Тема 6. Виробнича структура промислового підприємства. Типи виробництв

1. Виробнича структура машинобудівного підприємства.

2. Типи виробництв.

 

Література: 7, 10, 11, 13, 16.

1. Виробнича структура – це склад керованих підрозділів, які входять в дану виробничу ланку, а також характер їх взаємозв’язків. Виробнича структура об’єднання – це склад підприємств і організацій, які входять в нього. Виробнича структура підприємства – це склад цехів і служб. Виробнича структура цеху – це склад дільниць. Виробнича структура є досить розвинутою і містить безліч різноманітних цехів, служб, і господарств. На виробничу структуру впливають наступні фактори:

- особливості конструкції, яка випускається;

- масштаб виробництва, кількість і трудомісткість деталі;

- характер і рівень спеціалізації (виробнича програма);

- кооперування з іншими підприємствами.

Залежно від особливості конструкції машини і масштабів виробництва деякі цехи можуть бути одночасно основні і допоміжні. Наприклад, деревообробний цех може бути основним, якщо виготовляє деталі для основного виробу, або допоміжним, якщо виготовляє тару. Особливості конструкції впливають також на склад допоміжних цехів і їх внутрішню структуру. Якщо при виготовленні продукції використовується штампування деталі, то в інструментальному цеху організовують майстерню штампів. При великих масштабах виробництва виникає необхідність організації цілого штампувального цеху. Обсяг випуску продукції і трудомісткість її виготовлення впливають на розміри цехів, їх кількість і спеціалізацію. На великих м/б підприємствах можна зустріти декілька ливарних цехів, механічних і складальних цехів, існування яких є економічно виправданими. Виробничий профіль впливає на одноразову продукцію, яка виготовляється, сприяє кооперуванню з іншими підприємствами.

Виробнича структура змінюється під впливом НТП. Основний елемент виробничої структури підприємства є цех. ЦЕХ – це виробничий підрозділ підприємства, який виконує частину покладеного на нього виробничого процесу. Цехи здійснюють свою діяльність на основі внутрігосподарського розрахунку. Структурною одиницею цеху (дільниці) є робочі місця. Робочим місцем називають частину виробничої площі, оснащену й обладнану технікою: засобами, пристроями, відповідно до характеру робіт, які на ній виконуються і закріплену за нею виконання цих робіт.

Основні цехи спеціалізуються по трьох напрямках:

1) на виконання однорідних технологічних операцій (по технологічній ознаці),

2) на виготовлення конструктивно подібних або однорідних деталей, або частин машини з використанням різних технологій (по предметних ознаках),

3) на випуску обмеженої номенклатури заготовок або деталей з використанням однорідних технологічних ознак.

 До допоміжних відносять цехи, які забезпечують виробничий процес технічною оснасткою, енергією, здійснюють ремонт обладнання і виготовляють допоміжні пристрої. На деяких підприємствах існують експериментальні цехи, де виготовляють і випробовують нову продукцію. Такі цехи знаходяться, як правило, на території підприємства серійного виробництва.

До складу м/б підприємства входять також обслуговуючі господарства. Основні і допоміжні цехи мають у своєму складі майстерні або дільниці, за кожною з яких закріплене виконання певної частини операції. При великих обсягах виробництва така дільниця може перерости у виробничий цех.

  Великий вплив на структуру м/б підприємства має рівень його спеціалізації. Під спеціалізацією розуміють зосередження на м/б підприємстві випуску однорідної та однотипної продукції. Залежно від характеру і рівня спеціалізації підприємство може мати різний склад і види основних і допоміжних цехів.

 

2. Тип виробництва характеризується особливістю організації і технологічним рівнем виробництва. Залежить від спеціалізації, складності і стійкості номенклатури деталей, що виготовляються, а також масштабів створення випуску продукції.

Існують три основні типи виробництва: одиничне, серійне, масове.

Тип виробництва залежить від ряду факторів:

1) рівня спеціалізації, який тісно пов’язаний з масштабами виробництва,

2) стійкість номенклатури. Чим рідше змінюється номенклатура, тим більше можливостей організувати масове виробництво.

3) Хід виробничого процесу. Включає в себе спеціалізацію робочих місць, склад робітників по професіях, систему управління циклом.

4) Завантаженість робочих місць. При масовому виробництві робочі місця постійно завантажені і за ними закріплений один вид продукції. При серійному виробництві за кожним робочим місцем закріплена обробка кількох видів деталей. Необхідно додавати час на переналагодження обладнання. При одиничному типі виробництва за робочим місцем виконання окремих операцій не закріплюється, воно завантажується різними операціями.

5) Характер управління виробництвом. Чим стійкіша конструкція виробу, тим рідше змінюється технологічний процес, використовуються одні і ті ж матеріали, а як наслідок – постачальники. Рідше переглядається програма випуску виробів. Управління набуває більш стандартного характеру, створюються умови для централізації.

6) Рівень і структура собівартості. Чим ближче виробництво до масового, тим нижча собівартість продукції.

Одиничний тип виробництва. Особливості:

1. Велика різноманітність продукції, яка виготовляється. Значна кількість продукції випускається по одноразовому замовленню.

2. Технологічна спеціалізація робочих місць. Неможливість постійного закріплення деталей і операцій за робочими місцями.

3. Застосування універсального обладнання і приспосіблення.

4. Велика питома вага ручних складальних операцій.

5. Необхідність великої кількості висококваліфікованих робітників.

6. Велика тривалість виробничого процесу.

7. Децентралізація оперативного керівництва виробництвом.

 

Серійний тип виробництва. Особливості:

1. Постійна досить висока номенклатура продукції, яка випускається у великій кількості.

2. Спеціалізація робочих місць на виконання кількох постійно закріплених за ним операцій.

3. Випуск деталей партіями і обробка деталей серіями в певному, встановленому раніше порядку.

4. Використання поряд з універсальним спеціалізованим і спеціальним обладнанням інструментів і приспосіблення.

5. Зменшення питомої ваги ручних робіт в загальній трудомісткості виготовлених деталей.

6. Використання на основних виробничих роботах праці робітників середньої кваліфікації.

7. Відносне зниження тривалості виробничого циклу.

8. Децентралізація оперативного керівництва виробництвом.

Залежно від масштабів виробництва і різноманітної номенклатури серійне виробництво поділяється на: дрібносерійне, середньосерійне, крупносерійне.

Дрібносерійне виробництво організовується для випуску продукції, яка необхідна н/г в невеликих кількостях. Методи роботи підприємств такого типу подібні до одиничного виробництва.

Крупносерійне виробництво. Характеризується випуском порівняно вузької номенклатури виробів, які виготовляються в значній кількості, але недостатній для організації масового виробництва. Методи організації виробництва на таких підприємствах подібні до масового виробництва.

Середньосерійне виробництво є проміжним і володіє характеристиками як дрібно-, так і крупно серійного виробництва.

Віднесення одних чи інших виробництв до певного класу залежить від кількості операцій, які виконуються на одному робочому місці.

Об’єктивним показником для віднесення серійного виробництва до тієї або іншої групи може служити коефіцієнт серійності.

Масовий тип виробництва. Характеристика:

1) постійний випуск великої кількості продукції з обмеженою номенклатурою,

2) спеціалізація робочих місць на виконання операцій,

3) висока питома вага спеціалізованого обладнання і оснастки,

4) високий рівень механізації і автоматизації процесів, різне скорочення ручних робіт,

5) використання праці робітників, спеціалізація на виконання обмеженої кількості робіт робітників низької кваліфікації,

6) скорочення тривалості виробничого процесу,

7) централізація функцій управління, зокрема оперативного планування виробництва.