Населення України та трудові ресурси

 

Населення і трудовий потенціал України е складовими економічного потенціалу держави. Населення і трудовий потенціал — важливі елементи продуктивних сил.

Від населення значною мірою залежить формування міжрайонних функцій виробництва, потужність і структура потоку продукції, яка вивозиться за межі певної території, розвиток місцевого виробництва. Трудовий потенціал створює можливості для повнішого використання наявних природних ресурсів, сприяючи тим самим підвищенню рівня комплексного розвитку регіону. На території, добре забезпеченій робочою силою, розвивається виробництво з високою трудомісткістю продукції.

Демографічна ситуація

Чисельність населення, його динаміка та статевовікова структура є найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення. Важливий також показник природного приросту населення (табл. 4.3, рис. 4.1).

Таблиця 4.3 - Динаміка чисельності населення України, станом на 1 січня відповідного року [25]

 

За останні 80 років населення України збільшилося в 1,2 разу. Водночас мали місце величезні людські втрати внаслідок війн, політичних репресій, голодомору 30-х років. Результатом таких механічних втрат населення є його сучасна деформована вікова структура.

 

Рис. 4.1. Природний рух населення України, % [25]

 

Значне зниження народжуваності та зростання смертності населення зумовлені погіршенням умов його життя. Певну роль відіграє також складна екологічна ситуація, яка особливо загострилася після катастрофи на ЧАЕС. Усі регіони держави зазнали впливу радіоактивного забруднення, що підтверджується різким зростанням смертності після 1986 р. Найвищою вона є серед осіб старших вікових груп. Зросла смертність серед чоловіків віком понад 40, серед жінок — понад 50 років. Основні причини смертності — хвороби серцево-судинної системи, новоутворення, нещасні випадки, отруєння, травми та ін.

Досить висока в Україні смертність дітей у віці до року. Величина коефіцієнта народжуваності залежить від багатьох названих вище чинників, проте найістотнішим є висока задіяність жінок у суспільному житті. Окремо слід виокремити показники шлюбності та розлучень, питання формування сім'ї. В Україні кількість зареєстрованих шлюбів постійно зменшується. Водночас незначною мірою зменшилась кількість зареєстрованих розлучень.

Сучасні процеси формування сім'ї в Україні мають такі особливості: тенденція до збільшення кількості ранніх шлюбів і високі показники розлучень; практично не реалізується спрямованість сімей на народження 2—3 дітей; малозабезпечені сім'ї відкладають народження першої дитини. Внаслідок цього для України характерна в середньому така сімейна структура: батько, мати, 1,1 дитини.

Ще однією суттєвою причиною скорочення кількості населення є висока смертність чоловічого населення у працездатному віці, в основному з неприродних причин (т. зв. "слов'янський синдром").

Низькі показники народжуваності та зростання смертності свідчать про несприятливу демографічну ситуацію практично на всій території України, крім Закарпатської (природний приріст у 2009 р. — +2,1 %о), Рівненської (+1,8 %о), Волинської (+0,7 %о) областей. Найгірша вона у північних і східних областях (Чернігівська, Сумська, Луганська, Полтавська та ін.), де найнижчі показники природного руху населення.

Демографічна ситуація в Україні характеризується також і показником середньої тривалості життя, тобто кількістю років, яку в середньому належить прожити окремому поколінню народжених, якщо припустити, що впродовж життя цього покоління рівень смертності в окремих вікових групах буде такий, як зараз — до 68,0 років, причому чоловіків — 62,2, жінок — 74,0 роки. За цим показником Україна посідає 52-ге місце в світі. Середній вік жителя України — 37 років.

Зниження природного приросту населення спричинює деформацію його вікової структури, зниження природного приросту економічно активного населення. Старіння населення призводить до збільшення демографічного навантаження на працездатних, до певних труднощів у формуванні трудоресурсного потенціалу та забезпеченні господарства робочою силою, є одним із найтривожніших симптомів погіршення демографічних умов його відтворення.

Наведені відомості про демографічну ситуацію в країні необхідні для вивчення процесів відтворення робочої сили, визначення її кількісної та якісної структури.

Показники народжуваності та смертності помітно відрізняються в різних областях України. За цим критерієм їх можна поділити на три групи:

— області Західноукраїнського регіону, в яких дещо більша народжуваність і дещо менша смертність населення, ніж у середньому по Україні;

— області Південного регіону з вищими за середньоукраїнські показниками народжуваності та смертності;

— області Східного регіону з нижчими за середньоукраїнські показниками народжуваності та вищими показниками смертності.

Міграція населення

Окрім природного руху населення одним із важливих чинників, які зумовлюють зміну чисельності населення країни та впливають на його перерозподіл по регіонах та населених пунктах, є механічне переміщення людей, або міграція. Міграція — це переміщення людей зі зміною місця проживання. Міграції можуть бути постійними або сезонними, залежно від термінів міграції. Залежно від форм переміщення можуть бути добровільними чи примусовими, залежно від форм організації— організованими або стихійними.

Внаслідок неврегульованості відносин України з більшістю країн у сфері трудової міграції наша держава стає джерелом нелегальних працівників-мігрантів. Виїжджаючи за кордон у туристичні подорожі, багато людей залишаються там на роботу (на невизначений період часу). Найбільше таких мігрантів у Італії, Португалії, Греції, Чехії, Іспанії, Великій Британії, Кіпрі, Ізраїлі, США, Німеччині, Польщі. Серед країн СНД українських працівників-мігрантів найбільше в Росії, щодо інших країн СНД, то обсяги міграції не тільки не зростають, а навпаки скорочуються. За неофіційними даними, за кордоном перебуває близько 2 млн українців (8—10 % працездатного населення держави).

Наведені цифри ілюструють втрату молодою українською державою трудового потенціалу, що особливо важливо для розвитку її економіки.

Скорочення діяльності, зменшення потужності, ліквідація та перепрофілювання багатьох підприємств і установ, де були зайняті "маятникові мігранти", а також зменшення кількості рейсів автобусів та приміських поїздів, подорожчання транспортних послуг та інші причини зумовили різке скорочення кількості таких мігрантів. Багато з них стали безробітними, дехто знайшов собі роботу за місцем проживання або включився в сезонні міграції за межі області чи держави.

Рівень життя населення

Статистичні органи поки що не публікують узагальнених показників рівня життя людей за областями та економічними районами, тому виникає потреба в порівнянні господарського розвитку цих регіонів. Для цього використовують систему загальноекономічних показників, які характеризують рівні регіонального господарського розвитку. Ця система дає змогу ранжиру вати області та райони за рівнем економічного розвитку, виявляти причини відставання окремих регіонів. Такими показниками є:

— розподіл національного багатства, виробленого сукупного суспільного продукту та національного доходу за регіонами;

— розвиток основних галузей матеріального виробництва промисловості, сільського господарства і транспорту;

— використання робочої сили.

Рівень життя характеризується також низкою синтетичних показників, до яких належать: фонд споживання у використовуваному національному доході, реальні доходи населення, номінальна заробітна плата робітників і службовців, реальна заробітна плата робітників і службовців, доходи селян від особистого господарства, суспільні фонди споживання, обсяг роздрібного товарообороту.

Для визначення тенденції рівня життя порівнюють величину й динаміку споживання продуктів харчування та непродовольчих товарів, житлових і комунально-побутових послуг, а також послуг транспорту, зв'язку, соціально-культурної сфери, умов відпочинку та праці тощо.

Міжнародна статистика розраховує показник життєвого рівня за валовим внутрішнім продуктом (ВВП) або валовим національним продуктом (ВНП) на одну особу. За цим показником Україна значно відставала від розвинених країн ще до проведення реформ.

Найвідчутнішими наслідками зниження реальних доходів і платоспроможного попиту населення є зниження обсягів споживання продуктів харчування, погіршення його структури, якості та асортименту, що призводить до скорочення тривалості життя населення.

Падіння індексу людського розвитку було зумовлене, крім зростання бідності, зниженням рівня освіти, несприятливою екологічною ситуацією, погіршенням стану здоров'я та скороченням тривалості життя населення. За останні роки зниження людського потенціалу держави зумовило від'ємний приріст населення та відплив висококваліфікованих спеціалістів.