Методи мікроекономічного аналізу.

Досягнення цілей мікроекономіки пов'язане з використанням певних методів пізнання економічного життя суспільства.

Одними з основних методів дослідження в мікроекономіці є методи індукції і дедукції.

Індукція — це хід дослідження від окремих фактів до загаль­них висновків і узагальнень. Економіст у даному випадку починає з вивчення фактів. Фактами для нього служать статистичні дані, ре­зультати анкет, спостереження та ін.

Дедукція — це висування гіпотез на основі несистематичних спостережень, практичного досвіду, інтуїції, логічних роздумів із по­дальшою їх перевіркою на фактах. Тобто хід дослідження йде від по­передніх висновків (гіпотез) до фактів. Гіпотеза — це попереднє су­дження про існування певної залежності між економічними явища­ми.

Вивчаючи якесь економічне явище, економісти не можуть досліджувати всі його деталі.

Абстрагування — це навмисне спрощення досліджуваного об'єкта шляхом виключення з аналізу деяких його деталей. Напри­клад, при розгляді домогосподарства ми не враховуємо смаки, уподо­бання та переваги кожного члена сім'ї, а вважаємо домогосподарство єдиною неподільною одиницею. Аналогічно при дослідженні спо­живчого кошика ми вважаємо, що споживач робить вибір не з кількох десятків товарів, а лише з двох. Саме так при вивченні ринку праці ми для спрощення ситуації не будемо враховувати індивідуальні особливості кожного працівника, його рівень кваліфікації вмінь танавичок.

Припущення "при інших рівних умовах". Мікроекономіка формулює економічні закони, в яких вказується, що настан­ні! одного явища викликає інше, але тільки при інших рівних умо­вах. Тобто вважається, що всі інші фактори, які могли б вплинути надане явище, залишаються незмінними. Наприклад, відомо, що зменшення ціни призводить до підвищення попиту на даний товар, але лише при незмінних інших факторах, бо якщо при зменшенні ціни погіршиться якість, то стверджувати, що попит зросте, не можна.

Функціональний аналіз має велике значення в мікроеко­номіці. У ході його здійснення в досліджуваному явищі - виділяється головна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною головною рисою, тобто функція. Необхідно зазначити, що з'ясування функціонального взаємозв'язку важливе навіть тоді, коли чітке визначення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними явищами ускладнене.

Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити та­мади їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середовища ситуація докорінно змінюється, то така рівновага називається нестійкою. Якщо при виникненні таких змін у самій системі з'являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називається стійкою. Зміни зовнішніх умов мо­жуть бути значними, тоді така економічна система перейде від од­ного рівноважного до іншого аналогічного стану.

Методи статики і динаміки особливо широко використо­вуються у мікроекономічних дослідженнях. Метод статики перед­бачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом. Метод ди­наміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від одного стану рівноваги до іншого.

Граничний аналіз — це технічний прийом, що широко ви­користовується в побудові мікроекономічних моделей. Це дослідження того, як кожна додаткова операція, здійснена за пев­ний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина. Прикла­дами таких граничних величин можуть бути граничні витрати (вит­рати, необхідні для збільшення результату на одиницю) чи гранична корисність (корисність, яку приносить споживання додаткової оди­ниці блага).