Перелік питань для підсумкового контролю

1. Предмет, завдання та методи історії економіки та економічної думки.

2. Періодизація історичного розвитку господарських систем.

3. Місце історії економіки та економічної думки в системі наук.

4. Зародження та еволюція досліджень з історії економіки та економічної думки.

5. Періодизація та основні риси господарства первісного суспільства.

6. Погляди М. Зібера на общинну організацію первісного суспільства.

7. Господарство та соціально-економічні відносини у країнах Стародавнього Сходу.

8. Особливості господарського розвитку Стародавніх Греції та Риму.

9. Господарська діяльність в первісній історії України.

10. Зародження економічної думки в країнах Стародавнього Сходу.

11. Економічна думка Стародавньої Греції.

12. Особливості економічної думки Стародавнього Риму.

13. Криза рабовласницької системи господарства та причини загибелі античного світу.

14. Основні риси феодального господарства. Види рентних відносин.

15. Середньовічне місто та торгівля.

16. Економічні пам’ятки Франкської держави.

17. Господарство Київської Русі.

18. Пам’ятки економічної думки Київської Русі.

19. Каноністи і Тома Аквінський.

20. Економічні ідеї раннього християнства.

21. Господарський розвиток українських земель під владою Польщі та Литви.

22. Фактори розпаду феодального господарства.

23. Історичні передумови виникнення та загальна характеристика меркантилізму.

24. Етапи розвитку меркантилізму.

25. Економічні погляди фізіократів.

26. Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях.

27. Промисловий переворот у Англії та Франції.

28. Промисловий переворот у Німеччині та США.

29. Зародження та історичні передумови виникнення класичної школи політичної економії.

30. Еволюція класичної школи політичної економії.

31. Основні ідеї історичного напрямку політичної економії.

32. Відображення економічних теорій в українській думці (економічна політика Б. Хмельницького та Петра І).

33. Економічні погляди Ф. Прокоповича відображення економічних теорій в українській думці.

34. Економічні погляди Г.Сковороди як відображення економічних теорій в українській думці.

35. Поширення ідей економічного лібералізму в українській економічній літературі (Т. Степанов).

36. Ідеї економічного лібералізму в українській економічній літературі (І. Вернадський).

37. Економічний лібералізм в українській економічній літературі (Д. Журавський, В. Каразін).

38. Структурні зміни в економіці провідних держав світу у ІІ пол. ХІХ– початок ХХ ст.

39. Виникнення та розвиток марксистської економічної теорії.

40. Маржинальний напрям економічної думки.

41. Основні школи маржиналізму: австрійська, кембриджська, американська, математична.

42. Економічне піднесення Німеччини та США.

43. Фактори економічного відставання Великобританії та Франції.

44. Реформи 1848 та 1861 рр. в Україні.

45. Промисловий переворот та формування банківської системи в Україні у ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.

46. Загальна характеристика української економічної думки пореформеного періоду (М. Драгоманов, С. Подолинський).

47. Київська психологічна школа.

48. Демократична економічна думка представників Галичини (М. Павлик, І. Франко).

49. Особливості економічного розвитку України на межі XIX—XX ст. Індустріалізація.

50. Столипінська аграрна реформа.

51. Кооперативний рух та ідеї кооперації у економічній думці.

52. Теорії цінності та економічної кон'юнктури М. Туган-Барановського.

53. Економіко-математичні дослідження Є. Слуцького.

54. Світова система господарства та її вплив на економіку провідних країн світу у І пол. ХХ ст.

55. Посилення державно-монополістичних тенденцій та їх відображення в теоріях імперіалізму(Р. Гільфердинг, К. Каутський, В. І. Ленін).

56. Неокласичні теорії монополістичної та ефективної конкуренції (Дж. В. Робінсон, Е. Чемберлін, Й. А. Шумпетер).

57. Причини та наслідки Першої світової війни.

58. Світова економічна криза 1929-1933 рр. “Новий курс” Ф.Д. Рузвельта.

59. Виникнення кейнсіанства та теоретична система Дж. Кейнса.

60. Поширення кейнсіанства у різних країнах.

61. Економічний розвиток європейських країн та США в період Другої світової війни та її вплив на структуру народного господарства.

62. Структурні зміни світового господарства у ІІ пол. ХХ ст. План Маршала. Бреттон-Вудська угода.

63. Утворення та розвиток ЄЕС.

64. Зародження інституціоналізму.

65. Теорії системної трансформації капіталізму.

66. Системи державних гарантій та реалізації прав іромадян. Утворення Організації Об'єднаних Націй (ООН) та Міжнародної організації праці (МОП).

67. Економічне зростання у післявоєнний період.

68. Неокейнсіанські та неокласичні теорії економічного зростання.

69. Антикризова політика у реформуванні окремих країн Західної Європи (голлізм у Франції).

70. Антикризова політика у реформуванні окремих країн Західної Європи (економічне диво “Німеччини”).

71. Розвиток світової економіки в останній третині ХХ – на початку ХХІ ст.

72. Особливості НТР кінця XX — початку XXI ст.

73. Особливості інституціонального напряму економічної думки (теорії трансакційних витрат та суспільного вибору).

74. Явище стагфляції. Програма подолання інфляції М. Фрідмена.

75. Актуалізація неокласики в економічній думці (економічні теорії пропозиції та раціональних очікувань).

76. Неоконсервативні реформи державного регулювання (“рейганоміка”, “тетчеризм”).

77. Основні етапи розвитку радянської господарської системи (1917-1991 рр.).

78. Пошуки моделі соціалістичної системи господарства (політика “воєнного комунізму”).

79. Пошуки моделі соціалістичної системи господарства (НЕП).

80. Становлення адміністративно-командної системи СРСР.

81. Спроби лібералізації адміністративно-командної системи господарства СРСР.

82. Застійні явища в радянській економіці у 70-х – першої половини 80-х рр..

83. Пошук шляхів реформування господарської системи СРСР у другій половині 80-х рр.

84. Проблеми реструктуризації господарського комплексу в Україні в 90-х р. ХХ ст.

85. Формування основ національної системи господарства в Україні на поч. 90-х р. ХХ ст.

86. Економічні перетворення в Україні другої половини 90-х ХХ ст. та їхні наслідки.

87. Грошова реформа 1996 року в Україні.

88. Фінансова криза 1998 року та її вплив на українську економіку.

89. Основні напрямки теоретичних розробок українських економістів.

90. Перспективні напрямки господарського розвитку України.

Список рекомендованої літератури

Основна:

1. Злупко С. М. Економічна історія України: навч. посіб. / С.М. Злупко. - К.: Знання, 2006. - 367 с.

2. Історія економіки та економічної думки: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / [С.В. Степаненко, В.М. Фещенко, С.Н. Антонюк та ін.]; за ред. С.В. Степаненка. – К.: КНЕУ, 2008. – 248 с.

3. Історія економічних вчень: підруч. / [Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко, А.М.Поручник та ін.]; за ред. Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко. - К.: КНЕУ, 2001. – 564 с.

4. Історія економічних учень:У 2-х ч.: підруч. / [В.Д. Базилевич, П.М. Леоненко, Н.І. Гражевська та ін.]; за ред. В.Д. Базилевича. – 3-тє вид., випр. і доп. – Київ: Знання, 2006. – 1157 с.

5. Ковальчук В.М. Історія економіки та економічної думки: навч. посіб. / В.М. Ковальчук, М.В. Лазарович, М.І. Сарай. – К.: Знання, 2008. – 647 с.

6. Лановик Б.Д. Економічна історія: курс лекцій / Б.Д. Лановик, М.В. Лазарович. – К.: В-во «Вікар», 2006.– 405 с.

7. Лановик Б.Д. Економічна історія України і світу: підруч. / Б.Д. Лановик, З.М. Матисякевич, Р.М. Матейко. – К.: Знання, 2006. – 495 с.

8. Леоненко П.М. Історія економічних учень: підруч. / П.М. Леоненко, П.І.Юхименко. – К.: В-во «Знання», 2008. – 639 с.

9. Лісовицький В.М. Історія економічних вчень: навч. посіб. / В.М. Лісовицький. – Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – 220с.

10. Проскурин П.В. Історія економіки та економічних вчень. Нариси економічної історії індустріальної цивілізації: навч. посіб / П.В. Проскурин. – К.: КНЕУ, 2005. – 372 с.

11. Юхименко П.І. Економічна історія: навч. посіб. / П.І. Юхименко. – К.: Вікар, 2004. – 341 с.

Додаткова:

12. Білоконенко О.В. Історія економічних вчень: конспект лекцій. / О.В. Білоконенко. – Київ: КНЕУ, 2001. – 96 с.

13. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі / М. Блауг. – К.: Основи, 2001. – 670 с.

14. Боєв Ю.О. Економічна історія: підруч. / Ю.О. Боєв, С.Ю. Боєва. – К.: Вища школа, 2004. – 174 с.

15. Болотіна Є.В. Економічна історія: навч. посіб. / Є.В. Болотіна. – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 120 с.

16. Дранович М.П. Історія економічних учень: навч. посіб. / М.П. Дранович. – Чернівці: БДФА, 2008.– 144 с.

17. Злупко С. Історія економічної теорії: підруч. / С. Злупко. – 2-е вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2005. – 719 с.

18. Ковальчук В.М. Історія світової та української економічної думки: підруч. / В.М. Ковальчук, М.І. Сарай. – Тернопіль: В-во «Астон», 2004. – 415 с.

19. Ковальчук В. Ретроспектива світової економічної думки: підруч. / В.М. Ковальчук, М.І. Сарай. – Тернопіль: В-во «Наші книги», 2006. – 542 с.

20. Корнійчук Л.Я. Історія економічної думки в Україні: навч. посіб. / Л.Я. Корнійчук. – К.: КНЕУ, 2005. – 431 с.

21. Ларіонова Л.Д. Українська гривня: історія та сьогодення / Л.Д. Ларіонова, З.О. Зразюк // Фінанси України. - 2001.- № 8.– С. 50-54.

22. Леоненко П.М. Економічна історія: підручник / П.М. Леоненко. - К.: «Вища школа», 2005. - 345с.

23. Майерсон Р. Равновесие по Нешу и история экономической науки / Р. Майерсон // Вопросы экономики. – 2010. - № 6. – С. 26-43.

24. Мазурок П.П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях: навч. посіб. / П.П. Мазурок. – К.: В-во «Знання», 2006.– 477 с.

25. Нагребецька І.О. Уряди незалежної України: короткий екскурс в історію / І.О. Нагребецька, Д.В. Качурка // Урядовий кур'єр. - 2010. - № 51 (19 бер.).– С. 4-11.

26. Ненахова О.А. Історія світової грошової системи та перспективи подолання фінансової кризи / О.А. Ненахова // Фінансовий ринок України. - 2009. - № 11. – С. 8-11.

27. Петращак О.О. Економічна історія: навч. посіб. / О.О. Петращак. – Чернівці: БДФА, 2008. – 141 с.

28. Петриченко К.Л. Симон Петлюра і Данило Терпило (Зелений): історія взаємовідносин (1918-1919 роки) / К.Л. Петриченко // Українознавство. - 2009. - № 3. – С. 99-103.

29. Подольський А.Р. Формування моделей історичної пам'яті та сучасне суспільство (на прикладі спроб збереження пам'яті про історію Голокосту в Україні) / А.Р. Подольський // Історія. Філософія. Релігієзнавство. - 2009. -№1. – С. 52-57.

30. Реверчук С.К. Історія економічних вчень: тести і вправи: навч.посіб. / С.К. Реверчук. – Київ: КНЕУ, 2002. – 96 с.

31. Рябошлик В. В. Неоднорідна економіка (нові основи економічних знань) / В.В. Рябошлик // Економіст. – 2008. – № 9. – С. 71-74.

32. Солошенко О.М. Витоки української символіки. Державний прапор України: історія та сьогодення / О.М. Солошенко // Еволюція української державності: соціально-економічні, політичні, культурні аспекти: матер. Всеукр. конф., 9 квіт. 2009 р., Харків: ХІФ УДУФМТ, 2009. – С. 64-67.

33. Ущаповський Ю.П. Історія інституціоналізму: проблема пошуку витоків / Ю.П. Ущаповський // Економіка України. - 2010. - № 3.– С. 73-81.

34. Черкашина Н.К. Економічна історія: навч. посіб. / Н.К. Черкашина. – К.: «Центр учбової літератури», 2003. – 194 с.

35. Шаравара Т.В. Селянська реформа 1861 року в зарубіжній історіографії другої половини ХХ століття / Т.В.Шаравара // Українознавство. - 2009. - №3.– С. 88-91.

36. Шенаєв В.Г. Світові гроші: історія та перспективи / В.Г. Шенаєва // Журнал європейської економіки. - 2008. - №2. – С. 19-21.

37. Эрроу К. Развитие экономической теории с 1940 года: взгляд очевидца / К. Эрроу // Вопросы экономики. – 2010. - № 4. - С. 4-23.

Ресурси:

38. Бібліотека он-лайн Readbookz.com. Розділ «Історія економічних вчень». – Режим доступу: http://readbookz.com/

39. Михайленко, Р. В. Матеріалістичне розуміння історичних форм власності в ранній творчості К. Маркса [Електронний ресурс]: [стаття] / Р. В. Михайленко. - Електронні текстові дані (1 файл: 108 Кбайт). - [Київ, 2008]. - 10 с. - Назва з екрана. - Доступ: http://www.library.ntu-kpi.kiev.ua/system/files/Mihailenko_01.pdf

40. Омський портал-лабораторія електронної навчальної літератури. – Режим доступу: http://www.gaudeamus.omskcity.com/

41. Офіційний сайт Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua.

42. Офіційний сайт національної парламентської бібліотеки. – Режим доступу: www.alpha.rada.kiev.ua.

43. Офіційний сайт бібліотеки Львівської комерційної академії. – Режим доступу: www.dev.lac.lviv.ua/lib.

44. Офіційний сайт наукової бібліотеки ім. Максимовича. – Режим доступу: www.lib-gw.univ.kiev.ua.

45. Офіційний сайт наукової бібліотеки Донецького університету. – Режим доступу: www.library.dongu.donetsk.ua.

46. Офіційний сайт Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки. – Режим доступу: www.libr.dp.ua.

47. Офіційний сайт Львівської електронної бібліотеки ім. В. Стефаника. – Режим доступу: www.lsl.lviv.ua.

48. Офіційний сайт Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького. – Режим доступу: www.ognb.odessa.ua.

49. Офіційний сайт електронної бібліотеки. – Режим доступу: www.lib.com.ua

50. Портал «Бібліотека економіста». Рубрика «Історія економічних вчень». – Режим доступу: http://library.if.ua/

51. Союз образовательных сайтов. – Режим доступа: http://www.allbest.ru/union/

42. Студентська електронна бібліотека «Читалка». Електронні підручники он-лайн серії «Економіка та фінанси підприємств». – Режим доступу: http://chitalka.info/finansi.html

53. Экономико-правовая библиотека. – Режим доступа: http://www.vuzlib.net/

54. Электронная библиотека исторического факультета МГУ им. М.В. Ломоносова. – Режим доступа: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/index.html

55. «ZipSites.ru - Бесплатная электронная интернет-библиотека». Каталог «Общественные науки». Раздел «Экономика. Народное хозяйство. Экономические науки». – Режим доступа: http://zipsites.ru/

 

 

[1] Інститут – стійкий стереотип поведінки людей, а також обмежувальні рамками взаємодії («правилами гри»), які люди свідомо обирають і яких притримуються, завдяки виробленню механізму примусу (санкцій), з метою упорядкування взаємовідносин та мінімізації ризиків від опортунізму (шахрайства, нечесного поводження тощо). Бувають формальні (закони, контракти, офіційні правила) та неформальні (традиції, усні домовленості, звички) інститути.

[2] Кліометрика (кліо – муза історії) – нова гілка історико-економічної науки, що виникла на поч. 60-хроків ХХ століття і передбачає застосування економетрики в економічній історії – міждисциплінарний напрямок, що вивчає історію з використанням сучасних математичних методів обробки даних і їх аналізу. Засновники кліометрики Дуглас Норт та Роберт Фогель отримали Нобелівську премію з економіки у 1993 році за цикл робіт в області кліометрики.

[3] Основне твердження праксеології – людина діє. Під дією розуміється цілеспрямована поведінка, що відрізняє людину від об’єктів неживої природи. Унікальність людини полягає у тому, що вона керується не причинами, а цілями, тобто вона не пасивно реагує на навколишнє середовище, а постійно намагається змінити його, на її поведінку впливають події не тільки минулого, а й майбутнього. В природі закладена необхідність вибору – діючи, людина з необхідністю у кожний момент часу обирає до якої цілі їй прагнути, яку потребу задовольнити у першу чергу.

[4] Фритредерство - (англ. free trade - вільна торгівля), напрямок в економічній теорії і економічній політиці. На відміну від протекціонізму, засноване на принципах свободи торгівлі і невтручанні держави у приватнопідприємницьку діяльність. Виникло у Великобританії в останній третині 18 ст. у зв’язку із промисловим переворотом.

[5] Гегемонія - (від грецької hegemonia - верховодство, головування), керівництво, положення першості.

[6] Протекціонізм - економічна політика держави, яка має за мету захистити національний внутрішній ринок від іноземної конкуренції шляхом введення високих митних тарифів на ввезені (імпортовані) в країну товари, обмеження чи повної заборони ввезення окремих товарів та інші заходи.

[7] Софістика (грецьк. sophistike) - міркування, засноване на навмисному порушенні законів логіки. Софістика ґрунтується на неправильному виборі вихідних положень, на абсолютизації того чи іншого визначення, на змішуванні суттєвого з несуттєвим, на хибних доведеннях (так званих софізмах) тощо.

[8] Первісна дописемна культура з усними формами зв’язку і передачі інформації.

[9] З винайденням алфавіту людство вступило у механічну епоху, яка триває до сих пір. Згідно концепції Маклюена, «детонатором поширення технологій стало перо, а епіцентром цього процесу можна вважати винайдення друкарського верстату Гутенберга». З того часу розпочались процеси фрагментації суспільства і відчуження людини: друковане слово дозволило пізнавати світ індивідуально, оминаючи колективну свідомість общини. Більше того, книга стала першим продуктом масового виробництва.

[10] Письмово-друкована культура («галактика Гутенберга», за Маклюеном), що замінила природність і колективізм – індивідуалізмом. Важливими подіями в розвитку засобів комунікації стало винайдення телеграфу і ротаційної типографської машини (1847 р.), телефону (1870 р.), радіо (1895 р.), безпровідного телеграфу (1922 р.), телебачення (1930 р.). В 1946 році в Сент-Луїсі (США) створена радіотелефонна система, яку прийнято вважати родоначальницею мобільного зв’язку.

[11] Сучасний етап («глобальне село») відродив природне слуховізуальне багатомірне сприйняття світу і колективність, але на новій електронній основі через заміну письмово-друкованих способів спілкування радіотелевізійним і мережними ЗМІ. В 1971 році з’явилась перша мікросхема, а у 1981 році компанія ІВМ створила персональний комп’ютер. В 1984 році стало вперше застосовуватись супутникове телебачення (США). В решті-решт у 1986 році з’явився Інтернет.

[12] Цивілізація – це історично обумовлений склад суспільства, який характеризується певним способом праці, що відповідає суспільно-виробничій технології і певній матеріальній і духовній культурі; це особливі типи культури значних людських мас в епоху класових суспільств. Значний відбиток в історії людства по собі залишили єгипетська, грецька, римська, китайська, індійська цивілізації.

[13] Ядгаров Я. С. История экономических учений: Учебник для вузов / Яков Семенович Ядгаров. - 3-е издание. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 320 с. – С. 5-9. – [Електроннний ресурс] – Режим доступу: http://exsolver.narod.ru/Books/Econom/History2/index.html

[14] Хронологічно первісне суспільство збігається з кам’яним віком.

[15] Еволюційно до появи сучасного виду Homo sapiens чи-то неоантропу (40 тис. років тому – донині) існували передлюди, зокрема австралопітеки (4 – 1 млн. років тому), пітекантропи (1,5 – 100 тис. років тому), неандертальці чи-то палеоантропи (150-25 тис. років тому). Ранніми представниками неоантропів в Європі були кроманьйонці (40-10 тис років тому).

[16] Мова є регулятором людської поведінки та засобом формування суспільних відносин.

[17] Геометричні мікроліти – це маленькі ножеподібні пластини у формі трапецій, трикутників, ромбів. З них виготовляли надзвичайно гострі й міцні ножі, тесаки, наконечники списів, гарпуни тощо. Саме поширення геометричних мікролітів точно збігається з поширенням сільського господарства, - через те, що саме з гострих як бритва мікролітів виготовляли первісні серпи.

[18] Макроліти - великі кам’яні знаряддя, зокрема сокири.

[19] До перших податків відносять також жертвоприношення.

[20] Першими і найбільш відомими в історії міських поселень були міста Ієрихон (Іорданія), Чатал-Хююк (Туреччина). Місто-держава – самоврядне місто з прилеглою до нього територією.

[21] Поділ праці – це спеціалізація, диференціація трудової діяльності, що призводить до появи та існування різноманітних видів праці. Історично в розвитку людства сформувались такі суспільні поділи праці: 1) відокремлення скотарства від землеробства; 2) відокремлення ремісництва від землеробства; 3) відокремлення торгівлі від виробництва; 4) відокремлення сфери послуг від матеріального виробництва; 5) відокремлення інформаційної сфери із сфери матеріального і нематеріального виробництва. На думку сучасних вчених, наступним суспільним поділом праці буде відокремлення сфери наукової діяльності (відокремлення науки в окрему велику сферу людської діяльності).

[22] За однією з версій, скотарство походить із мисливства та, значну роль в цьому відіграли діти, які гралися з малятами диких тварин, годували їх і таким чином поступово приручили, перетворивши диких тварин на свійських.

[23] Найдавніше ремесло – гончарство, яке дозволило значно покращити приготування і збереження їжі: спочатку з’явилось гончарне горно (піч для обпалювання глиняних виробів), згодом – гончарний круг (4 тис. до н.е.). Наступним ремеслом, за хронологією, було ткацтво – виготовлення тканини з технічних культур на ручному ткацькому верстаті.

[24] Громада – це колектив із повною або частковою спільною власністю на засоби виробництва та узвичаєними формами самоуправління, основна господарська ланка первісного суспільства.

[25] Непряме оподаткування – система оподаткування, коли податковий тягар несуть особи (переважно споживачі), що безпосередньо не сплачують податки.

[26] Месопотамія (від грец. – межиріччя) – територія між річками Тигр і Євфрат (сучасний Ірак), де виникли і розвивались Шумерська, Аккадська, Вавилонська, Ассирійська, Хеттська цивілізації та ін.

[27] Іригація (зрошування) - підведення води на поля, що відчувають недостатньо вологи, для створення сільськогосподарським культурам оптимального водного режиму; вид меліорації. Для зрошування будують іригаційні системи. Зрошування сьогодні - необхідна умова розвитку бавовни, рису тощо.

[28] Деспотизм, також деспотія – необмежена монархія (влада короля), освячена релігією, відзначається повним свавіллям влади, безправ'ям підданих, централізована система управління економікою, примусом. «Класичним» виявом деспотії є східна, «азіатська» деспотія (від грец. despoteia - необмежена влада) - особлива форма монархії, що склалася на Стародавньому Сході, особливо у Єгипті у 3 тис. до н.е. Сутність деспотії полягала у тому, що очолював державу деспот, який, володіючи необмеженою владою, виконував такі функції: 1) являвся власником всіх земель; 2) на період ведення війни ставав верховним головнокомандуючим; 3) виконував функції жреця; 4) був верховним суддею; 5) був верховним збиральником всіх податків. Синонімічними термінами деспотизму є тиранія, абсолютизм, диктаторство, тоталітаризм, зміст яких несумісний із політичною свободою, конституційним правлінням та принципом верховенства права.

[29] Натуральний характер господарювання - виробництво продуктів лише для власного споживання, збувається не товар, а надлишок продукції, виготовленої для власних потреб. Товарний характер господарювання - виробництво товарів, кінцевою метою якого є отримання прибутку.

[30] Гроші – специфічний товар, який являється універсальним еквівалентом вартості інших товарів чи послуг.

[31] Колонізація – 1)внутрішня - заселення територій усередині країни, які до цього були малозаселені; 2)зовнішня – побудова поселень за межами своєї етнічної території; 3) загарбання якої-небудь країни або її частини, перетворення їх на колонії.

[32] Інтенсифікація – зростання обсягів виробництва за рахунок зростання продуктивності праці, ефективного

використання ресурсів, підвищення віддачі основних фондів.

[33] Двопілля – спосіб обробітку землі, коли щороку половина поля лишається під паром. Трипілля – поділ поля на три частини – під яру і озиму пшеницю і пар.

[34] Прибутковими культурами с/г в Стародавній Греції вважалась група так званої «середземноморської тріади» – маслини, виноград, злаки.

[35] Почали карбувати срібні (драхма) та пізніше мідні (лепта) монети, разом з цим зародилось лихварство та боргове рабство.

[36] Поліси – це окремі держави, центром кожної з яких є місто, оточене муром, та прилеглі землі.

[37] Автаркія (від грецьк. - самозабезпечення) – економічна політика, спрямована на господарське відособлення, створення економіки в межах окремого регіону, країни або групи країн, максимальне обмеження імпорту при одночасному стимулюванні експорту товарів і капіталів.

[38] Закони Драконта (Дракона), складені в 621 р. до н.е. були надзвичайно строгими, оскільки основною мірою покарання була смерть порушника (наприклад, крадіжка врожаю каралась убивством), через що є відомим вислів «драконівські міри». В сфері економіки закони Дракона були спрямовані на захист майнових прав більшості, до якої належав і він сам.

[39] Тимократія (грец. – сила, влада, ціна) – форма правління, при якій державна влада знаходиться в руках обмеженого кола багатих людей; є однією з форм олігархії.

[40] Рабами були переважно іноземці. Основні джерела рабства – війни, піратство, боргове рабство.

[41] Оскільки з часом рабовласницька система господарювання себе вичерпала, їй на зміну прийшла нова колонатна система економічних відносин. Римський колонат – форма виробничих відносин, при якій великий землевласник подрібнює землю на ділянки (парцели) і надає їх в оренду колонам, за що колон мав віддати частину виробленого продукту. Поступово колони прикріплювались до землі (тобто не мали права переміщуватись, щось на зразок рабів), а відтак сформувались протофеодальні відносини.

[42] Сінграфа – боргова розписка, складена у двох екземплярах, що підписувалися боржником та свідками угоди.

[43] Хірографа – боргове зобов’язання, що складалось від перших осіб і не вимагало свідків.

[44] Тріба (від лат. – поділ) – 1) різновид римських племен (на початку весь Рим об’єднували три племені – Рамни, Тиції, Луцери; 2) територіальний і виборчий округ, що мав один голос у трібутних коміціях (народних зібраннях, де відбувалося голосування із законодавчих питань, вибори трибуна). Так, якщо на початку існувало 24 тріби, то на виборах переважало те питання, за яке проголосувало 11 тріб.

[45] Згідно центуріатної реформи кожен клас виставляв певну кількість військових одиниць (центурій) і отримував таку ж саму кількість голосів у центуріатних коміціях (зібраннях римлян). Так, 1-й клас (майновий ценз не менше 100 тис. асів) виставляв 98 центурій, 2-й клас (ценз 75 тис. асів) - 22 центурії, 3-й клас (ценз 50 тис. асів) - 20 центурій, 4-й клас (ценз 25 тис. асів), - 22 центурії, 5-й клас (ценз 11 тис. асів) - 30 центурій, 6-й клас - пролетарі (бідняки, майно яких складає менше 10 тис. асів) виставляли 1 центурію і відповідно мали 1 голос в народному зібранні. Таким чином всього було 193 центурії і, якщо 1-й і 2-й класи з будь-якого питання голосували однаково, думка інших центурій не бралась до уваги.

[46] Структура «12 таблиць»: 1-3 таблиці (процесуальне право), 4 таблиця (сімейне право), 5 таблиця (спадкове право), 6 таблиця (зобов’язальне право), 7 таблиця (право сусідське), 8-9 таблиці (кримінальне право), 10 таблиця (похоронне право), 11-12 таблиця (різне).

[47] Колегіум - об’єднання ремісників за професіями.

[48] Боротьба імператорів за престол призвела до розколу Риму на дві імперії: Східну зі столицею в Константинополі і Західну, що в 476 р. н.е. перетворилась на окремі королівства, у межах яких зародились протофеодальні відносини.

[49] Поучение Птаххотепа: [Текст] / Перевод М.И. Соколовой (Москва, 2002–2007). - [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.egyptology.ru/reader.htm

[50] Поучение для Мерикара: [Текст] / Перевод М.И. Соколовой при участии А.А. Ильина-Томича и М.В.Панова (Москва, 2006–2007). - [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.egyptology.ru/reader.htm

[51] Речение Ипусера: [Текст] / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.agitclub.ru/museum/revolution1/spar/bunt04eg.htm

[52] Вважається, що частина лицьової сторони навмисно була вискоблена завойовниками Месопотамії – еламітами (воїнами Стародавнього Еламу – сучасний Іран), з метою відтиску на ній власного переможного надпису.

[53] Закони вавилонського царя Хаммурапі – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/hammurap.htm

[54] Редум і баїрум - воїни, що відбували службу у царя і які одержували за це земельну ділянку та інше майно у службове користування.

[55] Осьовий час – термін введений німецьким філософом Карлом Ясперсом для визначення періоду (800-200 років до н.е.) в історії розвитку людства, під час якого на зміну міфологічного світогляду прийшов раціоналістий. Відповідно, всі вчення цього періоду характеризуються раціоналізмом і прагненням людини переосмислити існуючі до цього норми, традиції та звичаї.

[56] Древнекитайская философия: В 2-х т. / перевод с древнекитайского Ян Хин-шун. - М.: «Мысль», 1972. – [Электронный ресурс]. – Способ доступа: http://www.lib.ru/POECHIN/lao1.txt

[57] «Хто піднявся на пальцях ніг – довго не устоїть; хто робить великі кроки – довго не ітиме; хто себе виставляє на світ – не блищить; хто себе вихваляє – не отримає славу; хто нападає – не досягне успіху; хто себе возвеличує – не стане старшим серед інших».

[58] Конфуций. Беседы и суждения: [Текст]/ [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://lunyu.ru/

[59] Істинне добро, високоморальна та високодуховна могутність, чесноти і мораль, дані Богом.

[60] Коли учень (Цзи-гун) запитав у Конфуція: «А що у випадку необхідності можна виключити з цього списку?». Учитель відповів: «Спершу зброю, потім їжу, а от без довіри управління не буде».

[61] Коли китайський вельможа запитав: «Що робити, якщо рік неврожайний і не вистачає податків для покриття витрат?», він отримав відповідь: «Знижуй податки з 2/10 до 1/10!». Тоді князь відповів, що йому і цих 2/10 частин (податків) не вистачає, на що отримав відповідь: «Як буде Вам не_вистачати, якщо буде вистачати народу? І як може Вас вистачати, коли не вистачає народу?».

[62] Мен-цзи: [Текст] / Под. ред. Л.Н. Меньшикова; перевод с китайского В.С. Колоколова. - СПб.: «Петербургское Востоковедение», 1999. –272 с. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://religa.narod.ru/confucius.htm

[63] Правителем стане той, кому вдасться отримати довіру у народу. Князями стають ті, хто отримає довіру у правителя, а чиновниками ті, що отримають довіру у князів. Коли правителі, князі, чиновники приводять людей до краю прірви, тоді стаються революції.

[64] На думку Мен-цзи, розподіл землі має відбуватися «колодязним» способом: середина – «спільна» земля, а решта, від центру, – на 8 рівних ділянок до кінця окружності. Землевпорядкування має здійснюватись таким чином: відміряти 900 му землі, з неї 100 му (1 му=6,15 а) – «спільна» земля, що обробляється всіма селянами, а належать службовцям (вищому чиновнику – 50 му, помічникам – по 25 му), решта (по 100 му) – належить 8-ми селянським сім’ям. Обробляти спершу треба «спільні» землі, бо без чиновників немає кому управляти селянами, а без селян – немає кому кормити чиновників.

[65] Спеціалізація – 1) поділ праці за її окремими видами та формами; 2) набуття спеціальних знань та навиків у визначеній сфері; 3) концентрування діяльності на відносно вузьких напрямках, окремих технологічних операціях та видах виготовленої продукції.

[66] Феоктистов В.Ф. Философские и общественно-политические взгляды Сюнь-цзы / В.Ф. Феоктисов. - М.: «Наука», 1976. - 292 с. -  [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://religa.narod.ru/confucius.htm

[67] «Якщо в управлінні державою застосовувати лише погрози, залякування і жорстокість, то «низи» будуть налякані, скритні і не насміляться відкрити правителю істинну картину речей (великі справі будуть запущені, а малі – загублені); якщо ж застосовувати тільки терпимість, поблажливість, великодушність і не присікти дурні вчинки, - то розмножаться підступні речі та заплутані справи».

[68] Коли у народу є достаток і надлишки, тоді його землі будуть родючими і їх легко буде обробляти, а врожайність збільшиться.

[69] Коли здіймаються непомірні податки («повні верхи і худі низи») – це призводить до внутрішнього розбою, яким користується ворог, отримуючи багатство країни, чим призводить до її загибелі, а сам стає могутнішим.

[70] Гуань Чжун був прибічником тотального контролю (впритул за контролем над протягами), державної допомоги бідним. Стояв на позиції абсолютизації царської влади (введення контролю над цінами та монополії на залізо і сіль

[71] Лі – правила, звички, обряди, традиції, ритуали.

[72] Складені ним проекти реформ і законів увійшли у трактат «Шан цзюнь шу» («Книга правителя області Шан»). – Спосіб доступу: www.sovmu.spbu.ru/main/proj/gutorov/shan.doc

[73] Розумна людина – здібна, цілісна і сильна людина, а коли народ сильніший за свою владу – держава слабка, коли влада сильніша за свій народ – армія могутня.

[74] Тверді ціни на хліб утворюються, коли держава закуповує хліб у врожайні роки і продає по незмінних цінах у голодні.

[75]Поточний дохід, за Каутільєю, - дохід, що поступає щодня.

[76] Минулий дохід, за Каутільєю, - дохід, що відноситься до попередніх років чи привнесений із іншої країни.

[77] Прийдешній дохід Каутільєю трактується як втрачене, забуте, конфісковане майно, пожертви, скарби, санкції, накладені на посадових осіб, побічний дохід, майно біженців та бунтарів.

[78] Доходи від витрат, за Каутільєю, - остатки, що залишилися від вкладень (наприклад, на подолання епідемії), 

[79] Постійні витрати – витрати, що здійснюються щодня. Цільові витрати – витрати, що здійснюються раз у місяць, рік.

[80] Ксенофонт. Домострой: [Текст]. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Article/ksen_dom.php

[81] Тимократія – влада воєначальників. Під їх керівництвом держава постійно у стані воєн. Війни – джерела збагачення. Багатство – влада. Тимократія перероджується в олігархію.

[82] Олігархія – влада кількох багатих. Багаті завжди пригнічують бідних, яких більшість, і які з часом захоплюють владу у свої руки. Олігархія перетворюється в демократію.

[83] Демократія – править більшість з метою забезпечення індивідуальної користі. Влада кожного веде до поступового розподілу на бідних і багатих, а втім, і народних повстань. Демократія перетворюється на тиранію.

[84] Тиранія – безконтрольна влада одного. Для утримання влади йому потрібна армія. Армія кормиться війною. Тиранія перетворюється в тимократію.

[85] Аристократія – влада знатних, що передається у спадок. Платон поділяв аристократію на два підвиди: монархія (якщо із знатних виділиться один) і республіка (якщо правити буде декілька аристократів).

[86] Політія – править більшість в інтересах загальної користі. Головна риса такого ладу – середина. Править середній клас, майно у всіх – середнього достатку, у поступках – помірність.

[87] Рентабельність рабської праці залежала від багатьох факторів. Вважав, що господар повинен слідкувати за тим, щоб раби були постійно зайняті виснажливою працею, - тоді вони будуть здоровішими і більш охоче будуть йти відпочивати після денної роботи. Вважав, що праця утримує раба від крадіжки, а тому рекомендував і в свята, і в дощ находити рабам роботу. Для контролю землеробських робіт кожному рабу назначались «уроки» («завдання») – кількісна міра обробленої землі, зібраного урожаю тощо. Для контролю над рабами пропонував обирати серед рабів наглядача, який би вів підрахунок «уроків», вирішував спори між рабами, карав рабів-порушників. Пропонував встановлювати і норми натурального жалування рабам (в т.ч. норму солі, одяг). Крім рабів бачив за доцільне наймати робітників за гроші чи частку врожаю. Велику увагу приділяв освіченості господаря (знання календарю землеробських робіт, агротехнічних прийомів.

[88] Катон загалом виступає за натуральне господарство, за те, щоб усі лишки продавати, за самозабезпечення («господарю приємніше продавати аніж купувати»).

[89] Агрикультура (від лат. землеробство) – сукупність заходів і прийомів, спрямованих на підвищення культури землеробства. Термін застарів.

[90] Васалітет - залежність нижчого феодала (васала) від феодала вищого рівня (сеньйора), або залежність селянина від феодала.