Прийом порівняння (прийом співставлення).

Порівняння - найуніверсальніший метод пізнання еко­номічних явищ і процесів, дослідження їх зміни і розвитку, почат­ковий етап реалізації аналізом своєї цільової функції. "Все пізнається у порівнянні" - загальновизнана філософська теза виво­дить метод порівняння в економічному аналізі в розряд основних. Пріоритетним при застосуванні методу порівняння є вибір бази порівняння та досягнення якісної порівняльності параметрів. Що­до бази порівняння, то її вибір зумовлюється цільовою орієнтацією аналізу логічною коректністю оцінки зміни і розвитку. Наприклад, якщо метою аналізу є оцінка виконання плану, то за базу порівнян­ня обирають планові значення показників, а при рейтиновій оцінці - найкращі результати. Коректність оцінки визначають за якісною характеристикою середовища зміни і розвитку. Наприклад, неко­ректним є порівняння показників у різних фазах економічного зро­стання, у різних умовах економічної самостійності.

При застосуванні цього прийому звітні показники діяльності підприємств доцільно порівнювати з показниками плану, з рівнем показників попередніх років.

Найбільш типовіші ситуації, де застосовується цей прийом:

1) порівняння фактичних і планових показників

2) порівняння фактичних показників з нормативними

3) порівняння фактичних показників із показниками попередніх років

4) порівняння показників аналізованого підприємства з досягненнями науки та передового досвіду роботи інших підприємств

5) порівняння аналізованого підприємства з середнім по галузі

6) порівняння різних варіантів управлінських рішень

                       Прийоми порівняння в економічному аналізі

 

Порівняльна характеристика	База порівняння
Фактичне значення	Планове значення
Фактичне значення	Досягнутий результат у минулому
Планове значення	Досягнутий результат у минулому
Планове значення	Значення потенціальних можливостей (оптимальний результат)
Планове чи фактичне значення	Середні дані
Планове чи фактичне значення	Кращі результати

Вимоги якісної порівняльності - часова, просторова і су­купність властивостей. Наприклад, нелогічно порівнювати показ­ники діяльності підприємств різних форм організації вироб­ництва і праці, виробітку металурга і садовода.

Застосовуючи метод порівняння, можна отримати такі кількісні аналітичні результати:

• визначити абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів;

• визначити відносне відхилення значень порівнюваних па­раметрів;

Аналіз будь-якого господарського явища або процесу починається з вивчення абсолютних величин (обсяг виробництва, собівартість продукції, валовий прибуток, чисельність працівників). Абсолютні величини використовуються у статистиці, фінансах, бухгалтерському обліку. В економічному аналізі вони застосовуються як база для обчислення відносних та середніх величин, а також як вимірювач показників обсягу.

Абсолютні величини показують кількісні розміри явища в одиницях ваги, обсягу, довжини, площі, вартості тощо не враховуючи розмір інших явищ.

За способом вираження абсолютні величини поділяються на індивідуальні та узагальнюючі.

Індивідуальні – виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності (наприклад обсяг продукції, виробленої конкретним робітником за місяць).

Узагальнюючі – характеризують величину тієї або іншої ознаки усіх одиниць сукупності або окремих груп і отримуються в результаті підсумок індивідуальних(наприклад, обсяг виробленої в цеху продукції за місяць). Розрізняють п’ять видів вимірників абсолютних розмірів економічних явищ: натуральні, умовно-натуральні, вартісні, трудові, комплексні.

Відносні величини  відображають співвідношення величини явища, що вивчається, з величиною будь-якого іншого явища або з величиною цього явища, але взятою за інший період часу або за іншим об’єктом. Відносні показники отримують в результаті ділення однієї величини на іншу, яка приймається за базу порівняння. Це можуть бути дані плану, прогнозу, іншого підприємства, середньо галузеві тощо.

 Найбільш характерні відносні та абсолютні величини.

1) Відносна величина планового завдання - характеризує відношення між фактичним та плановим рівнем показника, виражене у відсотках.

(план поточного року ÷ план минулого року, або кількох минулих років).

2) Відносна величина виконання плану - розраховується як відношення планового рівня показника поточного року до його базового рівня або рівня у минулому році, до середнього рівня за 3-5 попередніх років

3) Відносна величина динаміки - характеризує зміни показників у часі та показує, у скільки разів збільшився або зменшився рівень показника в порівнянні з будь –яким попереднім періодом. Для розрахунку відносної величини динаміки визначають відношення рівнів, що характеризують явище, яке вивчається, в різні періоди часу. Відносні величини динаміки можуть бути базисними та ланцюговими. У першому випадку кожний наступний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а у іншому – кожний наступний рік відноситься до попереднього. (показник поточного періоду ÷ показник минулого року)

4) Відносна величини структури – відносна частка (питома вага) частини цілого в межах однієї сукупності, виражена у відсотках або коефіцієнтах. Наприклад, питома вага власного капіталу в загальній сумі балансу, питома вага робітників з вищою освітою в загальній чисельності робітників.

5) Відносна величина координації – співвідношення частки цілого між собою. Наприклад, власного капіталу і зобов’язань, доходів від операційної діяльності та доходів від інвестиційної діяльності.

6) Відносна величина порівняння – показує співвідношення однойменних показників, які відносяться до різних об’єктів або територій. Розраховується як відношення числа одиниць в окремих частинах сукупності до загальної кількості одиниць за всією сукупністю

Відносні величини виражаються у формі коефіцієнтів., відсотків, процентних пунктів, проміле, продециміле.

На основі цих показників визначають абсолютні показники динаміки:

а) абсолютний приріст, що характеризує “на скільки” збільшився або зменшився обсяг товарної продукції порівняно з минулим періодом;

б) темп зростання обсягів продукції – відношення рівня виробництва у звітному періоді до базисного рівня і виражається у коефіцієнтах або у %;

в) темп приросту розраховується як відношення абсолютного приросту продукції за поточний період до абсолютного рівня базового рівня;

г ) абсолютний розмір 1 процента приросту – частка від ділення абсолютного приросту на його темп, виражений у %.

При визначенні впливу окремих факторів на результати господарської діяльності в економічному аналізі використовують прийом елімінування – один із прийомів детермінованого факторного аналізу.

Елімінувати – це значить усувати, відхиляти, виключати дію всіх факторів на величину результативного фактору, крім одного. Цей спосіб базується на тому, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються незмінними, потім змінюється два і т.п. при незмінності інших. Це дозволяє визначити окремо вплив кожного фактору на величину досліджуваного показника.

До способів елімінування відносять: метод ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць, індексного аналізу.

Сутність методу ланцюгових підстановок полягає в тому, що для визначення розміру впливу на результати окремих факторів послідовно заміняють базисну величину фактора, вплив якого визначають аналізуємою величиною.

Виходячи з цього, розмір впливу окремих факторів на відхилення такого результативного показника (у) від планового (у⁰) знаходять послідовним порівнянням таких комбінацій факторів:

y⁰ = f (x⁰₁, x⁰₂, x⁰₃,... x⁰_n)

y^/ = f (x^/₁, x^/₂, x^/₃,... x⁰_n)

y^// = f (x^/₁, x^/₂, x^/₃,... x⁰_n)

y^/// = f (x^/₁, x^/₂, x^/₃,... x⁰_n)

...................

y^/ = f (x^/₁, x^/₂ x^/₃... x⁰_n)

Dy(x₁) = y^/ - y⁰

Dy(x₂) = y^// - y^/

Dy(x₃) = y^/// - y^//

................

Dy(x_n) = y^/ - y^n-1

Загальний зміст методики застосування способу ланцюгових підстановок розглянемо на прикладі одержання прибутку від реалізації окремого виду продукції.

Його величина буде залежати від кількості реалізованої продукції (х₁), ціни реалізації 1ц продукції (х₂) і собівартості одиниці реалізованої продукції (х₃).

у = х₁ (х₂ – х₃)

Таблиця 2.1 - Показники реалізації продукції

Показники	по плану	символ	фактично	символ
Прибуток, тис. грн. Реалізовано, один. Ціна реалізації одиниці, грн. Собівартість одиниці реал. прод. грн.	11,0 200 200 145	у^0 х^01 х^02 х^03	6,3 210 220 190	у^/ х^/1 х^/2 х^/3

у⁰ = 200 (200-145) = 11

у^/ = 210 (200-145) = 11,5

у^// = 210 (220-145) = 15,8

у^/// = 210 (220-190) = 6,3

Загальний вигляд такої суми прибутку від планової дорівнює:

       Dу = 6,3-11,0 = -4,7 тис. грн.

       в т.ч. рахунок зміни:

       кількості реалізованої продукції Dу(х₁) = 11,5 – 11 = 0,5 тис. грн.

ціни реалізації: Dу(х₂) = 15,8 – 11,5 = 4,3

с/в реалізованої продукції Dу(х₃) = 6,3 – 15,8 = -9,5

Dу = Dу(х₁) + Dу(х₂) + Dу(х₃)

4,7 = 0,5 + 4,3 – 9,5

Із розрахунків видно, що зменшення фактичної суми прибутку від реалізації продукції порівняно з плановим стало наслідком підвищення собівартості реалізації, що обумовило зменшення запланованого прибутку в сумі 9,5 тис. грн.. Поряд з цим, незначне збільшення обсягів реалізації продукції та підвищення її реалізаційної ціни сприяло збільшенню фактичної суми прибутку порівняно з планом на 4,8 тис. грн. тобто при умові виконання плану по собівартості, прибуток склав би 15,8 тис. грн., що на 4,8 тис. грн. більше запланованого.

При аналізі впливу факторів, які знаходяться у взаємозв’язку, у вигляді добутку використовують прийом обчислення різниць.