Види міжпредметних зв’язків.

Перша класифікація міжпредметних зв'язків ґрунтувалася на часовому критерії. Розрізняли: попередні, супутні й перспективні зв'язки.

Практичне здійснення таких зв'язків сприяє систематизації знань, дозволяє опиратися на раніше пройдений матеріал по споріднених предметах, виявляти перспективи у вивченні матеріалу. Однак зміни навчальних програм порушували раніше встановлені логіко-понятійні й тимчасово-координаційні зв'язки, знижували їхню практичну цінність. Почалось формування поелементного аналізу змісту знань, як методу встановлення міжпредметних зв'язків.

Поряд із хронологічними зв'язками були виділені й інформаційні: фактичні, понятійні, теоретичні (В.Н.Федорова). Хронологічний критерій, що сам по собі має обмежене значення, став розглядатися в сукупності з інформаційним, що відображає структурні елементи змісту навчальних дисциплін. Була також відзначена спільність об'єктів, методів пізнання, теорій і законів і на цій основі названі відповідні види зв'язків між предметами. Опираючись на філософське розуміння структури зв'язку, Н.С. Антонов виділив у понятті міжпредметні зв'язки три ознаки (склад, спосіб, спрямованість) і реалізуючи їх види зв'язків: по складу - об'єкти, факти, поняття, теорії, методи; за способом - логічні, методичні прийоми й форми навчального процесу, за допомогою яких реалізуються зв'язки в змісті; по спрямованості - формування загальних умінь і навичок, комплексне використання знань при рішенні навчальних завдань.

Звертання до внутрішньої сторони процесу навчання розкрило властивий міжпредметним зв'язкам двосторонній характер. Були виділені зв'язки між предметами по змісту навчального матеріалу, по формованих уміннях і по методах навчання (Н.А. Лошкарьова). Також були представлені класифікації міжпредметних зв'язків по двох базисах: знання й види діяльності. Міжпредметні зв'язки в першому випадку створюють в учнів систему узагальнених знань; у другому - систему загальнопредметних умінь у видах діяльності, загальних для родинних предметів. Значний інтерес представляє питання про роль міжпредметних зв'язків у розвитку якостей особистості, що формуються під впливом систем різного виду знань (наукових, етичних, політехнічних і ін.) У цьому процесі чітко проявляються виховні функції міжпредметних зв'язків і стає можливою їх класифікація на основі сформованих систем знань і відповідних їм якостей особистості.

Вибудовуючи модель класифікації міжпредметних зв'язків, необхідно опиратися на три системних базиси:

- інформаційна структура навчального предмета;

- морфологічна структура навчальної діяльності, організаційно-методичні елементи процесу навчання.

Розгляд міжпредметних зв'язків з позиції цілісності процесу навчання показує, що вони функціонують на рівні трьох взаємозалежних типів:

1) змістовно-інформаційних;

2) операційно-діяльнісних;

3) організаційно-методичних.

Розглянемо детальніше наведену систему класифікації.

1. Змістовно-інформаційні міжпредметні зв’язки базуються на змісті знань і, у свою чергу, поділяються на наукові, філософські та ідеологічні.

 Наукові міжпредметні зв’язки поділяються на:

1) Фактичні міжпредметні зв’язки спираються на встановлення схожості та використання фактів різних навчальних дисциплін, які розкривають загальні ідеї й теорії. Фактичні зв’язки можуть застосовуватись як у межах внутрішньо-циклових (гуманітарні: іноземна, латинська й українська медична мова), так і міжциклових зв’язків (з циклами теоретичних і клінічних медичних дисциплін). Психологічну основу цих зв’язків становить механізм утворення асоціацій за суміжністю та схожістю. Пізнавальна діяльність спирається на процеси запам’ятовування й актуалізації фактичного матеріалу. У студентів формуються вміння всебічного аналізу фактів, їх зіставлення, узагальнення, пояснення з позицій загальнонаукових ідей, уведення фактів з різних дисциплін у загальну систему світоглядних знань.

2) Понятійні міжпредметні зв’язки – зв’язки, що базуються на розширенні та поглибленні ознак предметних понять і формуванні загально предметних понять. Поняття – це форма мислення людини, за допомогою якого пізнаються загальні, суттєві ознаки предметів. Багато досліджень присвячено проблемі формування понять в учнів на основі міжпредметних зв’язків (Ф.П. Соколова, А.В. Усова, В.Н. Федорова та ін.), де автори розглядають засвоєння природничо-наукових і гуманітарних понять як часткових випадків загальніших понять.

3) Теоретичні – міжпредметні зв’язки на основі розвитку основних положень загальнонаукових теорій і законів, які вивчаються на заняттях з дисциплін одного циклу. Теорія – це система наукових знань, у якій відображений взаємозв’язок фактів, понять, практичних положень та ін., які належать до певної предметної галузі.

· Ідеологічні міжпредметні зв’язки спираються на узгодження

етичних, естетичних та інших понять, які є невід’ємним складником підготовки майбутнього лікаря.

2. Операційно-діяльнісні міжпредметні зв’язки – зв’язки в засобах навчально-пізнавальної діяльності студентів. Їх розрізняють за такими критеріями:

· практичні – за засобами практичної діяльності у  застосуванні

теоретичних знань, наприклад – мовленнєві вміння;

· пізнавальні – за засобами діяльності в здобутті  нових   знань –

загально-навчальні вміння розумової, творчої, навчальної, пошукової, самоосвітньої діяльності;

· ціннісно-орієнтаційні,  які   необхідні    для  формування  вмінь

оціночної та комунікативної діяльності.

3. Організаційно-методичні зв’язки функціонують у самому процесі навчання та здійснюються за допомогою різних методів і форм, вони збагачують загальні методи, прийоми і форми навчання професійного іншомовного спілкування та забезпечують ефективні шляхи засвоєння студентами загально-предметних знань і вмінь.

 Хронологічні зв’язки цього типу розподіляють за часом здійснення на:

1) передуючі (попередні) – зв’язки, за яких під час вивчення матеріалу одного предметами спираємося на раніше здобуті знання з інших дисциплін

2) супроводжувальні (синхронні) – деякі основні положення, поняття та факти одночасно вивчаються декількома предметами (будова клітини, тканини, тіла людини, скелету та ін.);

3) перспективні міжпредметні зв’язки використовуються, коли вивчення матеріалу з однієї дисципліни випереджає його застосування в інших (складання анамнезу, фармакологія, патофізіологія, гістологія та ін.).

 За напрямком встановлення ми розглядаємо: 1) однобічні (напр. анатомія → іноземна мова); 2) двобічні (напр. іноземна мова ↔ латинська й українська медична мова, та ін.); 3) багатосторонні (прямі та зворотні зв’язки між дисциплінами).

 За обсягом здійснення розрізняють такі зв’язки: 1) внутрішньо-циклові (зв’язки іноземної мови з іншими дисциплінами соціально-гуманітарного циклу, наприклад, з латинською мовою, історією та ін.); 2) міжциклові (зв’язки іноземної мови з дисциплінами природничо-наукового та професійного циклів).

Отже, систематичність засвоєння матеріалу, формування вмінь і навичок учнів у значній мірі забезпечується здійсненням міжпредметних зв’язків, які є важливою умовою міцності і дієвості знань.

Для успішного використання міжпредметних зв’язків у навчанні необхідно оволодіння теоретичними засадами використання міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі (розуміти категоріальну сутність міжпредметних зв’язків, знати типологію й уміти використовувати різні типи та види міжпредметних зв’язків, усвідомлювати їх поліфункціональний характер).

Разом із теоретичним розумінням сутності міжпредметних зв’язків, їх класифікації та функцій винятково важливим є питання їхньої практичної реалізації. Цю проблему будемо намагатися досліджувати в наших подальших розвідках.