Місце і роль Подільського економічного району в економіці України

Подільський район — край високого рівня господарсь­кого освоєння і розвитку. Він характеризується динамічним роз­витком індустрії, потужним агропромисловим комплексом та розвинутою транспортною системою. До його складу входять Вінницька, Хмельницька і Тернопільська області загальною площею 60,9 тис. км (10,1 % території України) та чисельністю наявного населення понад 4,1 млн осіб (майже 9 % населення країни). Район має зручне економіко-географічне положення, за­ймаючи центр України і межуючи з розвинутими економічними районами країни, та вигідне транспортне положення. Він розта­шований у центральній частині Правобережної України на По­дільській та Придніпровській височинах у зоні родючих чорно­земів і сірих лісових ґрунтів, що сприяє розвитку всіх галузей агропромислового комплексу як профілюючих галузей господар­ства.

До природних ресур­сів Подільського економічного району, що мають комплексо­утворювальний характер, належать земельні, лісові, мінеральні, водні і рекреаційні ресурси.

Природні сільськогосподарські ресурси нині є основою фор­мування виробничих комплексів, їх структури, типу розселення та рівня освоєності території району. Переважання різних типів чорноземів і сірих лісових грунтів зумовило високий рівень ви­користання земельних ресурсів: майже 81 % земельного фонду району становлять сільськогосподарські угіддя.

Мінеральні ресурси є основою розвитку промисловості буді­вельних матеріалів міжнародного значення (цементна промисло­вість, видобуток гранітів та гнейсів, каолінів і вогнетривких глин тощо). Особливе місце за своїм функціональним призначенням належить рекреаційним ресурсам. У районі відомі 20 родовищ мінеральних вод: радонові води Хмельника (Вінницька область), сульфідні с. Конопківки, хлоридні с. Гусятина (Тернопільська область) та радонові води типу «Нафтуся» Збручанського, Сата- нівського родовищ (Хмельницька область).

Оскільки Поділля — це регіон з агропромисловою орієнтаці­єю господарства, для нього характерним є негативне явище се­зонного безробіття, пов’язаного з перервами у сільськогосподар­ських роботах.

Виробничий та науково-технічний потенціал. Обсяги ос­новних засобів району складають 5,1 % їх обсягів по Україні. Найбільша частина основних фондів у районі припадає на Вінни­цьку (41,4%), Хмельницьку (37,4%) і найменша — на Терно­пільську область (21,2 %). Основні виробничі фонди зосереджені в промисловості (майже чверть їх), сільському господарстві (бли­зько 25 %), а також на транспорті і зв’язку та в будівництві. Сту­пінь зносу основних фондів у районі — майже 48 %, у тому числі у Вінницькій — 53 %, Хмельницькій — 41 і Тернопільській обла­сті — 48 %.

Подільський економічний район спеціалізується переважно на виробництві сільськогосподарської продукції. Тому в галузевій структурі його промисловості превалює комплекс переробних га­лузей АПК. Поряд з ними розвиваються енергетична, паливна, хімічна і нафтохімічна галузі, машинобудування, лісова і дерево­обробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка та інші галузі. Така структура склалася завдяки сприятли­вому поєднанню природно-ресурсної бази, економіко-географіч- ного положення та наявних трудових ресурсів.

Промисловість Подільського економічного району має значні виробничі потужності, здатні забезпечити відповідний розвиток продуктивних сил і зайнятість наявних трудових ресурсів.

Паливно-енергетичний комплекс Поділля включає електро­енергетичну й паливну промисловість. Електроенергетика району представлена крупною Ладижинською ДРЕС (Вінницька область) і Хмельницькою АЕС та кількома невеликими гідроелектростан­ціями на Південному Бузі, які щорічно виробляють близько 7 % електроенергії України.

Машинобудівний комплекс району має сучасну структуру ви­робництва і створений у післявоєнні роки. Він охоплює низку підприємств, які обслуговують переважно потреби сільського гос­подарства і харчової промисловості. Крім того, тут побудовані сучасні підприємства приладо- й верстатобудування, які виготов­ляють електротехнічну та інструментальну продукцію. В районі виробляють тракторні деталі, вузли та запасні частини до тракто­рів і комбайнів (Вінниця і Хмельницький); устаткування для цук­рових заводів (Калинівка Вінницької області); бурякозбиральні комбайни (Тернопіль); трансформаторні підстанції, ковальсько- пресове устаткування (Хмельницький); сільськогосподарські ма­шини та деревообробні верстати (Кам’янець-Подільський);

Місце і роль Донецького економічного району в еко­номіці України.

Донецький економічний район включає Донецьку й Луганську області. Площа району — 53,2 тис. км^[1], населення — 6,9 млн осіб (2007 р.). Регіон має досить вигідне економіко- географічне положення: межує з економічно розвинутими Схід­ним і Придніпровським економічними районами України, а на сході — з Російською Федерацією. На півдні він має вихід до Азовського моря. Прикордонне розміщення та вихід до Азов­ського моря сприяє формуванню тут спеціальних (вільних) еко­номічних зон, розвитку прикордонного співробітництва і прямих міждержавних економічних зв’язків.

Багатство вугільних ресурсів та близькість джерел сировини і ринків збуту готової продукції, розвинута мережа транспортних комунікацій та висока щільність населення сприяли формуванню потужного багатогалузевого міжрегіонального територіально- виробничого комплексу.

Сучасний Донецький економічний район є одним з найпотуж­ніших в економічному відношенні регіонів України.

Природно-ресурсний потенціал. Район має потужний природно-ресурсний потенціал (21 % від природно-ресурсного потенціалу України), який відіграє важливу роль у формуванні економіки району. В його структурі особливо виділяються міне­рально-сировинні й земельні ресурси. Водні і лісові ресурси до­сить обмежені.

Донецький економічний район багатий на різноманітні неруд-

ні корисні копалини. Особливе місце серед них займає хімічна

сировина — великі поклади кам’яної солі поблизу Артемівська й

Слов’янська та значні родовища крейди для виробництва соди,

фарбувальної сировини.

Регіон має достатні запаси допоміжної сировини для розвитку

металургійного комплексу: вогнетривкі глини, флюсові вапняки,

формувальний пісок, доломіти, кварцити, графіт і каолін. Для розвитку будівельної індустрії тут є потужні ресурси цементної сировини — мергелю.

Промисловий комплекс Донецького економічного району спеціалізується на випуску продукції важкої промисловості, зок­рема паливно-енергетичного й металургійного комплексів, які становлять відповідно по 40 % від загального виробництва цих комплексів в Україні. Галузями спеціалізації району є також важ­ке машинобудування і металообробка, представлені виробницт­вом гірничо-шахтного та металургійного устаткування, верстато- і приладобудування, транспортне машинобудування, виробницт­во обладнання для переробних галузей АПК і легкої промислово­сті та промисловості будівельних матеріалів (цементної і скля­ної). Тут розвинуті також хімічна та нафтохімічна промисловість, які представлені виробництвом мінеральних добрив і іншої про­дукції неорганічної хімії та гумотехнічною промисловістю.

Паливно-енергетичний комплекс. У базовій галузі економіки району — кам ’яновугільній функціонує більше 200 підприємств з видобутку та близько 60 підприємств зі збагачення вугілля. Знач­на частина вугільних шахт морально і матеріально застаріли і підлягають закриттю або ж модернізації. На власному енергетич­ному вугіллі та довізному мазуті й газі розвивається теплоелект- роенергетика, яка представлена потужними ДРЕС: Вуглегірсь- кою, Слов’янською, Луганською, Зуєвською, Старобешівською, Курахівською, Лисичанською..

За обсягом товарної продукції провідне місце в економіці Донбасу займає чорна металургія, яка дає 47 % обсягів промис­лового комплексу, а також 46 % загальнодержавного виробницт­ва металургії. Ця галузь сформувалася і розвивається близько 200 років на базі місцевого коксівного вугілля та довізній заліз­ній і марганцевій руді з Придніпров’я. В регіоні існує 13 металур­гійних заводів, зосереджених у двох металургійних районах: До­нецькому і Приазовському. В першому районі сформувалися шість великих металургійних вузлів: Донецько-Макіївський, Єна­кіївський, Алчевсько-Алмазнянський, Харцизський, Стахановсь- кий, Луганський та окремі центри чорної металургії — Крама­торськ і Костянтинівка. До складу металургії Приазов’я входять два металургійних комбінати в м. Маріуполі.

Донецький регіон — один з основних виробників труб в Україні. Центрами цього виробництва є Макіївка, Маріуполь, Харцизьк.

Наявність чорних металів та ринку машин сприяє розвитку машинобудування, яке займає третє місце в структурі промисло­вості і дає близько 15 % виробництва його товарної продукції в Україні. Машинобудування має багатогалузеву структуру, в якій переважають металомісткі галузі, зокрема виробництво облад­нання для вугільної, металургійної, гірничорудної промисловості. Основні центри — Донецьк, Макіївка, Горлівка, Луганськ, Кра­маторськ, Сєверодонецьк і Маріуполь. Тут розвинуто також енер­гетичне й транспортне машинобудування, як-то виробництво те­пловозів (Луганськ), а також сільськогосподарське машинобуду­вання та виготовлення обладнання для легкої і харчової промис­ловості, верстатобудування, приладобудування.

Агропромисловий комплекс (АПК). В Донецькому економіч­ному районі розвиваються всі ланки АПК, але рівень розвитку їх різний і в цілому значно відстає від рівня розвитку промис­ловості. Особливо недостатній рівень розвитку ланки, яка за­безпечує АПК засобами виробництва. Ця ланка представлена лише виробництвом мінеральних (азотних і фосфатних) доб­рив, засобів захисту рослин, технологічного обладнання для переробних галузей АПК та запасних частин для сільськогос­подарських машин.

Транспортний комплекс. Ефективний розвиток економіки та її раціональна територіальна організація, реалізація міжрегіональ­них зв’язків регіону не можливі без добре розвинутої транспорт­ної системи. Вигідне географічне положення, галузева структура

господарства, висока густота населених пунктів як центрів тери­торіальної організації виробництва, вихід до узбережжя Азов­ського моря та інші фактори сприяють інтенсивному розвитку тут усіх основних видів транспорту.