскладниковості” і „фрагментарності”.

Підставами для віднесення України до категорії багатоскладникового суспільства є: регіональна розмаїтість, поляризація „Схід - Захід”; криза національної ідентичності; подвійна ідентичність; невизначеність у конституційному полі проблеми корінних народів.

З огляду на співвідношення доступу представників наявних суспільних сегментів до державної влади, можна визначити два основних типи багатоскладникового суспільства:

- паритетний, коли можливості доступу до влади і суспільних благ всіх

основних сегментів приблизно однакові або пропорційні їх суспільно-політичному потенціалу (при цьому такі можливості є реальними, а не просто проголошеними);

- диспропорційний, коли один або кілька наявних сегментів

мають монопольне право на доступу до влади.

Диспропорційний тип багатоскладникового суспільства провокує протестну чи навіть сепаратистську реакцію інших подібних утворень. Уникнути таких руйнівних наслідків національної ідеї з невірно визначеною теоретичною основою можна тільки одним способом: перейти від диспропорційного до паритетного типу багатоскладникового (фрагментарного) суспільства. Це представляється можливим тільки тоді, коли правильно визначені базові цінності, на які спирається національна ідея. Як підказує практика суспільного життя, практика розвитку сучасних держав-націй, такими цінностями є цінності загальнолюдського плану. Ні етнічні, ні мовні, ні релігійні, ні, тим більше, класові цінності не зможуть узгодити інтереси багатоскладникового суспільства.

Етнічні, соціальні, мовні, релігійні, економічні групові ознаки зміцнюють суспільний організм, якому властива загальна ідентичність, що сприймається всіма основними групами регіону або, принаймні, переважною більшістю. Із цього логічно випливає висновок про те, що в багатоскладниковому суспільстві немає спільної ідентичності.

Отже, в українському суспільстві є соціальна потреба шукати й теоретично обґрунтовувати ідею, яка б об'єднала всі сегменти багатоскладникового суспільства, кожний з яких має свої інтереси, часто не тільки не погоджені між сегментами, а і протилежні. Ця потреба актуальна і в силу того, що в українській політиці малопомітною і малоефективною є присутність надсегментних орієнтацій - державних і національних інтересів, єдиної національної ідентичності.

Національні інтереси є базисом, центром становлення національної, суверенної, демократичної держави. Узгодження інтересів різних сегментів суспільства – проблема загальноцивілізаційна (загальнонаціональна). Національні інтереси – це усвідомлені потреби держави, які визначаються економічними й геополітичними відносинами окремої держави в дану епоху, культурно-історичними традиціями, необхідністю забезпечення безпеки країни.

Серед безлічі національних інтересів можна виділити пріоритетні: забезпечення суверенітету держави; створення цілісної системи національної безпеки; безконфліктне входження країни в міжнародне співтовариство як рівноправної держави; створення стабільних умов для розвитку відносин із країнами, в яких вона має власні інтереси; охорона конституційного порядку; гарантування прав національних меншин, розвиток етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності громадян; подолання економічної кризи, забезпечення внутрішньополітичної стабільності громадського життя; розробка державної ідеології.

При визначенні пріоритетних національно-державних інтересів варто пам'ятати, що вони будуть виступати рушійною силою розвитку суспільства тоді, коли їх реалізація буде базуватись на загальнолюдських принципах гуманізму, толерантності й відкритості.

Принципами формування національної ідеї в Україні як багатоскладниковому (фрагментарному) суспільстві, з огляду на її державні інтереси, є:

- мультикультуралізм (як принцип культурної політики

полікультурного суспільства);

- принцип культурної демократії;

- заохочення культурної самосвідомості при відмові від

нав'язування самосвідомості, бажаної верхівці державної влади;

- збереження і розвиток мовного різноманіття;

- спрямованість культурної політики на розвиток творчості;

- орієнтація як на національні, так і на загальнолюдські

цінності;

- визнання пріоритету міжнародно-правових актів у сфері

культури.

Серед ідеологій, які існують у суспільстві, об'єктивно виражати загальнонаціональні інтереси може тільки ідеологія, яка за своїм характером є найбільш близькою до установок і очікувань більшості громадян певної держави.

З огляду на національні інтереси як базис самої ідеї, виділяють наступні шляхи формування сучасної загальнонаціональної ідеї:

- У сфері забезпечення суверенітету держави. Збереження й забезпечення суверенітету і єдності держави. Створення умов для поглиблення децентралізації влади з метою подальшої демократизації суспільства, зміцнення ролі регіонального й місцевого самоврядування.

- У сфері демократизації влади. Законодавче закріплення політичної реформи всіх галузей влади; реформування судової системи, правоохоронних органів; деполітизація державної служби.

- У міжнародній сфері. Забезпечення безконфліктного входження України у світові політичні й економічні організації. Створення умов для розвитку відносин з державами, у яких наша держава має власні економічні, політичні інтереси. Рішення проблем блоковості (позаблоковості) України.

- У сфері прав і свобод людини. Забезпечення принципу верховенства права. Визнання пріоритетними загальнолюдських цінностей. Забезпечення соціально-економічних, політичних, релігійних, мовних, етнічних, культурних прав людини й громадянина відповідно до міжнародних, європейських стандартів. Усіляке сприяння розвитку громадянського суспільства, формуванню української нації на основі інтеграції етнічних, релігійних, мовних, регіональних, політичних сегментів фрагментарного (багатоскладникового) суспільства.

- У духовній сфері. По-перше, формування загальнонаціональної ідеї, яка буде: спрямована на консолідацію нації; виражати сподівання населення всіх регіонів України; базуватися на загальнолюдських цінностях і принципі толерантності; найбільш близької до історичних традицій народів України. По-друге, формування національної свідомості як основи нової ідентичності, побудованої на загальнонаціональній ідеї, через освіту, виховання, міжкультурні комунікації, засоби масової інформації. По - третє, визнання на державному рівні загальнонаціональної ідентичності, заснованої на загальнолюдських демократичних цінностях, що виступають необхідною умовою закріплення цілісності держави.

Отже, регіональна розмаїтість, поляризація інтересів „Схід-Захід”,

невизначеність у конституційному полі проблеми корінних народів і мовних меншин, багатовекторність політичних і економічних орієнтирів, прояви подвійної ідентичності і інші фактори дають підставу вважати Україну багатоскладниковим (фрагментарним) суспільством.

З огляду на два основних типи, яких може набувати багатоскладникове суспільство паритетний і диспропорційний - для України бажаним є паритетний тип суспільства. Перехід до нього стане можливим тоді, коли будуть правильно обрані базові соціальні цінності, що є визначальними при формуванні національної ідеї.

Національна ідея виникає в переломні періоди життя суспільства. Вона, вказуючи на принципи особистого й громадського життя, однаково приваблива для абсолютної більшості населення країни, незалежно від національності і соціального статусу. Національна ідея згуртовує нації, мобілізуючи людські ресурси на виживання або творення й розвиток. Ця ідея, визначаючи стратегію розвитку держави, необхідна й для самоідентифікації громадянина. На міжнародній арені вона створює певний імідж країні. Усередині суспільства являє собою своєрідний договір про спільні наміри між громадянами й державою.

Основу національної ідеології громадянської (політичної, соціальної) нації становлять цінності загальнолюдського типу, тому що держава-нація ставить на перше місце громадянську, політичну, соціальну самосвідомість. Модель саме громадянської (політичної) нації може стати своєрідною онтологічною основою існування багатоскладникового (фрагментарного) українського суспільства.

* * *

У довідковій літературі з даної теми дивіться статті:

Политология. Словарь-справочник. – М., 2000. Ст.: «Идентичность», «Идентификация», «Самосознание национальное», «Безопасность национальная».

Библиотека словарей. Политология. / Погорелый Д.Е. и др. – М., 2008. Ст.: «Национальный интерес», «Идеология», «Постконфликтное построение мира», «Народ».

Социологическая энциклопедия. В 2-х т. – М., 2003. Ст.:«Национальный вопрос», «Национальные интересы», «Национальное движение», «Народ», «Национальная (этническая) самоидентификация», «Кризис идентичности».

Політологічний енциклопедичний словник. – К, 2004. Ст.: “Національна ідея”,„Національна самосвідомість”, „Національна політика України”, „Національни меншини України”, “Межетнічні відносини”, “Народ”.

 

 

Тема 17.