Елементи методики економічного аналізу:

· завдання і формулювання мети аналізу;

· об’єкти аналізу;

· система показників, за допомогою яких досліджуватиметься кожен об’єкт аналізу;

· алгоритм проведення дослідження та його періодичність;

· опис способів дослідження об’єктів аналізу;

· джерела інформації, на яких ґрунтується аналіз;

· рекомендації щодо суб’єктів аналізу (хто саме проводитиме аналіз)

дослідження;

· оформлення результатів аналізу в певних документах;

· користувачі результатів аналізу.

Відповідно до виду методики і мети її використання деякі із зазначених елементів можуть уточнюватися або упускатися.

До найважливіших елементів методики належать способи і прийоми (інструментарій), які дають змогу отримати всебічну оцінку роботи підприємства за даними різних джерел інформації, розкрити та виміряти взаємопов’язані показники, встановити кількісний вплив конкретних факторів на результати діяльності та виявити резерви їх підвищення.

В економічному аналізі існують різні підходи до класифікації способів і прийомів аналізу. За одним з таких під ходів в основу класифікації покладені дві ознаки: рівень об’єктивності та рівень аналітичності.

За рівнем об’єктивності  розрізняють неформалізовані та формалізовані способи. Неформалізовані способи ґрунтуються на описанні аналітичних процедур на логічному рівні, тобто, на використанні інтуїції, досвіду і знань аналітика, тому характеризуються певним суб’єктивізмом. В основу формалізованих способів покладені строгі аналітичні залежності. Застосування останніх передбачає, що процеси можна проаналізувати за допомогою певних математичних процедур. До цієї групи належать традиційні прийоми економічної статистики, математично-статистичні прийоми вивчення зв’язків (стохастичне моделювання). Формалізовані способи об’єднують в чотири підгрупи: традиційні, детермінованого факторного аналізу, стохастичного факторного аналізу, оптимізації показників. За допомогою суб’єктивних прийомів отримують здебільшого якісну оцінку, об’єктивних – кількісну.

За рівнем аналітичності  розрізняють наївні та причинно-наслідкові способи. Підставою вважати способи наївними є те, що аналіз з їх використанням ґрунтується на обмеженій інформації і не дає змоги визначити причини певного економічного явища. Причинно-наслідкові способи застосовують тоді, коли чітко визначені фактори та їх вплив на окремі результати.

До традиційних (класичних) прийомів (способів) належать ті, які використовуються з часу виникнення економічного аналізу (як окремої галузі спеціальних знань) та здебільшого призначені для елементарного оброблення інформації та її відповідного оформлення. Частина таких прийомів запозичені з інших наук і пристосовані до умов економічного аналізу, зокрема, відносні та середні величини, порівняння, групування, індекси тощо. Особливе місце тут займають прийоми оформлення результатів аналізу – табличний і графічний.

1. методи детермінованого факторного аналізу - (методи елімінування – за допомогою ланцюгових підстановок, обчислення різниць, перерахунку даних; логарифмічний метод; інтегральний метод);

2.методи загального аналізу - (деталізація показників; порівняння і групування даних; обчислення відносних, середніх величин та індексного аналізу; ряди динаміки; балансовий; табличний і графічний методи;);

Прийоми факторного аналізу  дають змогу встановити не тільки зміну результативного показника, як це досягається традиційними прийомами, але й причини його зміни. Без глибокого і всебічного вивчення таких причин неможливо зробити висновки про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обґрунтувати відповідне управлінське рішення.

Евристичні прийоми  – використовують за нестачі зібраної інформації для прийняття управлінського рішення, особливо в умовах високого рівня невизначеності та ризику, пошуку нестандартних шляхів розв’язання проблем, прогнозування розвитку підприємства та ґрунтуються на інтуїції й попередньому досвіді дослідників. Воно охоплюють такі прийоми: мало впорядкованого і впорядкованого пошуку рішень, а також комбінован і.Прийоми впорядкованого пошуку рішень на відміну від першої групи виконують за визначеним алгоритмом і типовою процедурою. Комбіновані прийоми поєднують особливості попередніх двох груп.

До евристичних прийомів, або методів активізації творчості, нестандартного мислення відносять, зазвичай, низку методів гене­рації варіантів розв'язання проблеми на основі притаманної лю­дині здатності до творчої діяльності. їх застосовують тоді, коли звичайні рутинні методи, засновані на аналізі минулого досвіду та теперішніх умов, не дають змоги вибрати спосіб вирішення. Особливо широко ці прийоми використовують у стратегічному аналізі для прогнозування розвитку економічної ситуації.