Охарактеризуйте американську школу маржиналізму. Дж. Б. Кларк.

Економічне вчення Дж. Б. Кларка

Джон Бейтс Кларк (1847-1938) професор Колумбійського університету, засновник американської школи маржиналізму. Кларк народився в
м. Провиденсі у США, навчався спочатку в Амхертському коледжі США, а потім в університетах Гейдельбергу та Цюриху в Європі. Після повернення в США зайнявся викладацькою діяльністю, серед його студентів був і Т. Веблен, який став всесвітньовідомим вченим-економістом. Його основними творами були: “Філософія багатства” (1886) і “Розподіл багатства” (1899), в яких він виділив та дослідив три області економічної науки, а саме: 1) універсальну економіку – це дослідження загальних законів економічної діяльності: закону граничної корисності, спадної продуктивності праці і капіталу, закону народонаселення; 2) соціально-економічну статику – це вивчення рівноважного стану суспільства без урахування процесу розвитку; 3) соціально-економічну динаміку, - як розгляд змін економічних процесів і явищ у часі, причому динамічний процес вивчається як результат виключно зовнішнього впливу. Такий специфічний підхід до дослідження економічних процесів суттєво вплинув на економічні погляди Дж. Б. Кларка. Виправдовуючи справедливість існування капіталістичного суспільства, він у теорії граничної продуктивності показав, що фактори виробництва (земля, праця і капітал) мають різну продуктивність унаслідок чого кожен із факторів приносить своєму власнику різні обсяги доходу. Заробітна плата, на думку Кларка, визначається граничною продуктивністю праці робітника, тобто при незмінному рівні вкладень капіталу існує межа (“зона байдужості”), коли останній із робітників не може забезпечити виробництво навіть такої кількості продуктів, яку він привласнює. Подальше зростання чисельності робітників веде до падіння продуктивності праці кожного нового робітника. А звідси Дж. Кларк робить висновок, що розміри зарплати залежать від продуктивності праці та від рівня зайнятості робітників. Дж. Кларк був першим, хто розмежував такі поняття, як капітал і капітальні блага. Капітал – це деякий запас, який приносить дохід. Капітальні блага – це матеріальні речі, які безперервно витрачаються в той час як капітал – залишається. Витрати капітальних благ стають заставою того, що зберігає капітал як деякий нерозмінний фонд. Однак, досить важко визначити – де запас речей, що витрачаються і постійно поповнюються, а де – запас, який не витрачається, а просто зберігається?

Таким чином, розглянувши основні позиції розвитку маржиналізму, зародження неокласичної традиції можна сказати, що:

- Маржиналізм, як особлива система теоретичних поглядів та методів дослідження зародилась в останній третині ХІХ ст.

Розвиток маржиналізму грунтувався на трьох основних школах:

австрійській (К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер);

лозаннській (Л. Вальрас, В.Паретто);

англо-американській (А. Маршалл, Дж. Б. Кларк).

Розроблені представниками маржиналізму теорії граничних величин значно збагатили економічну науку, сприяли створенню теорії поведінки споживача, еластичності потреб, теорії цін, аналізу ринкової рівноваги та ін.

Методи і інструменти граничного аналізу широко використовувала неокласична школа.

А. Маршалл розробив концепції, які відчутно вплинули на подальший розвиток економічної теорії.

Вчення Дж. Б. Кларка про статичну і динамічну економіку суттєво вплинули на розвиток економічної теорії.

Щоб підкреслити “відсторонність” своїх досліджень, маржиналісти, починаючи з В.С. Джевонса і А. Маршалла замість терміну “political economy” запропонували вживати “economics”.

 

 

33.Охарактеризуйте математичну школу. Політекономічні мо­делі Л. Вальраса, В.Паретто.

Математична школа

Передумови виникнення математичного напрямку в економічній теорії формувалися під впливом історичних умов розвитку країн Західної Європи, які спричинили виникнення (перша пол. ХІХ ст.) і формування в цілісну концепцію (друга пол. ХІХ ст.) окремих розробок економістів-математиків.

Значення математичної концепції в економічній науці визначається тим специфічним впливом, який справило на розвиток економічної теорії застосування математичних методів дослідження. Основними передумовами все активнішого впровадження математичних методів у економічні дослідження були: 1) перетворення капіталізму на розвинену господарську систему з високим рівнем взаємозв’язку та однорідності всіх її частин і елементів; 2) значні досягнення в галузі математики і можливість їх застосування до аналізу економічних процесів.

Засновником математичної школи був Стенлі Джевонс – англійський економіст, який стояв ще у витоків “маржинальної революції”. В 1862 році англієць Стенлі Джевонс (1835-1882) передав у Британську асоціацію розвитку науки звіт з назвою “Коротке повідомлення про загальні математичні теорії політичної економії” (англійською). Там був сформований новий принцип про спадну граничну корисність (яку Джевонс назвав останнім ступенем корисності). В ті часи Джевонс уже працював над своєю фундаментальною книгою “Теорії політичної економії” (1871), де основи нової теорії були сформульовані, обгрунтовані і розвинені в найбільш суттєвих моментах.

С. Джевонс не посилаючись на Арістотеля або Тюрго, починає свої розмірковування саме з того моменту, де зупинився Тюрго: з обміну між двома індивідами. Вони торгуються, тому що кожен з них на одиницю свого товару прагне отримати якомога більше чужого товару. І поки значимість, тобто бажаність отримуваної кількості, наприклад, жита поступається значимості одиниці товару, який віддається (наприклад, сандалій) обмін не може відбутися.

Те, що жито корисне для здоров’я, відомо раніше (інакше, той у кого є сандалі не бажав би жита).

Однак при формуванні ціни ні калорійність жита, ні його смакові якості не враховуються. Важливим стає лише те, яку додаткову кількість жита можна отримати за зайву пару сандалій.

Джевонс формулює закон спадної граничної корисності (який сьогодні називають першим законом Госсена). Потім Джевонс наводить формулу рівняння обміну. Угода здійснюється тоді, коли обидві сторони дійшли згоди про те, хто з них скільки віддає і хто скільки отримує. До цього моменту ціни відхиляються туди-сюди. Тепер настає рівновага. Вона досягається тоді, коли відношення приросту обох товарів дорівнює відношенню “останніх ступенів корисності”.

У тому ж 1871 році, коли в Англії вийшла книга С. Джевонса, в Австрії вийшла книга Карла Менгера “Підвалини політичної економії” (німецькою). В ній була викладена та ж сама теорія. На відміну від Джевонса, Менгер побудував свою теорію чисто словесно, без математичних формул і теорем. Центральне поняття, про яке ми говоримо, Иенгер назвав кінцевою інтенсивністю.

Але ж у 1874 році у Швейцарії виходить у світ книга “Елементи чистої економічної теорії” (французькою). Її написав Леон Вальрас. У цій книзі економічна теорія була повністю математизована. Економічні відносини та зв’язки були подані у вигляді математичних функцій або систем рівнянь. Перетворення рівнянь та математичний аналіз властивостей функцій призводили до висновків про ті чи інші економічні закономірності. Тут же була розвинена теорія останньої корисності (яку А. Вальрас називав рідкість), у тому числі й принцип спадної граничної корисності.

Отже, нова теорія була створена одночасно трьома мислителями, які нічого на знали один про одного. Як на замовлення, вони жили в різних країнах. І теорія граничної корисності з’явилася одночасно англійською, німецькою та французькою мовами.

Тепер повернемося до математичної школи і спробуємо визначити її характерні риси, а саме:

прагматизм у методі, тобто використання математики в міру необхідності;

вони не обмежували себе раніше даними установками відносно держави, соціалізму і т. ін;

всі економічні процеси розглядалися й аналізувалися з позиції економічної корисності;

по-особливому вони ставилися до класиків – синтезували деякі ідеї
Д. Рікардо з новими поняттями й отримали цікаві результати.

Представники математичної школи були настільки самостійні, що змогли з часом синтезувати досягнення різних шкіл та внести рішучий вклад в об’єднання неокласичної науки.

35.Охарактеризуйте економічні проблеми в працях російських революційних демократів - О. Герцена, М.Огарьова, М. Чернишевського.