Економічні перетворення в Україні другої половини 90-х ХХ ст. Та їхні наслідки

У 1994 р. другим Президентом України Леонідом Давидовичем Кучмою у доповіді “Шляхом радикальних економічних реформ” на засіданні Верховної Ради України оголошується курс на прискорення економічних реформ у напрямках приватизації, лібералізації і децентралізації ціноутворення, валютного та інвестиційного ринків, подальшого розвитку фінансового ринку, підвищення рівня реальності державного бюджету та урізноманітнення джерел покриття його дефіциту тощо.

Основні реформи:

1. Відновлення зв’язків з Росією та іншими країнами СНД.

2. Боротьба з корупцією та організованою злочинністю.

3. Проведення аграрної реформи та прискореної масової приватизації державних підприємств.

4. Зміна фіскальної політики; вона стає стримувальною і спрямованою на стабілізацію цін.

5. Початок земельної реформи (1994 р.): мала приватизація та паювання земель.

6. Додержання жорсткої монетаристської концепції: у 1994 р. грошово-кредитна політика НБУ була остаточно переорієнтована на гальмування інфляції та запровадження монетарних інструментів регулювання грошового обігу (суттєве збільшення норми резервування з 15 до 25%).

7. Збільшення державних інвестицій в економіку: з 1998 року починається пожвавлення інвестиційної активності, зумовлене, в першу чергу державним субсидуванням; проте, оскільки контролю за використанням субсидій практично не було, субсидовані підприємства мало турбувалися ефективністю виробництва та фінансовими результатами. Особлива державна підтримка ОПК[467], авіакосмічної галузі.

8. Прийнято ряд соціальних законів: “Про межу малозабезпеченості”[468] (1994 р.); “Про запровадження адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям» (1999 р.); “Про прожитковий мінімум[469]” (1999 р.); “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (1999 р.); “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (2000 р.); “Про державну соціальну допомогу

малозабезпеченим сім’ям” (2000 р.); “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (2001 р.).

9. 28 червня 1996 р. Верховна Рада прийняла Конституцію України.

10. У вересні 1996 р. було здійснено неконфіскаційну грошову реформу і введено повноцінну українську валюту: деномінація в 100 тис. разів карбованця та заміна його гривнею – наслідком цього національна валюта стала “твердою”.

Соціально-економічні наслідки реформ:

1. Розпочалась реальна приватизація [470] підприємств та роздержавлення земель, що започаткувало економічний підйом; проте, наслідком непідготовленості населення до приватизації (відсутність приватного капіталу) стало „кланове” захоплення найприбутковіших підприємств, поступове злиття влади, бізнесу та злочинних угрупувань, швидке розшарування суспільства на бідних і багатих. В 1999 р. відбувся перехід до грошового етапу приватизації, як важливого джерела поповнення державного бюджету; відтепер лише власник, який у змозі оплатити вартість об’єкта приватизації, спробний успішно його розвивати.[471]

2. Наприкінці 1996-на початку 1997 почався бурливий розвиток фондового ринку.

3. В 1997 розпочалось розгортання платіжної кризи та тінізації, вперше було здійснено емісію єврооблігацій.

4. Внаслідок жорсткої монетарної та фіскальної політики (високі кредитні ставки та ставки оподаткування) – виникли дефіцит обігових коштів (фінансова криза), масові бартерні операції та „тінізація” економіки (60 % - в 1999 р.), несприятливий інвестиційний клімат через часту зміну і заплутаність податкового законодавства, корумпованість чиновництва та хабарництво, зростання зовнішнього боргу (в 1999 р. борг складав 12,5 млрд. $ США), феномен “заморожування зарплат” (відстрочка виплат пенсій і зарплат), високий рівень безробіття та девальвація гривні.

5. Прийняття мораторію на купівлю-продаж земельних паїв (18.01.2001 року).

Успішним виявилось впровадження Програми тодішнього прем’єр-міністра В. Ющенка „Реформи заради добробуту” (1999-2001 рр.).

Основний зміст реформ:

- боротьба проти корупції і „тіньової” економіки;

- погашення заборгованості по виплатам пенсій і зарплат, а також підвищення їх рівня, збільшення державних соціальних трансфертів;

- аграрна реформа – масштабне паювання землі та закріплення права приватної власності на землю;

- значне зменшення податків та кредитних ставок, що призвело до істотного надходження податків до бюджету (2000 р. – профіцит бюджету[472]), активізації капіталовкладень та розвитку промисловості і міжнародної торгівлі (2000 р. – додатній торгівельний баланс), вихід з “тіні”;

- стабілізація гривні за рахунок введення режиму „плаваючих валютних курсів”, що сприяло поліпшенню інвестиційного клімату.

Проте реформи йшли в розріз з інтересами олігархічних кланів, які займались лобіюванням не суспільно-корисних законів і програм, а особистих, що ставали додатковим тягарем для всього населення (низькі зарплати, тіньова економіка, безробіття, скорочення виробництва, наростання бюджетного боргу тощо), а тому економічні темпи уповільнились, з’явились симптоми стагнуючої економіки, результатом чого стала масова трудова міграція населення України (у 2002 р. приблизно 7 млн. українців перебувало за кордоном), яка трохи поліпшила економічний стан за рахунок закордонних переказів, що активізували внутрішній споживчий попит.

Висновки: Проблеми ринкової трансформації економіки України впродовж 90-х років були зумовлені непрозорим розподілом власності, масштабним «шматуванням» гігантського промислового комплексу України між привілейованими групами населення (партійно-владною елітою), відсутністю державної підтримки приватно-власницької ініціативи громадян, «ухиляння» держави від захисту прав та свобод громадян. Відповідно, 90-ті роки ідентифікуються із феноменами первісного накопичення капіталу, позаекономічних(домінування кримінальних та інших силових структур в економіці) та квазіринкових відносин.