Подальші проблеми країни Дорі будуть зв’язані вже з посиленням русів.

Гунська імперія.

Цікаво, що саме у ІІ ст. (нагадуємо, що готи – потомки кіммерійців – вирушили на пошуки «Великої Свитьод» у 155 році) зриваються з місця й започатковують всесвітньовідомий феномен Великого переселення народів степовики-тюрки з Алтаю. Разом з ними звідти вийшла й їхня культура, що підтверджується археологічно (отже, переселялися практично всі). І все це, включаючи й письмена з Алтаю, з’явиться в Європі в ІV ст. Відомо, що в 372 році гунський хан Баламар перейшов Дон і ввійшов у степи Європи. Споруди в тій «глибинній Азії» викладені з таких же цеглин, як і городища на Нижньому Дону; в Аксаї, зокрема, – ціле підземне місто V – VІ ст. З цеглин з такими ж «фірмовими» знаками, що й тут, зложена давньоболгарська столиця Преслава. В Болгарії виявлені наскальні малюнки, що немов би просто скопійовані з відомих алтайських. І то були далеко не випадкові збіги. Та й які тут можуть бути «випадковості», якщо, за нашою трактовкою, проти нащадків кіммерійців готів за право володіння тереном Прабатьківщини виступили одні з нащадків кайсаків (саків), тобто «царських скіфів» – гуни?

Поява в українських степах гунів, яких сучасники називали «Грозою трьох імперій», відкрило нову епоху в історії Європи, яку вчені називають «Великим переселенням народів». Так вони нарекли величезний міграційний рух германських, іранських, тюркських, а згодом і слов’янських народів, який з кінця ІV по VІІ ст. н.е. буде трясти всю Європу. Ключову роль у цих міграціях відіграли гуни, які збудили різномовне населення величезних просторів Євразії і спрямували його міграцію на захід – до кордонів Римської імперії.

Рим, колись наймогутніша держава Середземномор’я, а на той час – розтята у 395 році на дві частини й роздерта внутрішніми протиріччями, не в змозі був протистояти такому шаленому тиску зі Сходу. У кінцевому випадку цей тиск призвів до падіння в 476 році Риму й краху античної системи рабовласництва, на зміну якій прийшли феодальні відносини епохи Середньовіччя. Втім, це був кінець і всієї Античної цивілізації.

 Походження гунів і досі достеменно вченими не встановлене. Представлена в навчальній літературі (бо треба ж хоч щось представляти, так же?) версія про те, що вони походять від якогось «народу хунну», який постійно воював з Китаєм, а потім (чомусь, абсолютно незрозуміло, чому) кинув цю справу й понісся на захід рвати Римську імперію, яка йому нічого поганого не зробила, не витримує жодної критики. Степовики таких речей просто так не роблять, їх для цього треба просто унікально дошкульно роздратувати. Чим же міг так «дістати» степовиків Рим, щоб вони з такою шаленою жорстокістю накинулися на нього й знищили? Ніхто цього пояснити не може.

А ми можемо – це були готи з їхнім пошуком Прабатьківщини «Великої Свитьод» у Доно-Донецькому регіоні. Нащадки скіфів у Степу вже на цей час могли стати тюркомовними – синтезу степових культур не можна скидати з уваги, крім того, іранці стали зороастрійцями, а предки гунів трималися стародавньої релігії тенгріанства, яка й отримала велике розповсюдження серед степовиків. Саме тенгріанство, про яке на сьогодні вчені майже нічого не можуть виявити точно, й могло зберігати Ідею і Велику Мрію володіння Прабатьківщиною. А на володіння нею, як виявилося, висунули претензію нащадки давніх суперників і ворогів предків гунів – скіфів – готи з їх язичництвом, у якому звичайну людину, нехай і міфологічного прабатька Одіна було об’явлено Богом… Бог Небо, Бог Всевишній Тенгрі – Дух, а ніяка не людина, нехай і дуже шанована! Та порвати тих готів – нащадків уже одного разу переможених кіммерійців, ущент! Логіка простежується? Ще й яка. Релігійну війну давнини тут треба бачити перш за все.

Це вже потім, розгромивши готів на теренах України, спустошливим рейдом гуни пройшовши Північне Причорномор’я й опинившись на Балканах та в Галії, гуни виявили, що далі на захід простягає свої межі велика держава – Римська імперія, якій, між іншим, готи, що залишилися в Криму, почали служити (що тут же могло викликати ідею помсти). Цю державу не тільки виникло бажання пограбувати (бо потрібне було забезпечення своїх військ), у ній гуни виявили християнство як державну релігію. Що? Хтось об’явив Богом людину, нехай і дуже незвичайну? Бог Небо, Бог Всевишній Тенгрі – Дух, а ніяка не людина, якою б вона не була! Зруйнувати дощенту оплот такої цинічної наруги над Богом!

Ідучи в бій, тюрки кричали: «Елой!», прикликаючи Тенгрі (Елой – одне з імен Тенгрі, або Донара, або, правильніше Дон-Ора. А ось і Дон, до речі…). Ніхто з них Біблії, природно, не знав, тому нікому було звернути увагу на те, що Ісус Христос, будучи на Хресті, уже перед самою смертю, прикликаючи Бога-Отця, теж крикнув: «Елой! Для чого Ти мене покинув?». (Між іншим, саме тому мусульмани шанують Христа як одного з найвидатніших пророків, що Елой – це Аллах). Нічого цього гуни не знали та й навряд чи стали б розбиратися, тому й накинулися на Рим. А їхній найвидатніший полководець Аттіла (V ст.) після Каталаунської битви, яка ввійшла в історію під назвою «битва народів» (21 червня 451 р.), і в якій римляни ніякої перемоги (як дехто стверджує) не досягли, змусить папу Лева І вклонитися йому, піднявши над собою рівнобічний хрест. То був Хрест Тенгрі. Аттіла після цього відступив від Риму, а в скорому часі помер (і тут слід греків, дуже спритних в отрутах, є вельми виразним), тож Рим залишився незруйнованим.

Але те підняття папою над собою рівнобічного Хреста Тенгрі було найголовнішим в історії приниженням Риму. Що треба було зробити, щоб про це ніхто ніколи не дізнався? Зробити Аттілу найстрашнішим в історії «варваром і розбійником». І зробили (див. усі римські джерела на цю тему). Аттіла ж був чи не найпершим відомим в історії воїном Віри. Тільки він відстоював інтереси, за християнським розумінням, Бога-Отця, а римляни – Бога-Сина. І якщо Риму й слід когось винуватити у своїй погибелі, то тільки імператора Константина Великого – це він у 20-х рр. ІV ст. прирівняв Христа до Бога. Тож, напевне, не випадково, у 434 році Аттіла стояв перед стінами Константинополя, осадивши його. І пішов звідти тільки через воєнну необхідність та 1800 кг золота, які грекам довелося йому заплатити.