Вся територія Радянської України була звільнена від фашистських окупантів 8 жовтня 1944 року.

Майже чотирирічна Друга Світова війна принесла економіці Радянської України нелічені біди (тільки прямі збитки склали 285 млрд. руб. (в цінах 1941 р.):

1. Вбито 4,5 млн. чоловік і більш 2 млн. відіслано на каторжні роботи до Германії;

2. Майже повністю були виведені зі строю промислові підприємства, електростанції, шахти, залізниці, зокрема були перетворені на руїни:

- більш 16 тис. промислових підприємств,

- 1,3 тис. МТС та 422 тис. колгоспних і радгоспних господарських споруд,

- 200 тис. промислово-виробничих споруд;

3. Були зруйновані і спалені міста і села, а саме:

- 714 міст і селищ міського типу,

- більш 28 тис. сіл,

- 40% жилих будинків;

4. Знищено матеріально-технічну базу сільського господарства, в тому числі:

- вивезено з України в Германію 3,3 млн. коней, 7,6 млн. голів великої рогатої худоби, 7,3 млн. вівці і кіз, 6 млн. голів свійських птахів;

- зруйновано і пограбовано колгоспи і радгоспи, знищено фруктові сади і полезахисні лісонасадження.

Не дивлячись на те, що Радянська влада виділила УРСР на відновлення народного господарства 18 млрд. руб. (протягом 1943-1945 рр.), в 1943 році було відновлено і введено в дію 2376 промислових підприємств (24,5% від довоєнного рівня), в 1945 році обсяг промислового виробництва в УРСР становив 25 % від довоєнного. З усіх республік СРСР у звільнену УРСР надходили ешелони із заводським обладнанням, будматеріалами, сільськогосподарськими машинами, промисловими товарами і продовольством.

В кінці 1945 року сільське господарство УРСР володіло вже 55 % довоєнного парку тракторів, а посівна площа під зернові культури зросла на 1 млн. га і складала 80% від довоєнного рівня. В містах і селищах було відновлено і наново побудовано біля 8 млн. м² житла і житловий фонд міст і селищ України досяг 70% довоєнного рівня.

Основні риси економіки УРСР післявоєнного періоду (1946-1953 рр.):

- непропорційний розвиток народного господарства [444], зумовлений подальшим форсуванням продукції групи «А» (важкої промисловості і ВПК)[445] за рахунок пограбування села та стримуванням виробництва продукції групи «Б» (засоби споживання), необхідної для розвитку життєвого рівня населення України, наслідком чого став третій голодомор (1946-1948 рр.);

- впровадження колективізації та поспішної індустріалізації в приєднаних західноукраїнських землях [446];

- некваліфікований підхід до господарювання в УРСР – розміщення забруднюючих підприємств в курортних чи густозаселених зонах; розбудова промислових підприємств з неповним виробництвом готової продукції;

- проведення грошової реформи (16-29.12.1947 р.) з метою ліквідації інфляції, спричиненої надлишковою грошовою емісією під час війни; реформа відбувалась протягом тижня у формі деномінації з конфіскацією народних грошей. Так, нові купюри нееквівалентно обмінювались на старі у співвідношенні 1:10; депозити від 3-10 тис. рублів скорочувались на 1/3, а понад 10 тис. рублів – на 2/3. Зарплата і депозити до 3 тис. рублів не скорочувались. Одночасно з грошовою реформою було відмінено карткову систему та знижено ціни на продовольчі і промислові товари;

- план перебудови природи та Великі будівництва комунізму (1848 р.) – широкомасштабні лісозахисні посадки, впровадження травосійного сівообороту, будівництво іригаційних споруд (озер, водоймищ, каналів, зміна русел річок) та електростанцій.

Висновки: Протягом етапу правління Сталіна в УРСР у стислі строки було збудовано гігантський промисловий комплекс. Це супроводжувалось різноманітними засобами позаекономічного примусу для селян (колективізація, ударництво, соціалістичні змагання, обов’язкові норми хлібозакупівель), наслідком чого стали голодомори 1932-1933 та 1946-1948 рр. Крім того реалізовувались масштабні та екологічно-руйнівні проекти будівництва. Загалом економіка УРСР цього періоду характеризується структурною розбалансованістю у бік переважання галузей важкої промисловості та ВПК.