Типи економічних районів та їхні цільові функції

Наукова і практична необхідність просторового підхо­ду до вивчення особливостей формування регіональних госпо­дарських комплексів у межах країни потребує систематизації різ­них економічних районів. Наука і практика визнають існування галузевого та інтегрального економічного районування. А тому обґрунтованим є об’єктивне існування двох типів економічних районів — галузевих та загальних або інтегральних.

Галузеве економічне районування необхідне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей або видів господарської діяльності. Цей тип економічного райо­нування та економічних районів потрібний для глибокого вивчення закономірностей територіальної концентрації підпри­ємств окремої галузі господарства і пов’язаних з ними обслуго­вуючих виробництв. їхня територіальна локалізація залежить переважно від наявності на певній території необхідних природ­них умов і ресурсів (агрокліматичних, сировинних тощо), круп­ного споживача продукції, сприятливих транспортних зв язків, трудових ресурсів. Так, у сільському господарстві виділяються райони виробництва технічних та зернових культур, виногра­дарства і садівництва, а в промисловості — райони вугільної, металургійної, хімічної, легкої, харчової та інших галузей інду­стрії.

Галузеві економічні райони є складовою частиною загальних, або інтегральних економічних районів. Враховуючи це й фактор, галузеве районування значно посилює наукову обґрунтованість виділення меж крупних економічних районів. Загальне, або інте­гральне економічне районування базується на регіональних гос­подарських комплексах, основу яких становить функціонування територіально-виробничих комплексів різного ступеня сформо- ваності.

Згідно із загальним (інтегральним) економічним районуван­ням на території України виділяються три підтипи економічних районів: крупні, або макроекономічні райони, середні, чи мезо- економічні райони, і малі або мікроекономічні райони.

Крупні макроекономічні райони формуються в результаті на­уково обґрунтованого поділу території країни на найбільші тери­торіальні частини, які об’єднують декілька адміністративних об­ластей чи адміністративні області з автономною республікою (АР Крим). В інших країнах можуть об’єднуватися інші територіальні одиниці адміністративно-територіального і національно-терито­ріального поділу. Головною метою виділення крупних економіч­них районів є виявлення та розмежування великих територіаль­но-виробничих комплексів для визначення напрямів їх ефектив­ного (раціонального) розвитку й ефективнішого використання їхнього ресурсного потенціалу. Ці райони використовуються для довгострокового планування і прогнозування розвитку та розмі­щення продуктивних сил, формування загальнодержавних баз (зон) промислового чи сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути сформовані в межах лише однієї адміністратив­ної області.

У макроекономічних районах, крім галузей спеціалізації, роз­виваються допоміжні й обслуговуючі галузі з метою більш пов­ного і комплексного використання місцевих ресурсів та змен­шення обсягів довізної продукції з інших регіонів.

Середні, або мезоекономічні райони є, як правило, складовою частиною крупних макроекономічних районів. Це може бути те­риторія адміністративної області, краю, автономної республіки, тобто територіальні одиниці адміністративно-територіального і національно-територіального поділу країни. Об’єктивною осно­вою виділення мезоекономічних районів виступає територіаль­ний поділ праці як у масштабах країни, так і в межах крупних економічних районів.

На території мезоекономічних районів знаходяться ядра круп­них районних територіально-виробничих комплексів або їх складові частини. Основну районоутворювальну роль при виді­ленні середніх, чи мезоекономічних районів відіграють великі багатофункціональні міста, які, разом з тим, є найбільшими про­мисловими і транспортними вузлами. Цими важливими функ­ціями вони об’єднують периферію регіону в єдине ціле. Мезо- райони використовуються як для середньострокового плануван­ня і прогнозування розвитку галузей матеріального виробництва й невиробничої сфери та розробки програм галузевого.розвитку, так і для поліпшення управління господарською діяльністю ре­гіону.

Малі або мікроекономічні райони — це найнижчий ступінь ін­тегральних економічних районів. Вони органічно пов’язані з ни­зовим адміністративно-територіальним поділом країни. їх тери­торія відповідає території внутрішньообласних адміністративних районів. У низових адміністративних районах основними галузя­ми виробництва є галузі рослинництва і тваринництва та місцевої промисловості, що переробляють сільськогосподарську сирови­ну. Низові чи мікроекономічні райони використовуються для поточного планування і поліпшення оперативного управління розвитком виробництва на їхній території. Зрозуміло, що в умовах поширення різних форм власності і, в першу чергу прива­тної, ці функції мікроекономічних районів поступово змінювати­муться.