Розділ 5. Малі архітектурні форми

 

 

Малюнок інтер'єру

Інтер'єр - внутрішній простір архітектурної споруди або внутрішній вигляд будь-якого приміщення.

У навчальному завданні з малювання інтер'єру переслідується мета подальшого вдосконалення знань і навичок малювання, розвитку об'ємно-просторового мислення, закріплення та поглиблення знань з практичного застосування законів перспективи і світлотіні, розширення композиційних понять, розвитку почуття пропорції.

Малювання інтер'єру засноване на законах перспективного зображенняпростих геометричних обсягів, перш за все куба і близьких йому прямокутних форм. Будь-який інтер'єр, яким би він не був складним по конфігурації,  завжди наближений до цих обсягів, оскільки переважна більшість приміщень прямокутно в плані. Підлога, стеля, стіни є площина куба або паралелепіпеда, відмежовує замкнутий простір. Інтер'єр з округлою формою можна прийняти за циліндр або кулю. Практичне вміння зображати геометричні форми в перспективі багато в чому допоможе правильному зображенню інтер'єрів як з натури, так і по поданням.
Внутрішній лад простору інтер'єру має свої характерні особливості. Перш за все, це замкнутий внутрішній простір, який включає різні просторові плани і джерела освітлення, що створюють особливу світлову характеристику цього простору, а також різні за забарвленням і фактурі предмету, що становлять інтер'єр. Все це зайвий раз підтверджує специфіку та особливості малюнка інтер'єру як об'єкта архітектури. Разом з тим, через наявність різних предметів, відволікаючих сприйняття, побачити геометричність замкнутого простору (контури підлоги, стелі, стін) набагато важче.

 

У малюванні інтер'єру особливого значення набуває метод лінійно-конструктивної побудови зображення і знання закономірностей перспективи. Лінійно-конструктивний метод зображення і лінійна перспектива дозволяють чітко простежити за ходом побудови зображення предметів в малюнку. Малювання інтер'єру по своїй суті нічим не відрізняється від малювання предметних форм, тут також потрібна певна сума знань і навичок, необхідних у мистецтві малювання.

При зображенні інтер'єру з натури дуже важливо правильно вибрати точку зору (лінію горизонту). Від того, наскільки вдало обрана точка зору, залежить правильне композиційне рішення задачі малюнка в цілому. Кожен інтер'єр може бути розглянутий з різних точок зору, але тут важливо вибрати найбільш вигідну і виразну для малюючого групу елементів, що складають інтер'єр. Це може бути частина або все приміщення, взяте цілком. Вибір лінії горизонту може коливатися в значних межах. Вона або задається викладачем, або вибирається студентами самостійно, так, щоб погляд вільно охоплював об'єкт, що цікавить інтер'єр.

Перш ніж приступити до основного малюнку інтер'єру, необхідно попередньо виконати кілька ескізних варіантів малюнка з різних точок зору. На них зображуються йдуть в глибину основні лінії стін, підлоги, стелі, віконних і дверних прорізів. Потім, перевіривши і уточнивши перспективну побудову і загальні пропорції приміщення, намічають різні великі елементи інтер'єру в узагальненому вигляді. Одночасно виконуються ескізи, схеми малюнка і плани зображуваного приміщення. При цьому визначається точка зору, картинну площину і точку сходу (на малюнку), що дозволяє краще розібратися в складній перспективній побудові предметних форм і їх розташування в просторі інтер'єру. Попередні варіанти ескізів, виконані з різних точок зору, дадуть можливість вибору кращих композиційних рішень для основного малюнка.

Дотримуючись послідовності ускладнення завдань, перші навчальні завдання по малюнку інтер'єру слід починати з кутових (на малюнку) з включенням до них, подібно натюрморту, не більше двох-трьох великих побутових предметів. Такі об'єкти ставляться на підлозі біля стіни (або біля стін), в кутку, щоб створити інтер'єрне середовище. Сюди також можуть увійти такі елементи інтер'єру, як вікно, двері, виступи на стіні, опалювальні системи і т.п. У міру засвоєння, послідовно ускладнюючи завдання, студенти поступово переходять до малюнків складніших інтер'єрів.

Виробляючи правильне перспективне побудова зображення інтер'єру, дуже важливо строго дотримуватися пропорційних відносини частин і цілого (стін, підлоги, стелі з предметами, включеними в інтер'єр). Уточнюються плани розташування предметів, відстані між ними і їх об'ємні величини.
У перспективній побудові зображення простору інтер'єру, в окремих випадках можна застосовувати два горизонти, а отже, дві точки сходу. Це той випадок, коли необхідно показати фронтальну стінку (панно, рельєф, мозаїку і т.п.), більш масштабно, значимо (на малюнку).

Таким чином, вибравши найбільш вдалий варіант ескізу композиції інтер'єру, приступайте до малювання. При цьому формат паперу повинен бути обраний відповідно до масштабом рамки виконаного ескізу композиції. Для початку намічають основні лінії стін, підлоги стелі.

Перевіривши та уточнивши їх, намічають вікна, дверні отвори, балки, конструкції т.п. Тільки після цього переходять до малювання основних великих предметів, не відволікаючись на деталі. Побудувавши в малюнку основні предмети інтер'єру, перевіривши їх, слід перейти до уточнення деталей і нанесення легкої світлотіні. Переходячи до світлотіньової опрацювання форм, одночасно виявляють їх просторову глибину. Для цього необхідно зіставлення ступеня опрацьованості переднього і далеких планів, що сприяє правильній передачі перспективних скорочень і повітряної перспективи. Більш чітко опрацьовують деталі переднього плану. Деталі далекого плану опрацьовують м'якше і кілька узагальнюють. При малюванні інтер'єру можуть бути використані різні образотворчі матеріали, починаючи від простих олівців, тонованого і простого паперу до вугілля, соусу, сангіна, туші, і багатьох інших матеріалів.

Малюнок екстер'єру

В образотворчому мистецтві під екстер'єром розуміється зовнішній вигляд архітектурних споруд та їх комплексів у навколишньому середовищі. Основна мета навчального завдання по зображенню екстер'єру полягає в закріпленні і розвитку образотворчих навичок малювання різних архітектурних об'єктів і споруд в навколишньому просторовому середовищі.
Рисунок архітектурного середовища вимагає від студентів знання основних принципів реалістичного зображення та вміння застосовувати їх на практиці.
Малювання екстер'єру - захоплююче і корисне заняття не тільки для художників, але, особливо, для архітекторів, необхідне для професійної діяльності при вдосконаленні навичок вільного малювання. Такі малюнки дають можливість працювати ширше, віртуозно володіти різними образотворчими засобами, головне, дуже корисні при накопиченні робочих матеріалів для творчої роботи.

Малювання архітектури вимагає не тільки хороших знань законів перспективи і технічних прийомів зображення, а й вміння вибирати найбільш виразну точку зору, яка б відповідала поставленій задачі. Правильний вибір точки зору означає не тільки місце, але і висоту горизонту щодо зображуваного об'єкта і сприяє вдалому вирішенню композиційних завдань. Так, наприклад, при низькому горизонті зображуваний об'єкт викликає враження грандіозності і величності. При високому горизонті це враження зникає, тому його частіше використовують при малюванні невеликих споруд. Вибір точки зору має на увазі і вибір відстані до об'єкта. Близьку відстань дає стрімкі перспективні спотворення, а велику відстань передбачає помірне скорочення. У зв'язку з цим при зображенні простору в малюнку екстер'єру та інтер'єру можливе застосування двох горизонтів і двох точок сходу (на малюнку).

Побудова зображень міських ансамблів виробляють по тим же правилам і законам перспективи, що і малюнків геометричних тіл, інтер'єрів та інших складних форм в просторі. Згідно з цими законами, визначається взаємозв'язок просторових планів з горизонтом і точкою сходу і предметами, що знаходяться в просторі.

 

 

На відміну від малювання інтер'єру, екстер'єрні малюнки дозволяють вільніше і ширше вирішувати просторове середовище в картиною площиною, отже, виникає необхідність у передачі повітряної перспективи. Повітряною перспективою називають ілюзію простору глибини, коли предмети, у міру віддалення від малюючого, змінюються не тільки в розмірах, але і за колірною і тонової контрастності, тобто вони стають все менш контрастними, як за кольором, так і по тону.

І навпаки, чим ближче знаходяться предмети до малюючого, тим яскравіше колірні і тонові контрасти, а заодно збільшуються й розміри.
Через просторової характеристики даного об'єкта (не кажучи про зміну освітлення) всі предмети оточення, в тому числі і рухаються в просторі, на відміну від предметів в інтер'єрі, будуть сприйматися як силует.
У навчальному завданні з малювання екстер'єру повинні бути малюнки як тривалого характеру, так і селяни-контурні замальовки з наступним легким тональним опрацюванням, що мають самостійне значення. Характер цих малюнків буде залежати як від використовуваного матеріалу, так і від поставлених завдань. У малюнку екстер'єру важливе значення має вибір формату паперу. Тут необхідно виходити з характеру зображуваного об'єкта, його зовнішнього вигляду і завдань, поставлених перед студентами. Формат паперу рекомендується урізноманітнити, хоча в навчальному процесі це не завжди вітається, але тим не менш буває необхідно для вирішення композиційного завдання. При цьому не слід брати розміри більше половини аркуша ватману. Для малюнка може бути використана різна по тону і кольору папір, тобто тонований папір з незначним кольоровим коливанням холодного або теплого тонів. Бажано, щоб колір, тон, фактура паперу відповідали характеру і способу зображуваних об'єктів. Це ж стосується вибору малювальних матеріалів (олівець, туш, перо, сангіна, пастель, соус, вугілля, крейда, палички тощо).

У малюванні екстер'єру важливе місце приділяється підготовчій роботі над ескізом, коли уважно вивчається конструктивно-мистецька структура споруди, її місце і зв'язок з навколишнім середовищем. Це необхідно для того, щоб краще розібратися в розташуванні різних предметів навколишнього простору, а також для визначення композиційного положення даного об'єкта. Для вдосконалення навичок у малюванні інтер'єру дуже корисно виконувати замальовки і збіглі начерки архітектурних об'єктів і їх просторового середовища з натури. Надзвичайно важливим і необхідним вправою для студентів є малювання об'єктів і просторового середовища по пямяті  і за поданням.

 Висновки

Навчальний посібник з дисципліни "Малюнок і живопис" повин­ен забезпечити фахову підготовку студентів, а також розвивати творчу особистість, в якій поєднуються риси художника, інженера, архітек­тора, дизайнера. Курс лекцій надає базові знання, необхідні для творчої роботи дизайнера, розвиває естетичний смак, виховує культуру бачення, об'ємно-просторове мислення. Все це формує образотворчу майстерність.

В навчальному посібнику передбачається вирішення комплексних завдань, пов'язаних з оволодінням студентами малюнком та живопи­сом, технологічним процесом відтворення зображення, створення власної творчої мови при стилізації зображення.

Малюнок з натури геометричних тіл має на меті формування тривимірності простору та конструктивно-об'ємного розуміння пред­метів. Тренування в моделюванні різних форм і предметів, рослинних, побутових та людини сприяє удосконаленню технік графіки і акварелі. Малювання за уявою розвиває уміння аналізувати архітектурні і природні форми.

Частина лекцій передбачених для самостійного вивчення студентами. Це вивчення повинно реалізовуватись через самостійну роботу студентів, опрацювання матеріалів, самостійне конспектування відповідного матеріалу та збір виконаних робіт протягом навчального року.

У результаті засвоєння матеріалу, студенти повинні оволодіти творчими підходами до основних проблем малюнку та живопису.

Даний навчальний посібник, розроблено згідно вимог і може бути використаним при підготовці викладача до заняття так і для самопідготовки студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

Література

1. Учебный рисунок в Академии художеств: Альбом/Под.ред. Б.С.Угарова; Авт.-сост. Д.А.Сафаралиева. — М.: Изобразительное искусство, 1990.

2. Тихонов СВ. Рисунок: Учебное пособие для вузов/С. В. Тихонов, В.Г.Демьянов, В.Б.Подрезков. — М.: Стройиздат, 1995.

3. Барщ А.О. Рисунок в средней художественной школе. — М.: Изд-во Академии художеств СССР, 1963.

4. Кулебакин Г.Н. Рисунок и основы композиции: Учебник для СПТУ/Под ред. Т.Л.Кильке. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Высшая школа, 1988.

5. Ростовцев Н.Н. Очерки по истории методов преподавания рисунка: Учебное пособие. — М.: Изобразительное искусство, 1983.

6. Шембель Л.Ф. Основы рисунка: Учебник для профессиональных учебных заведений. — М.: Высшая школа, 1994.

7. Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты: рисунок, живопись, композиция: Учебное пособие для студентов педагогических институтов по специальности 21.09 «Черчение, рисование и труд». ^— 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Просвещение, 1981.

8. Анисимов Н.Н. Основы рисования: Учебное пособие для ву­зов. — М.: Стройиздат, 1974.

9. Максимов ОТ. Рисунок в профессии архитектора. — М.: Стройиздат, 1999

10. Н.Ли Основы учебного и академического рисунка. М.: 2011