Дайте загальну характеристику еволюції політичної економії в Англії в першій пол. XIX ст. (Т. Мальтус, Н. Сеніор).

Томас Роберт Мальтус (1766-1834) – англійський економіст, відомий передусім небезуспішною спробою вперше створити теорію про народонаселення, що має економічний сенс. Створення цієї теорії частково стимулювалося тим, що в Англії у кінці XVIII ст. дійсно мало місце значне зростання населення, яке викликане в першу чергу зменшенням смертності. Основною роботою Мальтуса є його “Досвід про закон народонаселення” (1798р.), головну мету якої він сформулював наступним чином: намітити шляхи до поліпшення стану нижчих класів суспільства.

У своїй роботі Мальтус виходив з чотирьох основних положень:

1) суспільство знаходиться в стані рівноваги, коли кількість продуктів споживання відповідає чисельності населення;

2) при відхиленні від цієї рівноваги в суспільстві виникають чинники, що повертають його до рівноваги;

3)ціни всіх товарів визначаються співвідношенням попиту та пропозиції;

4) існує закон народонаселення, згідно з яким і населення, і виробництво предметів споживання за відсутності перешкод необмежено зростають, але швидкість зростання населення більша, ніж швидкість зростання предметів споживання. За відсутності перешкод населення росте в геометричній, а виробництво предметів споживання — в арифметичній прогресії. Вся книга Мальтуса — наслідок з цих положень.

Передбачаючи майбутні заперечення, Мальтус багатократно повторює, що він не є супротивником зростання населення: «Вороги, з якими я борюсь, - порок і злидні. Заради ослаблення дій цих страшних супротивників я пропоную встановити між населенням і продовольством таке відношення, яке не викликало б боротьби між ними». Це стан економічної рівноваги.

Оскільки населення росте швидше виробництва продуктів споживання, то для збереження рівноваги «необхідно, щоб розмноження постійно затримувалося». В примітивних суспільствах це досягається через хвороби, голод і війни. В сучасному суспільстві — через зміну заробітної плати. Це відбувається автоматично в тому сенсі, що надмірне зростання населення зменшує заробітну плату і завдяки цьому обмежує зростання населення в наступний період часу.

Навпаки, зростання заробітної плати веде до зростання населення і завдяки цьому веде до зростання бідності в наступний період часу

Мальтус любив повторювати, що будь-які спроби побороти злиденність, вдаючись до прямих державних субсидій або до приватної благодійності, можуть тільки послабити головне обмеження зростання населення — необхідність для кожного самому піклуватися про себе. Ніхто із здатних до праці не має “права на харчування, якщо він не може прогодувати себе власною працею”. При цьому бідна людина не повинна зазіхати на приватну власність іншої людини, більш багатої, бо приватна власність необхідна для зростання виробництва споживчих товарів і завдяки цьому для поліпшення її власного стану.

Мальтус категорично виступає проти зрівнювання доходів: «Рівність... Не надає достатньо сильного стимулу до праці і до перемоги над природною лінню... Неминуча бідність, до якої в нетривалий час призведе всяка система рівності... Суспільний добробут повинен випливати з добробуту окремих осіб, й для досягнення його кожний повинен піклуватися передусім про самого себе».

, на думку Мальтуса, соціальна рівність неможлива, а розподіл суспільства на дуже багатих і дуже бідних небажаний, то основу великого зростання населення (зростання населення без бідності) складає зростання виробництва і середнього класу. «Не надмірна розкіш невеликого числа людей, але помірна розкіш між всіма класами суспільства складає багатство і добробут народу». Тільки тоді, можливо, спрацює такий автоматичний обмежувач зростання населення, як прагнення людини перейти до більш високого соціального статусу, що вимагає зростання витрат не тільки на споживання, але і на освіту, професійну підготовку, відпочинок і т. п.

Середній клас складає основу суспільства, але в суспільстві повинні існувати також (відносно нечисленні) бідні і багаті.

«Вищі і нижчі шари неминучі і корисні. Якщо відібрати у людини надію на піднесення і побоювання зниження, то не було б тієї старанності, що спонукає кожну людину до поліпшення свого стану і яке є головним двигуном суспільного добробуту».

Яке ж значення досліджень Т. Мальтуса для сучасної економічної науки? Дослідники більш пізніх часів часто докоряли Мальтусу, на те, що він виходив із постійності витрат на відтворення населення, а насправді вони є зростаючими (зростають витрати на виховання і особливо на освіту, на компенсацію, втраченого заробітку матері). Це веде до того, що в розвинутих країнах народжуваність падає відповідно зростанню ВНП на душу населення, що знімає проблему, яка займала Т. Мальтуса. Щоправда він і не заперечував такої можливості для майбутнього суспільства.

Нассау Сеніор (1790-1864) - професор Оксфордського університету, автор «теорії утримання». Утримання розуміється як “спосіб дії людини”, що утримується від непродуктивного споживання засобів, що є в її розпорядженні. Праця є жертва робітника (процес праці вимагає зусиль, напруги і часу), а утримання – “жертва” капіталіста. Винагородою жертви робітників слугує заробітна плата, а винагородою жертви капіталіста – прибуток.

На відміну від робітника, утримання для капіталіста поступово стає звичкою. “Незабаром капіталіст починає відноситись до необхідності збільшення капіталу як до великої справи свого життя і вважає більшу частину прибутку, щоодержує, скоріше засобом для досягнення мети, ніж предметом насолоди”.

Критикуючи Мальтуса, Сеніор першим поділив споживчі товари на предмети «необхідності, благопристойності і розкошу». В міру економічного зростання розкіш для одного покоління стає благопристойністю для наступного, а для більш далеких поколінь необхідністю. Бажання зберегти свій рівень життя і надія перейти до більш високого соціального статусу такі ж сильні мотиви поведінки, як прагнення до шлюбу і продовження роду. Тому з підвищенням життєвого рівня населення «бажання покращити свої умови» стає автоматичним обмежувачем зростання населення.