Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Тема 1. Предмет і види економічного аналізу. Стр 1 из 25Следующая ⇒ Тема 1. Предмет і види економічного аналізу.   1. Сутність економічного аналізу, його роль та значення в організації підприємницької діяльності в умовах ринкових перетворень. 2. Предмет, мета, завдання, принципи економічного аналізу та його об’єкти в організації підприємницької діяльності в умовах проведення економічної реформи. Показники, які використовують в економічному аналізі. 3. Основні категорії економічного аналізу: фактори, резерви виробництва, їх класифікація. 4. Види економічного аналізу.   Види економічного аналізу Класифікація видів економічного аналізу проводиться за наступними ознаками: за суб’єктами аналізу внутрішній зовнішній Внутрішній економічний аналіз спрямований на комплексне дослідження економічного розвитку суб'єкта господарювання, структурних підрозділів для забезпечення найбільш повного використання його потенціалу і регламентації діяльності всіх функціональних підсистем Зовнішній економічний аналіз передбачає надання оцінки місця господарюючого суб'єкта у ринковому середовищі для визначення стратегії і тактики економічних відносин, пошуку партнерів і клієнтів, забезпечення конкурентних позицій тощо За часом (періодом) дослідження: 1) попередній (перспективний); 2) заключний (ретроспективний) - оперативний; - поточний. Перспективний аналіз проводиться на майбутнє, коли немає фактичних даних за рік. Він проводиться до початку господарських операцій і пов’язаний з прогнозуванням, вибором та обґрунтуванням найкращих варіантів поточних та перспективних планів та управлінських рішень. На основі даних попереднього аналізу розробляють науково-обгрунтовані довгострокові проекти соціального, економічного розвитку, приймають оптимальні управлінські рішення. Перспективний аналіз конкретизують за: 1) об’єктами дослідження (чи підприємство чи підрозділ); 2) за показниками діяльності (фін. результати чи продуктивність праці); 3) за горизонтами перспектив (на який період розроблена програма). Заключний аналіз проводиться після закінчення відповідного господарського циклу або період робіт, одержання результатів. Він дає можливість вивчити економіку підприємства, об’єктивно оцінити його діяльність, виявити фактори та недоліки виробництва та служить для визначення тенденції розвитку аналізуємого об’єкта. Оперативний аналіз проводиться по мірі здійснення господарської операції з метою швидкої об’єктивної оцінки ситуації, які складаються в конкретному виробничому підрозділі. Він проводиться щозмінно, щоденно, подекадно з наростаючим підсумком протягом місяця. Його мета полягає в тому, щоб на основі первинних документів, оперативних даних, визначити відхилення фактичних показників від планових (нормативних) даних, виявити та визначити вплив факторів на відхилення від програми розвитку та виявити невикористані резерви росту показників. Оперативний аналіз має такі відмінні риси: - строковість; - дієвість; - достовірність; - цілеспрямованість. Поточний аналіз проводиться за місяць, квартал, півроку з наростаючим підсумком протягом року. За обсягом дослідження економічний аналіз може бути: - частковий (по підрозділам); - комплексний. За широтою порівнянь: - внутрігосподарський; - міжгосподарський (регіональний); - галузевий; - народногосподарський. Внутрігосподарський аналіз вивчає діяльність підприємства, його структурних підрозділів та окремих виконавців. Міжгосподарський аналіз вивчає результати діяльності однотипних структур шляхом їх порівняння між собою, вишукує відмінності використанні ресурсів та з’ясовує їх виникнення з метою пошуку міжгосподарських резервів, а також дає можливості встановити новації, їх ефект, сприяє їх розширенню та впровадженню. Галузевий аналіз охоплює всі рівні управління галуззю. Народногосподарський аналіз досліджує сукупні результати діяльності всіх галузей народного господарства країни. При його проведенні основні показники це національний доход, сукупний доход. За змістом - повний (комплексний); - частковий (тематичний, локальний); Повний аналіз охоплює всю господарську діяльність підприємства, починаючи з природнокліматичних умов, ресурсний потенціал та його використання, матеріально-технічне постачання підприємства, виробництво та реалізація продукції, фінансово-розподільчі та кредитно-розрахункові відносини. Тематичний аналіз вивчає окремі найбільш актуальні поняття, проводиться протягом року чи по результатам декількох років. За методами вивчення аналізуємого об’єкту: - суцільний аналіз; - вибірковий аналіз. За ступенем механізації та автоматизації обчислювальних робіт: - автоматизований; - механізований; - немеханізований. За характером досліджень: - техніко-економічний; - загально-економічний: поділяється в залежності від аспектів їх висвітлення та мети на: - фінансово-економічний; - статистико-економічний. Техніко-економічний аналіз проводять технічні служби підприємства; об'єктом є технічні процеси, що використовуються для виробництва продукції із заданими властивостями та пов'язані з цим матеріальні, трудові й фінансові витрати, а його предметом - причинно-наслідкові зв'язки, що є результатом взаємодії технічних та економічних процесів. Основною задачею техніко-економічного аналізу є дослідження технічних процесів всіх структурних підрозділів та окремих виконавців техніко-економічних операцій та пов’язаних з ними затрат живої та уречевленої праці. Задача загальноекономічного аналізу полягає в контролі діяльності підприємства, оцінці економічності та оптимальності використання закріплених ресурсів та всієї господарської діяльності підприємства. Базою для проведення загальноекономічного аналізу є планові та звітні дані підприємства. Фінансово-економічний аналіз досліджує фінансові результати грошові надходження, валютні та чистий прибутки, фінансовий стан підприємства, а т. ж. виконання фінансових та бізнес планів. Статистико-економічний аналіз вивчає загальні закономірності та тенденції розвитку, масові явища та процеси з метою загальної оцінки роботи підприємства, галузей та контролю за цією діяльністю та визначення основних напрямків розвитку. 8. За об’єктами управління. - функціонально-економічний (функціонально-вартісний) - соціально-економічний - економіко-екологічний ФВА- це метод вивчення можливого скорочення витрат на виробництво продукції, робіт чи послуг обов’язково при незмінних або покращених їх якостях. Мета виражається в формулі Z = C ® min при умові K0 = К1, де Z - визначає мінімальні затрати на виробництво одиниці продукції, С - аналізуємо затрати на одиницю продукції, К0, К1 – споживачі якості продукції до і після аналізу витрат Соцільно-економічний аналіз – досліджує соціально-побутові умови робітників. Еколого-економічний аналіз – пов”язує стан навколишнього середовища із показниками економічної діяльності підприємства. Існує ще наступні види аналізу. Маржинальний аналіз – це метод оцінювання й обґрунтування ефективності управлінських рішень у бізнесі на основі вивчення причинно-наслідкового зв’язку обсягів продажу, собівартості, прибутку та поділу витрати на постійні і змінні. За його допомогою визначають критичні величини обсягів продажу, ціни, постійних і змінних витрат, у разі досягнення яких фінансовий результат буде дорівнювати нулю. Маркетинговий контроль - включає контроль за виконанням показів плану, аналіз можливостей збуту продукції, аналіз прибутковості товарів, аналіз співвідношення між затратами на маркетинг та збут, аналіз питомої ваги ринку, ревізія маркетингу.   Таблиця 2.1 - Показники реалізації продукції Показники по плану символ фактично символ Прибуток, тис. грн. Реалізовано, один. Ціна реалізації одиниці, грн. Собівартість одиниці реал. прод. грн. 11,0 200 200 145 у0 х01 х02 х03 6,3 210 220 190 у/ х/1 х/2 х/3 у0 = 200 (200-145) = 11 у/ = 210 (200-145) = 11,5 у// = 210 (220-145) = 15,8 у/// = 210 (220-190) = 6,3 Загальний вигляд такої суми прибутку від планової дорівнює:        Dу = 6,3-11,0 = -4,7 тис. грн.        в т.ч. рахунок зміни:        кількості реалізованої продукції Dу(х1) = 11,5 – 11 = 0,5 тис. грн. ціни реалізації: Dу(х2) = 15,8 – 11,5 = 4,3 с/в реалізованої продукції Dу(х3) = 6,3 – 15,8 = -9,5 Dу = Dу(х1) + Dу(х2) + Dу(х3) 4,7 = 0,5 + 4,3 – 9,5 Із розрахунків видно, що зменшення фактичної суми прибутку від реалізації продукції порівняно з плановим стало наслідком підвищення собівартості реалізації, що обумовило зменшення запланованого прибутку в сумі 9,5 тис. грн.. Поряд з цим, незначне збільшення обсягів реалізації продукції та підвищення її реалізаційної ціни сприяло збільшенню фактичної суми прибутку порівняно з планом на 4,8 тис. грн. тобто при умові виконання плану по собівартості, прибуток склав би 15,8 тис. грн., що на 4,8 тис. грн. більше запланованого. При аналізі впливу факторів, які знаходяться у взаємозв’язку, у вигляді добутку використовують прийом обчислення різниць. Статистичні методи. Табличний; групувань; ряди динаміки; графічний. Групування - прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками, істотними з точки зору розв'язання конкретних аналітичних завдань. Групування передбачає визначену класифікацію явищ та процесів, а також причин та факторів, які їх обумовлюють. Воно дозволяє вивчити економічні явища у їх. взаємозв'язку та взаємозалежності, визначити вплив найбільш суттєвих факторів, виявити закономірності та тенденції, властиві цим явищам і процесам, визначити середні величини та їх зміст Графіки (діаграми) - це наочне зображення даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показники та співвідношення між ними. Інтенсивне використання   ü підвищення рівня завантаження устаткування за одиницю часу; ü дотримання оптимального режиму роботи; модернізація устаткування; ü технологічне вдосконалення знарядь праці і технології виробництва; ü удосконалення форм організації та оплати праці, виробництва і управління; ü підвищення кваліфікації персоналу та створення відповідних соціальних та культурно-побутових умов виробництва.        4. Аналіз використання виробничих потужностей та фактори, які визначають їх рівень. Показник використання виробничої потужності є найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основ­них виробничих фондів. Виробнича потужність підприємства — це максимально можливий випуск продукції відповідної якості у номенклатурі і асортименті при наявному рівні техніки, тех­нології, організації виробництва. Ступінь використання ви­робничих потужностей аналізується на основі таких показ­ників: загального коефіцієнта використання виробничих потуж­ностей (фактичний або плановий обсяг виробництва продукції / середньорічна виробнича потужність підприємства): інтенсивного коефіцієнта використання виробничих по­тужностей (Q – кількість виготовлених на устаткуванні виробів за одиницю часу (середньодобовий випуск продукції) / П - паспортна (технологічна продуктивність) устаткування, (нормативна потужність) ( середньодобо­ва виробнича потужність): екстенсивного коефіцієнта використання виробничих потужностей (Тр – час роботи устаткування (фактичний або плановий фонд робочого часу) / Тн – час роботи номінальний (роз­рахунковий фонд робочого часу, прийнятий для визначення виробничої потужності): Досліджується динаміка цих показників та виконання пла­ну з їх рівня. Якщо сумарна середньорічна потужність недостат­ньо використовується, то необхідно встановити, випуск яких саме видів виробів негативно впливає на загальний рівень ви­користання потужностей. Потім з'ясовуються причини неповного використання по­тужностей за цими видами виробів і намічаються заходи щодо їхнього усунення, зокрема шляхом підвищення пропускної спроможності відстаючих виробничих ділянок. Визначаються також: виробничі ділянки, які перевищують проектну по­тужність, що дозволяє переглянути початкові розрахунки вироб­ничої потужності в бік її збільшення. Аналізується також рівень використання виробничих площ (випуск продукції у гривнях на 1 м2 виробничої площі). Поглиблений аналіз використання потужностей пов'язаний із перевіркою використання робочих машин та обладнання. Ступінь залучення обладнання до виробничого процесу ана­лізується на основі таких показників: коефіцієнта використання парку наявного обладнання (кількість обладнання, що використовується у виробництві / кількість наявного обладнання); коефіцієнта використання парку встановленого обладнання (кількість обладнання, що використовується у вироб­ництві / кількість встановленого обладнання). У ході аналізу розраховують потенційний резерв збільшен­ня виробництва продукції за рахунок збільшення кількості задіяного обладнання. Для цього необхідно різницю між кількістю наявного та встановленого обладнання помножити на плано­вий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнан­ня. Розрізняють екстенсивне (за часом) та інтенсивне (за потуж­ністю) використання обладнання. При проведенні аналізу екстенсивного використання облад­нання застосовують баланс часу його роботи, який включає такі показники: календарний фонд часу (Тк) ((кількість календарних днів за аналізований період) х (24 години) х (кількість одиниць вста­новленого обладнання)); режимний фонд часу (Тр) ((кількість робочих днів за аналізований період) х (кількість годин роботи щодня з урахуван­ням коефіцієнта змінності) х (кількість одиниць встановленого обладнання)); плановий фонд часу (Тпл) (відрізняється від режимного на час планового ремонту та модернізації обладнання); Відхилення	% до плану
план	факт
А	12000	10800	-1200	90,0
В	9000	11200	+2200	124,4
С	24000	20800	-3200	86,7
Разом	80000	81400	+1400	101,8

На обсяг виробництва продукції підприємства впливає безліч факторів, пов’язаних з його організаційно-технічним рівнем, ефективністю використання виробничого потенціалу, включаючи засоби праці і предмети праці, трудові ресурси. Роздільний аналіз їх впливу на обсяг виробництва є запорукою успішного пошуку шляхів підвищення ефективності роботи підприємства (рис.7.2).

Розрахунок показників виконання плану по асортименту можна здійснювати наступними способами:

- способом найменшого відсотка, у виконанні плану серед усіх виробів;

- способом знаходження співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану і кількості планових позицій.

Останній показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, тому його називають коефіцієнтом номенклатурності.

Рис.7.2. - Структурно-логічна модель факторного аналізу

обсягу виробництва продукції

Зріст обсягів виробництва по одним видам і скорочення по другим видам продукції приводить до зміни її структури, тобто відсоток одних видів продукції зростає, а других – зменшується

Виконати план по структурі – означає зберегти в фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих її видів. Нерівномірне виконання плану по окремим виробам призводить до відхилення від планової структури продукції, порушення тім самим умови зіставленості усіх економічних показників. Для розрахунку впливу структурних порушень на випуск продукції використовується метод прямого рахунку по всім виробам за формулою:

                                                                                                        (7.3)

де ВП₁ – фактичний випуск продукції при фактичній структурі;

ВП¹ – фактичний випуск продукції при плановій структурі.

Для проведення розрахунків скористаємося таблицею 7.2.

Таблиця 7.2 - Аналіз впливу структурних порушень на випуск продукції

Фактичний випуск при плановій структурі (гр.5 табл. 7.2) розраховується помноженням загальної суми фактичного випуску продукції на плановий відсоток кожного виробу.

Як свідчать дані таблиці 9.2, відхилення за рахунок структурних порушень на випуск продукції зіставило +29,7 тис. грн. Для визначення узагальнюючого показника, який характеризує виконання завдання за структурою, потрібно суму продукції, зарахованої до виконання завдання за структурою (гр.8) порівняти з фактичним випуском продукції:

Таким чином, підприємство повинно постійно проявляти турботу про формування асортименту і структури випуску продукції. При цьому треба враховувати, з одного боку, попит на ті чи інші види продукції, а з другого – найбільш ефективніше використовувати трудові, матеріальні, технічні, технологічні, фінансові і другі ресурси, які є в розпорядженні підприємства.

Важливе значення при оцінці діяльності підприємства має рівномірність та ритмічність його функціонування.

Рівномірність випуску продукції характеризує роботу підприємства з якісного боку і, насамперед, рівень організації виробництва і праці, ефективність обладнання, сировини і робочої сили. Рівномірність випуску продукції передбачає організацію роботи підприємства за вчасно розробленим графіком, забезпечує успішне виконання передбачених завдань. Сприяє кращому використанню виробничих ресурсів, підвищує якість продукції, дисциплінує працівників підприємства, і все це призводить до зниження собівартості продукції та підвищення рентабельності виробництва.

Ритмічність виробництва - це насамперед чітка, стійка і збалансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно випускати продукцію і виконувати свої зобов’язання перед споживачами. Ритмічна робота - це випуск продукції однаковими частками за будь-які однакові проміжки робочого часу (за днями чи декадами в середині місяця, за місяцями – у середині кварталу і т.інш.).

Не ритмічний випуск продукції протягом місяця здебільшого зумовлюється перебоями у постачанні сировини, інших матеріальних цінностей, простоями робітників і обладнання. Такі організаційно-технічні заходи, як поліпшення матеріально-технічного постачання, посилення технічного контролю тощо, можуть забезпечити ритмічний випуск продукції.

Для характеристики ритмічності випуску продукції використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, коефіцієнт аритмічності.

Коефіцієнт ритмічності дорівнює відношенню фактичного (але не виші планового завдання) випуску продукції (чи її питомої ваги) до планового випуску (питомої ваги):

                                                                                                                 (7.3)

де ВП¹ – фактичний, зарахований до виконання планового завдання;

    ВП₀ – плановий випуск продукції.

Розрахуємо його значення по даним таблиці 7.3.

Таблиця 7.3 - Ритмічність випуску продукції по кварталам

Коефіцієнт ритмічності дорівнює 0,984 (), що свідчить про неритмічну роботу підприємства, допускались відхилення від запланованого рівня випуску продукції в першому і другому кварталах. Коефіцієнт аритмічності дорівнює 1- 0984=0,016.

Принципи аритмічності – низький рівень організації, технології і матеріально-технічного забезпечення виробництва, а також планування і контролю.

Коефіцієнт варіації (К_в) визначається як відношення середньо-квадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду, місяць, квартал) до середньодобового (середньодекадного, середньомісячного, середньоквартального) планового випуску продукції.                         

де   (  - квадратичне відхилення від середньоквартального           завдання;

       n – число періодів;

       - середньоквартальний плановий випуск продукції.

В нашому прикладі коефіцієнт варіації зіставив 0,097. Це означає, що випуск продукції по кварталам відхиляється від графіка в середньому на 9,7%.

На завершення аналізу ритмічності доцільно визначити упущену можливість в зв’язку з неритмічною роботою шляхом помноження різниці між найбільшим і найменшим середньодобовим випуском продукції на відповідну кількість робочих діб за період аналізу. При цьому із фактичного випуску продукції виключають продукцію вироблену понаднормовий час.

Ритмічність тісно пов’язана з комплектністю виробництва. Це поняття може бути визначено як пропорційність, збалансованість виробництва окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів. Для індивідуального виробництва комплектність досягається на протязі часу виконання замовлення, в серійному виробництві вона повинна досягатися на протязі часу, який дорівнюється ритму, так як відрізку часу, який потребується для виробництва одиниці продукції.

Важливим показником діяльності підприємств є якість продукції. Поліпшення якості виробленої продукції – одна із форм конкурентної боротьби з іноземними виробниками, завойовування і утримання позицій на ринку товарів і послуг. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію, збільшенню обсягів продаж, суми прибутку і т.ін.

Якість продукції – сукупність властивостей продукції задовольняти певні потреби відповідно з її призначенням. Кількісна характеристика одного чи декількох властивостей продукції, які зіставляють її якість, називаються показником якості продукції. Розрізняють загальні, індивідуальні і непрямі показники якості продукції.

Загальні показники характеризують якість всієї виробленої продукції незалежно від її виду і призначення:

- питома вага нової продукції в загальному її випуску;

- питома вага продукції вищої категорії якості;

- питома вага продукції, яка відповідає світовим стандартам;

- питома вага продукції яка експортується і інші.

Індивідуальні показники якості продукції характеризують одне з її властивостей:

- корисність (жирність молока, зольність вугілля і др.);

- надійність (довговічність, безвідмовність в роботі);

- технологічність (трудомісткість, енергомісткість);

- естетичність виробів.

Непрямі показники – штрафи за неякісну продукцію, обсяг і питома вага забракованої продукції, питома вага зарекламованої продукції, втрата від браку і др.

В процесі аналізу якості продукції вирішуються наступні завдання:

· дається оцінка виконання плану по рівню якості продукції;

· вивчається динаміка показників, які характеризують якість продукції;

· оцінюється технічний рівень продукції і вивчаються причини зміни показників якості продукції;

· вивчається вплив якості продукції на обсяги її виробництва в вартісному виразі;

· обґрунтовуються можливості підвищення якості продукції, скорочення браку і втрат.

Для аналізу якості продукції використовують дані нормативно-технічної документації, акти випробувань, лабораторного контролю фізико-хімічних показників, відділу технічного контролю, журнали і графіки без ефективної здачі продукції і др.

Оцінюючи якість продукції на підприємстві, перш за все аналізують зміну загальних показників якості продукції (таблиця 7.4).

Данні таблиці 7.4 свідчать, що за звітний рік на підприємстві проведена відповідна робота по поліпшенню якості продукції і підвищенню її конкурентоспроможності, про що свідчить зріст питомої ваги продукції вищої категорії якості і продукції яка поставляється на експорт.

Таблиця 7.4 - Аналіз загальних показників якості продукції

Належну точність визначення стану якості продукції забезпечують показники сортності продукції.

Сортність використовують щодо продукції, в якій допускаються певні, несуттєві відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично (табл. 7.5).

Таблиця 7.5 - Аналіз якості продукції

Згідно таблиці 7.5, середній коефіцієнт сортності можна розрахувати наступними способами:

1. Відношенням кількості продукції 1 сорту до загальній кількості:

а) плановий коефіцієнт сортності

б) фактичний коефіцієнт сортності

2. Відношенням вартості продукції усіх сортів до можливої вартості продукції 1 сорту:

а) за планом

б) за фактом

Виконання плану за якістю зіставило по першому способу 99% (), по другому 96% ().

Насамкінець розраховують вплив зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вираженні.

Розрахунок факторів проводять за формулою:

                                                                                                         (7.4)

  де   ВТП – випуск товарної продукції в вартісному виразі;

             VВП – кількість виробленої продукції;

              - середньозважена ціна одиниці продукції.

Розрахунок факторів проведемо способом абсолютних різниць:

1. зміна кількості виробленої продукції:

2. зміна якості (сортності) продукції

                                         разом: + 7550 грн.

Перевірка розрахунку: 36300-28750=7550 грн.

Частина виробів у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву “брак продукції”.

Брак може бути виправним і невиправним, внутрішнім (виявлений на підприємстві) і зовнішній (виявлений споживачами). Випуск браку веде до підвищення собівартості продукції, зменшенню обсягів товарної і реалізованої продукції, зниженню прибутку і рентабельності.

При аналізі визначають загальну суму браку і відносну його величину (% браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів. Особливу увагу потрібно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не обліковується. Цей брак фігурує як доброякісні і навіть готові вироби і є причиною порушення в майбутньому ритму роботи і несподіваних збитків.

В процесі аналізу визначають витрати від браку:              грн.

1. Собівартість забракованої продукції                                   8600

2. Витрати на виправлення браку                                           1200

3. Вартість браку по ціні можливого використання              2300

4. Сума утримання з винуватців                                              140

5. Втрати від браку (8600+1200-2300-140)                             7360

При аналізі браку обов’язково з’ясовують причини його виникнення, місцезнаходження, час і винуватців. Основними причинами зниження якості продукції є погана якість сировини низький рівень технології і організації виробництва, кваліфікації робітників, порушення ритму виробництва і ін.

Способи оцінки виконання плану по асортименту: 

1) за способом найменшого відсотку:

найменший відсоток виконання плану виробів “А” – 98.82% береться як виконання плану по асортименту;                                                            

2) за питомою вагою окремих виробів, за якими не виконано план:

(1´100)/3=33.3%;

1 – лише один виріб “А”, по якому не виконано план;

3 – усього виробів – 3 штуки

Виконання плану по асортименту (100-33.3)=66.7%;

3) за середнім відсотком:

(421000/ 498000) * 100% = 84,54%

Способи визначення суми недоданої продукції окремих видів виробів до загальної планової суми асортименту виробництва продукції, млн. грн.:

з виробу “А” – 2000 (168000 – 170000).

(2000/498000)´ 100% = 0.40%.                                                                

1.За допомогою середнього відсотку асортименту можна знайти резерв випуску продукції = ((середній відсоток асортименту – 100%)´ Σ за планом) / 100.                                                                                      

2.Усього зараховано у виконання плану за асортиментом – Σ за планом = Резерв випуску.

Ці два розрахунки дають резерв випуску продукції у цілому по підприємству.                                                                                     

 3.У тому числі за видами продукції резерв складає:

- зарахування в межах плану по кожному виду продукції – план по кожному виду (у млн. грн.) = резерв випуску по кожному виду (у млн. грн.);

- або В % резерв випуску по кожному виду (млн. грн.) / Σ планового випуску

На рис.9.1 зображено причини невиконання плану по асортименту.

Причини

Зовнішні                                                                       Внутрішні

                           Кон’юктура ринку                                                                       Недоліки в організації

                                                                                                                                           виробництва

                           Зміна попиту на окремі                                   

                           види продукції                                                               Поганий технічний стан

                                                                                                                                           обладнання