Виробничий і науково – технічний потенціал України

Виробничий і науковий потенціал – комплексна характеристика рівня розвитку науки, інженерного діла, техніки, можливостей і ресурсів, якими володіє суспільство для вирішення науково-технічних проблем.

Науково-технічний  потенціал   –  сукупність  усіх  засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів. Науково-технічний потенціал включає до себе:

– матеріально-технічну базу (наукові: організації, обладнання, лабораторії, експериментальні заводи та ін.);

– кадри наукової системи (учені, дослідники, конструктори, науково-

технічний персонал та ін.);

– інформаційні системи, які забезпечують постійне удосконалення наукових знань (здатні оперативно обробляти інформацію й подавати її споживачу);

– організаційно-управлінська підсистема – планування науково- дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), їх фінансування; структура управління НДДКР; організаційно-управлінська структура наукових підрозділів; методи управління НДДКР.

Виробничий потенціал – кількісний і якісний рівень основних засобів та  їх  розміщення  в регіоні. Частиною виробничого потенціалу господарства являються основні засоби, до яких належать засоби праці, що функціонують у сфері матеріального виробництва й багаторазового використання у виробництві матеріальних благ, при цьому вони зберігають свою натуральну форму, поступово зношуються і переносять свою вартість на вироблену продукцію частинами у вигляді амортизаційних відрахувань (табл. 4.6).

Кількісний та якісний рівні основних засобів і, передусім, їх активної частини – машин і обладнання – характеризують виробничий потенціал народного господарства. Виробничі фонди становлять 2/3 вартості усіх основних засобів і майже половину національного багатства. Одним з основних показників, що характеризують основні засоби, є виробнича потужність – здатність засобів праці виробляти максимальну кількість продукції.

Таблиця 4.6 - Основні засоби в економіці України [25]

	1990	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	20071
	млрд. крб.		млн. грн.
Основні  засоби (у фактичних цінах на кінець року)	474	10865152	828822	915477	964814	1026163	1141069	1276201	1568890		1969888
Індекси  основних засобів, відсотків
до 1990 року	100,0	107,5	110,6	113,4	114,6	118,4	123,4	128,0	134,3		140,1
до  попереднього року	103,1	99,0	101,0	102,4	101,1	103,3	104,2	103,7	104,9		104,3

1 Дані попередні.

Господарство України характеризується великим виробничим потенціалом. У структурі основних засобів майже 50% припадає на промисловість, 23,5% – на сільське господарство, 16% – на транспорт і зв’язок, 3,9% – на будівництво.

Науковий потенціал. У цілому науковий потенціал характеризується як сукупність ресурсів й можливостей сфери науки будь-якої системи (колективу, види  діяльності, міста  тощо), що  дає змогу при  наявних формах організації й управління ефективно вирішувати завдання господарства. Складовими  наукового  потенціалу являються  кадри, фінанси, матеріально-технічна база, інформаційне забезпечення. Найважливішим елементом наукового потенціалу є кадри.

Таблиця 4.7 - Наукові кадри  [25]

	1990	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Кількість працівників, які виконують наукові та науково-технічні роботи1	494,2	293,1	188,0	181,5	178,0	73,9	173,6	170,6	160,8	155,5
Кількість спеціалістів, які виконують наукові та науково-технічні роботи	313,1	179,8	120,8	113,3	107,4	104,8	106,6	105,5	100,2	96,8
з них мають науковий ступінь
доктора наук	3,2	4,1	4,1	4,0	4,0	4,0	4,1	4,2	4,3	4,4
кандидата наук	29,3	22,9	17,9	17,4	17,2	16,8	17,0	17,0	16,9	17,0
Кількість працівників, які виконують науково - технічні роботи                  за сумісництвом2	36,0	41,7	53,9	55,4	57,2	63,4	65,6	68,5	74,9	76,9
з них мають науковий ступінь
доктора наук	2,9	4,2	5,5	5,1	5,5	6,1	6,4	6,9	7,4	7,5
кандидата наук	21,1	18,6	23,3	19,4	20,6	22,8	23,6	25,7	29,2	30,1

1 З 2006 р. організації, які виконують лише науково-технічні послуги, звіт не складають.

2 З  2006 р.  включено усіх  науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів

Науковий потенціал, безперечно, впливає на розміщення насамперед наукомістких видів діяльності господарства й невиробничої сфери. У наукових  закладах широко досліджуються  продуктивні  сили  в  усіх регіонах країни.

Науково-дослідні заклади, що займаються фундаментальними дослідженнями, зосереджуються, як правило, у великих економічних й культурних центрах, а на периферії – їхні філії, відділення й лабораторії [19].