Пропорційна варіація факторів виробництва.

У довгостроковому періоді всі фактори виробництва є змінними. Підприємство, намагаючись збільшити обсяги вироб­ництва продукції, залучає все більше ресурсів, тобто збільшує мас­штаб виробництва. При цьому спостерігається різна віддача (ефект) від зміни масштабу виробництва.

Зростаюча віддача від масштабу виробництва.

Зростаюча віддача від масштабу відбувається тоді, коли об­сяг виробництва продукції зростає відчутніше, ніж обсяги викорис­тання ресурсів. Наприклад, при подвоєнні факторів виробництва об­сяг випуску продукції зростає більш ніж у два рази (рис. 7.7).

Зростаючий ефект масштабу виробництва може досягатися завдяки впливу таких факторів:

1.Поділ праці. На більших підприємствах можлива спеці­алізація, що призводить до підвищення продуктивності праці і зниження витрат.

2. Поліпшення управління. На більших підприємствах виділяють спеціалістів, які безпосередньо займаються маркетингом, рекламою, постачанням, науково-технічною роботою і т. д. Це дає змогу збільшити ефективність діяльності підприємства.

Збільшення масштабів виробництва не вимагає про­порційного збільшення всіх ресурсів. Наприклад, збільшення вдвічі кількості верстатів на заводі не вимагає такого ж збільшення ме­ханіків, електриків, охоронців, бухгалтерів, а також витрат на освітлення, опалення, вентиляцію і т. д

Постійна та спадна віддача від масштабу виробництва.

Постійна (стала) віддача від масштабу виробництва спос­терігається тоді, коли обсяги виробництва продукції та обсяги вико­ристання ресурсів зростають пропорційно. Збільшення вдвічі ре­сурсів виробництва призводить до подвоєння обсягів випуску про­дукції.

Спадна віддача від масштабу виробництва відбувається тоді, коли випуск продукції зростає менш відчутніше, ніж зростають обсяги використаних факторів виробництва. Наприклад, збільшення вдвічі ресурсів призводить до підвищення випуску продукції лише в півтора рази. Спадний ефект масштабу виробництва виникає через вплив таких факторів:

Значна інерція великих систем, втрата ними гнучкості, необхідної в умовах нестабільного ринку.

Вихід підприємства за межі порога керованості (великі розміри підприємства створюють громіздку систему управління,?а-хрудняється координація проміжних ланок, обмін інформацією, а цс приводить до зниження ефективності управлінських рішень).

Оптимум виробника.

Якщо у процесі виробництва використовують лише два змінних фактора: праця (Ь) та капітал (К) за відповідними цінами (Рь і Рк), то сукупні витрати (ТС) можна визначити за формулою:ТС = РЬЬ + РКК

Кг

При фіксованих цінах на фактори виробництва можна знай­ти безліч різних наборів капіталу і праці, які можна придбати за ті «, самі сукупні витрати. Графічне зо­браження таких наборів нази­вається ізокостою (рис. 7.9). Ізокоста — це лінія, що характеризує комбінації витрат змінних фак­торів при фіксованих витратах ви­робництва

Ізокоста та її властивості.

Ізокоста – цем лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад праці та капіталу). Рівняння ізокости як функції витрат з двома змінними має такий вигляд: ТС = L*P_L +K*P_k. Ізокоста – лінійна функція. Ціни факторів розглядаються як незмінні тому незалежно від зміни обсягів виробництва її графік завжди має вигляд прямої. Нахил ізокости дорівнює P_L/ P_k. Він визначає ринкову норму заміщення однієї одиниці капіталу додатковою одиницею праці. Властивості ізокости:

 

1. Кут нахилу ізокости за­лежить від цін на фактори виробництва. Оскільки Щ а = К/Ь, а в точ­ках перетину ізокости з осями К (Ь = 0) та Ь (К = 0) сукупні витрати (ТС) визначаються за формулами відповідно: а) для Ь = 0, ТС = РКК; * б) для К = 0, ТС = РЬЬ. То з цих формул знаходимо: К - ТС/ Рк, Ь = ТС/РЬ. Звідси: і§ а = К/Ь = • С/Рк х Р/ТС - Рь/Рк, що й треба було довести. З формули (7.6) випливає, що кут нахилу ізокости збільшу­ється при зростанні ціни праці та зниженні ціни капіталу і, навпаки, кут нахилу ізокости зменшується при зниженні ціни праці та зрос­танні ціни капіталу.

2.Усі точки ізокости відповідають однаковим сукупним
витратам факторії: виробництва.

3.Чим далі від початку координат розміщена ізокоста, тим більший обсяг ресурсів використовується у виробництві.

Як вже зазначалося, ізокоста — це множина альтернатив­них комбінацій витрат праці та капіталу, при яких витрати виробництва залишаються незмінними. Але яка ж з можливих комбі­націй забезпечить найбільший обсяг виробництва продукції? Для вирішення цього питання потрібно сполучити ізокосту з картою ізоквант.